Справа № 758/17996/25
Категорія 68
11 грудня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.03.2022 між ОСОБА_1 та відповідачем був укладений шлюб зареєстрований Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 263 та видано Свідоцтво про шлюб від 08.03.2022 року серія НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу у подружжя є дитина, а саме: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому відносини з відповідачем погіршились і сторони припинили шлюбні стосунки, перестали вести спільне господарство, спільний сімейний бюджет з того часу у них відсутній.
Примирення з відповідачем на теперішній час є неможливим, а подальше збереження шлюбу недоцільним та суперечить інтересам позивача.
Окрім цього, оскільки на теперішній час дитина мешкає з позивачем та в більшій мірі знаходиться на її утриманні, позивачка звертається до суду із вимогою про стягнення аліментів.
В судове засідання позивачка не з'явилась, в заяві на адресу суду просила провести розгляд справи у її відсутність, позов просила задовольнити.
11.12.2025 відповідач на адресу суду подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги про розірвання шлюбу визнає, проте щодо стягнення 1/3 аліментів заперечує. Зазначає, що у відповідача наявні діти від попереднього шлюбу, також відповідач долучив до матеріалів справи постанову у ВП № 61400056 від 06.09.2023 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в якій зазначається, що сума боргу за виконавчим документом про стягнення аліментів за період з 10.12.2019 по 31.08.2023 становить - 265 910 грн.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно виданого 08.03.2022 свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 08.03.2022 зареєстрували шлюб, про що Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис про укладення шлюбу № 263. Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 , прізвище дружини - ОСОБА_1 .
Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.07.2023 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 898. Батько дитини - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
З позовної заяви вбачається, що шлюбні та сімейні відносини між сторонами припинені.
Таким чином судом встановлено, що фактичні взаємовідносини подружжя припинені, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та вона не бажає примирення з відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Щодо заявлених вимог про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини, суд дійшов до наступних висновків.
З досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачки свого права на отримання від другого із подружжя коштів на утримання неповнолітньої дитини.
Вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 18 Конвенції проправа дитини, якабула ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
За даними сайту «Судова влада» відомо, що 12.12.2019 суддею Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у справі № 263/18152/19 було видано судовий наказ, за яким із ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 10 грудня 2019 року, і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Ураховуючи те, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини, яка проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, враховуючи наявність дітей у відповідача від попереднього шлюбу, на користь яких вже стягуються аліменти в розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд, беручи до уваги, що сукупний розмір аліментів, які стягуються на користь усіх дітей не має перевищувати частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, дійшов висновку про те, що розмір аліментів слід визначити в 1/6 частці, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і це буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Отже, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Понесення позивачкою судових витрат в частині позовних вимог про розірвання шлюбу підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 8394-9456-6827-5941 від 24.10.2025 у сумі 1 211 грн 20 коп.
Отже, враховуючи, що відповідач визнав позов повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору у сумі 605 грн 60 коп.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
У п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
У п.13 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 12,13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. ст. 12, 22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Отже, суд наведені обставини як підставу про звільнення відповідача від сплати судового збору не може прийняти до уваги, оскільки дійсний позов не відноситься до спорів, що порушують права учасника бойових дій, його соціальні права, як учасника бойових дій, а стосується питання розірвання шлюбу та стягнення з відповідача аліментів на утримання його дитини.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08.03.2022 Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис № 263.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 07.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 06 коп.
Управлінню Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 06 коп., згідно з квитанцією № 8394-9456-6827-5941 від 24.10.2025 у АТ КБ «Приватбанк», на рахунок ГУК у Київ, Подільс.р-н/22030101 (ЄДРПОУ отримувача 37993783, МФО отримувача 899998).
Стягнути з ОСОБА_2 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору в дохід держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний обліковий номер картки платника податків - НОМЕР_3 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,реєстраційний обліковий номер картки платника податків - відсутній в матеріалах справи.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ