Справа № 758/2663/25
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
28 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У лютому 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду із зазначеною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.07.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2120722, за умовами якого позивач зобов'язується надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Підписуючи договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. 24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . На виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості, однак станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена без виконання. У зв'язку з викладеним, а також неналежним виконанням відповідачем вказаного договору у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11 480,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - залишок по тілу кредиту, 7 980,00 грн. - залишок по відсотках, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою суду від 11.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
05.05.2025 від представника позивача надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, разом із позовом подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якому позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
При вирішенні питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Дослідивши матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1.1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Судом встановлено, що 10.07.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2120722, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі
3 500,00 грн строком на 30 днів, стандартною процентною ставкою 1,90% в день, яка застосовується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка становить 1,90% в день (п. п. 1.2., 1.3.,1.4.1., 1.4.2. договору).
Кредитний договір відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Окрім того, боржником за допомогою електронного підпису було підписано паспорт споживчого кредиту. Всі основні умови кредитування доведені відповідачу, про що свідчить її підпис в паспорті споживчого кредиту.
Відповідно до п. п. 1.1. Договору, укладання договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході та/ або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Так, із дослідженої судом довідки про ідентифікацію ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» встановлено: клієнт - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір №2120722 від 10.07.2021 ідентифікована ТОВ «ЛІНЕУРА Україна»; акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора); одноразовий ідентифікатор - С543; дата відправки ідентифікатора позичальнику - 10.07.2021; номер телефону, на який відправлено ідентифікатор - НОМЕР_3.
Як встановлено судом, вказаний кредитний договір було укладено у вигляді електронного документа відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п. п. 12,13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказаний договір укладено відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до п. п. 1.2. Договору Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
На підтвердження виконання товариством вказаного пункту договору надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024, з яким ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» 10.07.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в розмірі 3 500,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .
24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого останнє передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Підпунктом 13.1 Договору факторингу встановлено, що вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє до повного виконання відповідних зобов'язань сторонами.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 11 480,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - залишок по тілу кредиту, 7 980,00 грн - залишок по відсотках.
З долученої до матеріалів справи виписки з особового рахунку за Кредитним договором №2120722, складеної ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ», заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.12.2024 (включно) становить
11 480,00 грн та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі
3 500,00 грн і простроченої заборгованості за процентами в розмірі 7 980,00 грн. Нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» не здійснювало.
На виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування»,
п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про виконання зобов'язань за кредитним договором, однак станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена без виконання.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань за договорами та повернення отриманих кредитних коштів, а тому вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відсотків, які були нараховані первісним кредитором, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, на позивача при зверненні до суду із позовом про стягнення грошових коштів покладено обов'язок, навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Однак позивачем не надано доказів того, що на момент переходу до нього прав вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2120722 від 10.07.2021 на підставі договору факторингу, у первісного кредитора, а потім і у нового кредитора - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» існувало право вимоги до відповідача, саме в тому обсязі та на умовах, зазначених у реєстрі боржників, в тому числі щодо суми нарахованих відсотків.
Слід зазначити, що розрахунок заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2120722 від 10.07.2021, які здійснені первісним кредитором, позивачем суду не надано, а надана позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №2120722 за період з 10.07.2021 по 04.12.2024, лише констатує суму заборгованості, визначену первісним кредитором.
Так, Верховний Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц дійшов висновку, що «належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі».
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц.
Разом з цим, суду позивачем не була надана виписка по рахунку, відкритому на ім'я відповідача, що позбавляє можливості суд належним чином перевірити видачу відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, надана позивачем виписка не може бути доказом безспірності заборгованості та її розміру. Дана виписка із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ній, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вона була складена, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих первісним кредитором відсотків.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із урахуванням наведеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 30,49% (3 500,00 грн. х 100 / 11 480,00 грн), а відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача 738,59 грн. (30,49% х 2 422,40 грн) судового збору.
В частині вирішення питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступного висновку.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 5000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2120722 від 10.07.2021 у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі
738 (сімсот тридцять вісім) грн 59 коп. та витрати на професійну правничу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін по справі:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7,
код ЄДРПОУ 42228158;
- відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О. О. Ковбасюк