Справа № 756/11760/25
Провадження № 2-і/756/54/25
18 грудня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Києві питання про прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» про визнання правочину недійсним, до спільного розгляду із первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
01.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» про визнання правочину недійсним, у якому просила визнати Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020 недійсним з дати його укладання, зобов'язати ТОВ «Сервіс Жилобуд-1» виконати правові наслідки недійсності правочину.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» про визнання правочину недійсним - залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання повного тексту копії даної ухвали.
28.10.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява, разом з усунутими недоліками.
Судове засідання 21.11.2025 не відбулося, у зв'язку з відсутністю електропостачання в Оболонському районному суді міста Києва. Судове засідання відкладено на 18.12.2025 о 09 год.30 хв.
17.12.2025 до суду від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» надійшли письмові заперечення щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним позовом.
Сторони у судове засідання 18.12.2025 не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялись. Заяви, клопотання про проведення судового засідання 18.12.2025 по справі у режимі відеоконференції, на адресу суду від сторін не надходили.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно зі ст.193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, зі змісту статті 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому суд визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу.
Відповідно до частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Отже, за змістом статті 193 ЦПК України однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів.
Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково».
Як вбачається з матеріалів справи, пред'явивши позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» зазначало, що відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань з оплати послуг в порушення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020, укладеного між Співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та ТОВ «Сервіс Житлобуд-1». У зв'язку з цим, ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» просило стягнути на свою користь заборгованість по оплаті послуг, суму інфляційних виплат та три відсотка річних на загальну суму 88506,92 грн.
Звернувшись із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, ОСОБА_1 посилалась на те, що підставою для стягнення з неї заборгованості позивач визначає договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020.
Зазначає, що спірний правочин з ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» ніхто з мешканців будинку АДРЕСА_2 не укладав та не підписував. Вказувала на те, що в липні 2020 року директор ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» Палковська Т.О., діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виготовила підроблений Протокол № 1 від 21.07.2020 Зборів власників квартир будинку АДРЕСА_2 , на підставі якого в подальшому склала підроблений Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020, визначивши очолюване нею Товариство управителем будинку. При цьому, Протоколу створення ініціативної групи в складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не існує і ніколи не існувало, оскільки ніхто із власників квартир не висував зазначених осіб в ініціативну групу та не уповноважував їх скликати Збори співвласників для вибору ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» в якості управителя. Також власники квартир не отримували від зазначених осіб жодних повідомлень про те, що вони створили ініціативну групу для проведення Зборів. ОСОБА_1 посилається на те, що не отримувала повідомлення про проведення 21.07.2020 Загальних зборів власників квартир ні під власноручний підпис, ні рекомендованим листом. Крім того, вказувала на те, що в даному випадку волевиявлення власників квартир не було, його замінив підроблений Протокол від 21.07.2020. Таким чином, враховуючи вищевикладене, правочин вчинений під впливом обману власників квартир та внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» з деякими власниками квартир, всупереч волі більшості інших співвласників будинку.
Проаналізувавши викладене, суд вважає, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним, це розширить предмет доказування та збільшить обсяг доказового матеріалу, оскільки предметом первісного позову є стягнення вартості наданих позивачці ОСОБА_1 послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1», а предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є визнання недійсним Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» та Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в особі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , зокрема, з підстав відсутності у вказаних осіб повноважень на його підписання, стороною якого ОСОБА_1 не була.
Спільний розгляд зазначених позовів може ускладнити вирішення справи, оскільки спір про стягнення заборгованості за надані послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і спір про визнання недійсним Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.08.2020 відрізняються предметом доказування, під час розгляду зазначених вище вимог необхідно встановлювати різні фактичні обставини, вирішити питання про вступ у справу інших осіб, що не сприятиме ефективному та швидкому розгляду первісного та зустрічного позову.
Крім того, суд враховує, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, а відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не позбавляє права заявника звернутись до суду із зазначеним позовом в загальному порядку.
Також, суд зауважує, що недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування.
Подібні висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 15 січня 2025 року по справі №357/8692/24 (провадження №61-172ск25).
Європейський суд із прав людини у своїх прецедентних справах виокремив необхідні критерії розумних строків у цивільних справах, такі як: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Так, зокрема, вимога процесуальної економії спрямована на те, щоб судовий розгляд був побудований таким чином, щоб не допустити невиправданих затягувань розгляду справи, необґрунтованого відкладання судових засідань, оголошень занадто тривалих перерв, зупинення провадження тощо.
Завданням принципу процесуальної економії в судовому провадженні є мінімізація можливих процесуальних перешкод із тим, щоб судовий розгляд був завершений у розумний строк.
Повернення зустрічної позовної заяви не є порушенням права відповідача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає зверненню до суду з таким позовом у загальному порядку.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоцільність прийнятття зустрічного позову, його об'єднання в одне провадження з первісним позовом, у зв'язку з чим зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» про визнання правочину недійсним слід повернути заявнику.
Керуючись статтями 193, 194, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» про визнання правочину недійсним - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 18.12.2025.
Суддя М. М. Ткач