Справа № 544/2636/23 Номер провадження 22-ц/814/980/25Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
11 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2024 року ухвалене у складі головуючого судді Сайко О.О., повний текст судового рішення складено - 18.11.2024
та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 січня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Сайко О.О., повний текст судового рішення складено - дати не вказано
у справі за позовом адвоката Рака Артема Сергійовича в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
Зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року адвокат Рак А.С. в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернувся до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позов мотивовано тим, що 11.02.2023 року ОСОБА_3 здійснив помилкове перерахування грошових коштів у сумі 4500 грн. з власної картки (рахунок НОМЕР_1 ) на карту (рахунок НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 та грошових коштів у сумі 4800 грн. з власної карти (рахунок НОМЕР_1 ) на карту (рахунок НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 .
04.06.2023 року ОСОБА_4 здійснила помилкове перерахування грошових коштів у сумі 4900 грн. з власної карти (рахунок НОМЕР_4 ) на карту (рахунок НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 та грошових коштів у сумі 4900 грн. з власної карти (рахунок НОМЕР_4 ) на карту (рахунок НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мали намір працювати охоронцями у багатопрофільній приватній фірмі «Кольчуга-Кідіс», в якій ОСОБА_3 перебуває на посаді директора фірми. Однак, у трудових відносинах відповідачі з багатопрофільною приватною фірмою «Кольчуга-Кідіс» ніколи не перебували.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були помилково внесені в списки охоронців фірми і в подальшому, коли охоронцям надсилали кошти для придбання форменного одягу, відповідачам здійснено помилкові перерахунки коштів на їх банківські рахунки.
Про помилкове перерахування грошових коштів позивачі дізналися з матеріалів судової справи № 554/1992/23 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Багатопрофільної приватної фірми «Кольчуга-Кідіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі. Між позивачами та відповідачами відсутні будь-які укладені правочини, тобто відповідачі набули грошові кошти без наявності на те правових підстав.
Вважає, що відповідачі зобов'язані повернути отримані від позивачів грошові кошти, оскільки правові підстави для їх набуття та збереженні відсутні (і ніколи не існували).
Заходи досудового врегулювання спору здійснювалися шляхом надсилання 26.10.2023 на адресу відповідачів листів - вимог щодо повернення помилково перерахованих коштів, що підтверджують поштові накладні.
Додатково, 27.10.2023 року, листи - вимоги були направлені через месенджер «Viber» на номер телефону ОСОБА_1 , однак, станом на день подання позовної заяви, жодних реагувань на листи-вимоги не було і помилково перераховані кошти не повернуті позивачам.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2024 року позов адвоката Рака Артема Сергійовича в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4800 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4900 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4900 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у відшкодування сплаченого судового збору по 536,80 грн з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 536,80 грн. з кожного.
Додатковим рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачі набули стягувані кошти без достатньої правової підстави, а тому відповідно до ст.. 1212 ЦК України підлягають поверненню.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Додаткове рішення також оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подавши до Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу в якій вказують, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказують, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають принципам розумності.
Просили ухвалити нове рішення яким заяву представника позивачів адвоката Рака А.С. про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 11.02.2023 ОСОБА_3 здійснив перерахування грошових коштів у сумі 4 522,61 грн з власної картки (рахунок НОМЕР_1 ) на карту (рахунок НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 та грошових коштів у сумі 4824,12 грн з власної карти (рахунок НОМЕР_1 ) на карту (рахунок НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 (а.с.14 на звороті,15). Призначення платежу зазначено: переказ власних коштів.
06.04.2023 року ОСОБА_4 здійснила перерахування грошових коштів у сумі 4924,62 грн з власної карти (рахунок НОМЕР_4 ) на карту (рахунок НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 та грошових коштів у сумі 4924,62 грн з власної карти (рахунок НОМЕР_4 ) на карту (рахунок НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 (а.с.13 на звороті,14). Призначення платежу зазначено: переказ власних коштів.
Банківська установа, через яку здійснювалися платежі, надала інформацію про відсутність даних «Призначення платежу» по усім вказаним платежам ( а.с.134-135).
Позивачі зазначали, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали намір працювати охоронцями у багатопрофільній приватній фірмі «Кольчуга - Кідіс», в якій ОСОБА_3 перебуває на посаді директора фірми. Однак, у трудових відносинах відповідачі з багатопрофільною приватною фірмою «Кольчуга - Кідіс» ніколи не перебували, на підтвердження чого надано рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15.01.2024, яке набрало законної сили 23.09.2024 (а.с.161-168,211-216).
Позивачі вказували, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були помилково внесені в списки охоронців фірми і в подальшому, коли охоронцям надсилали кошти для придбання форменого одягу, відповідачам здійснено помилкові перерахунки коштів на їх банківські рахунки.
26.10.2023 на адресу відповідачів були направлені листи - вимоги щодо повернення помилково перерахованих коштів, що підтверджують поштові накладні (а.с.9-12), які залишилися без реагування.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується з огляду на наступне.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Так, предметом спору у даній справі є вимоги адвоката Рака Артема Сергійовича в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 безпідставно отриманих грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронюваного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що такий вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ст.1212 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.
Права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі №3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №757/42443/15-ц.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
З матеріалів справи вбачається, що у рішенні Пирятинського районного суду Полтавської області від 15.01.2024, яке набрало законної сили 23.09.2024 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі з БПФ «Кольчуга-Кідіс» на користь позивачів, оскільки вони не приступили до виконання своїх трудових обов'язків, що підтверджується Актами від 01.01.2023, 02.01.2023, 03.01.2023, 04.01.2023, 05.01.2023 про відсутність на роботі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без поважних причин з 8 до 17 години впродовж робочого дня, а наказ про прийняття їх на роботу було скасовано відповідачем.
Згідно отриманої інформації (форми ОК-5 та ОК-7) станом на 11.06.2024, відомості про нарахування відповідачам заробітної плати протягом І кварталу 2023 року від БПФ «Кольчуга-КІДІС» відсутні (а.с.176-183). Спірні кошти були перераховані на рахунки відповідачів безпосередньо від фізичних осіб, а не від імені юридичної особи.
Таким чином, як вірно було встановлено судом першої інстанції, що у даній справі договірні відносини між сторонами відсутні, відповідачі не обґрунтували чому грошові кошти наявні у них, а отже підлягають стягненню на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Щодо витрат на правничу допомогу
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2 ст.134 ЦПК України). Пункт 9 частини 3 статті 175 ЦПК України також передбачає подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження витрат позивачів на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали копії договорів про надання правової допомоги бн від 18.10.2024 та копії додаткових угод від 11.11.2024 до договору про надання правової допомоги бн від 18.10.2024; копії актів прийому-передачі виконаних робіт № 32 та № 33 від 11.11.2024; копії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 32 та № 33.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із частотною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Водночас, згідно із частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
09.01.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Якимова О.В. надала суду першої інстанції клопотання про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. (т.2 а.с.15 - 17).
Зважаючи на наведене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також те що адвокат брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та Кудрявцева на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. та стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та Кудрявцева на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є не співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт), а тому зменшив їх до 2 000 грн. на користь кожного позивача.
Колегія суддів зазначає, що зазначене додаткове рішення суду першої інстанції відповідає принципам співмірності та розумності судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість рішення і додаткового рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2024 року та додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 січня 2025 рокуухвалені з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2024 року та додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.О.Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль