Справа № 552/767/25 Номер провадження 22-ц/814/2175/25Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
18 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманих коштів,
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2025 року,
У січні 2025 року ГУ ПФУ в Полтавській області звернулось до суду із вказаним позовом, у якій просилосуд стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Полтавській області надмірно отримані кошти в розмірі 4500,00 грн. та понесені судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позову вказували, що на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області починаючи з 16.02.2022 року перебуває ОСОБА_1 , який отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Обчислення пенсії було проведено в розмірі 70% грошового забезпечення 13516,75 грн., визначеного за посадою сержант із матеріального забезпечення з урахування його видів за 24 останні місяці служби перед звільненням, тобто з 01.02.2020 року по 31.02.2022 рік.
Починаючи з 01.03.2023 року його пенсія була проіндексована у відповідності до постанови КМУ від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році». До пенсії була встановлена індексація в розмірі 1500 грн., а розмір пенсії склав 11524,98 грн.
З 02.03.2022 року ОСОБА_1 був повторно прийнятий на військову службу та звільнений з неї 30.09.2023 року. Після подання ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідних документів по пенсійній справі ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії з 01.10.2023 року з урахуванням додаткової вислуги років та грошового забезпечення 19335,85 грн., визначеного за посадою інструктора відділення рекрутингу та комплектування з урахуванням додаткових його видів за період з 01.04.2022 року по 30.09.2023 рік.
Зазначено, що до перерахованої в зв'язку з підвищенням грошового забезпечення пенсії ОСОБА_1 була помилково встановлена індексація пенсії відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 року №168 в розмірі 1500 грн.
Відповідно до абз.3 п.2 постанови КМУ від 24.02.2023 року №168 підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується у разі поновлення виплати пенсії до 31.12.2022 року. Внаслідок цього по пенсійній справі ОСОБА_1 була облікована переплата пенсії за період з 01.10.2023 року по 31.12.2023 рік в розмірі 4500,00 грн.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.01.2024 року ОСОБА_1 було повідомлено про можливість повернення переплати пенсії в добровільному порядку. Проте на даний час кошти від ОСОБА_1 на рахунок Головного управління не надходили.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано , тим, що позивачем не надано доказів наявності недобросовісності відповідача при нарахуванні та отриманні пенсійних виплат.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ГУ ПФУ в Полтавській області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування апеляційної скарги вказано, що по пенсійній справі ОСОБА_1 була облікована переплата пенсії за період з 01.10.2023 по 31.12.2023 в розмірі 4500 грн, яка на думку позивача підлягає поверненню.
У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Корольов І.М. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Відзив обгрунтовував тим, що ОСОБА_1 жодним чином не причетний до нарахування пенсії у визначеному позивачем розмірі, надавав правдиві та достовірні відомості для нарахування пенсії.
Щодо листа на який посилається позивач у позові зазначено, що ОСОБА_1 він не направлявся та доказів направлення даного листа позивач до суду не надав.
Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.02.2022 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З матеріалів справи вбачається, що обчислення пенсії було проведено в розмірі 70% грошового забезпечення 13516,75 грн, визначеного за посадою «сержант із матеріального забезпечення» з урахування його видів за останні 24 місяці служби перед звільненням, тобто з 01.02.2020 по 31.02.2022.
Починаючи з 01.03.2023 його пенсія була проіндексована у відповідності до постанови КМУ від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році». До пенсії була встановлена індексація в розмірі 1500 грн., а розмір пенсії склав 11524,98 грн.
З 02.03.2022 ОСОБА_1 був повторно прийнятий на військову службу та звільнений з неї 30.09.2023.
Також встановлено, що після подання ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідних документів по пенсійній справі ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії з 01.10.2023 з урахуванням додаткової вислуги років та грошового забезпечення 19335,85 грн, визначеного за посадою «інструктора відділення рекрутингу та комплектування» з урахуванням додаткових його видів за період з 01.04.2022 по 30.09.2023.
Також під час розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача наголошувала на тому, що до перерахованої в зв'язку з підвищенням грошового забезпечення пенсії ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Полтавській області, була помилково встановлена індексація пенсії відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168 в розмірі 1500 грн. Відповідно до абз.3 п.2 постанови КМУ від 24.02.2023 №168 підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується у разі поновлення виплати пенсії до 31.12.2022. Внаслідок цього по пенсійній справі ОСОБА_1 була облікована переплата пенсії за період з 01.10.2023 по 31.12.2023 рік в розмірі 4500,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління, так і надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 при отриманні пенсії в розмірі 4500,00 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення'у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.
Статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
З наведених статтею вбачається, що обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Закон встановлює два виключення з цього правила: по - перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по - друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Полтавській області не обґрунтовує факт допущення ним рахункової помилки.
При цьому, позивачем не надано жодних доказів існування в даному випадку рахункової помилки, що виразилась у нарахуванні та виплаті пенсії на підставі яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, тобто такою, що виникла через технічний збій, а не помилка, пов'язана з неналежним виконанням обов'язків службовою особою відповідальною за обчислення та нарахування пенсії.
У свою чергу, апеляційний суд наголошує, що правильність виконаних пенсійним фондом розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмується, а механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини отримувача пенсії, а саме через його зловживання.
Таким чином, місцевий суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позивачем не надано доказів недобросовісності з боку набувача пенсії.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даного спору, судом не встановлено наявність двох обов'язкових складових, за яких відповідно до статті 1215 ЦК України можливе повернення безпідставно набутого майна, а саме: наявність рахункової помилки зі сторони ГУ ПФУ в Полтавській області і недобросовісність щодо отримання пенсійних виплат з боку ОСОБА_1 .
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль