Справа № 529/1119/24 Номер провадження 22-ц/814/3558/25Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О. С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
17 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.
суддів: Дряниці Ю.В., Карпушина Г.Л.,
розглянула в судовому засіданні у м. Полтаві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №493655-КС-001 від 20.03.2024 в розмірі 173727,26 грн., з яких: 40000 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 127727,26 грн. заборгованість за процентами та 6000 грн. заборгованість за комісією, а також судовий збір.
Вимоги обґрунтовані тим, що 20.03.2024 між сторонами було укладено в електронній формі договір про надання кредиту №493655-КС-001, згідно якого відповідач отримав кошти у розмірі 40000 грн. строком на 24 тижні, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 6000 грн., який зобов'язався повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.
Проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 173727,26 грн., яку кредитор просив стягнути в судовому порядку.
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту №493655-КС-001 від 20.03.2024 в розмірі 113600 грн., з яких 40000 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 67600 грн. заборгованість за процентами та 6000 грн. заборгованість за комісією, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1584,01 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Часткове задоволення позовних вимог обґрунтовано доведеністю позивачем кредитних правовідносин між сторонами та правових підстав для стягнення з відповідача розміру кредитної заборгованості - тіла кредиту, комісії та відсотків, з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1%, у відповідності до ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про споживче кредитування».
Не погодившись з даним судовим рішенням, ТОВ «Бізнес Позика» оскаржило його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про їх задоволення в цій частині.
Вказує про помилковість висновків суду при стягненні відсотків виходячи з денної процентної ставки 1%.
Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору та положенням Закону України «Про споживче кредитування», а отже наявні підстави для стягнення заборгованості по відсоткам в повному розмірі.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому в колегії суддів відсутні підстави для його перегляду в цій частині.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.03.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання кредиту №493655-КС-001, згідно якого позичальник отримав кошти у розмірі 40000 грн. строком на 24 тижні, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 6000 грн.
Також умови договору містять 3 види процентної ставки, як то стандартна процента ставка за кредитом - в день 2,000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15082147, фіксована; та денна процентна ставка 0,95 процентів.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повернути кошти, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.
Кредитний договір підписаний електронним підписом - ідентифікатор UA-2688.
Укладання кредитного договору, отримання коштів та не виконання своїх зобов'язань не заперечується ОСОБА_1 , який був повідомлений про розгляд справи належним чином.
Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка згідно наданих позивачем розрахунків становить 173727,26 грн., з яких: 40000 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 127727,26 грн. заборгованість за процентами та 6000 грн. заборгованість за комісією.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення тіла кредиту і комісії в повному розмірі, а також відсотків з урахування положень ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», в редакції на час укладання договору, якими встановлено максимальну денну відсоткову ставку в розмірі 1%.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду
Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 в сумі 40000 грн.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
При подачі позову ТОВ «Бізнес Позика» просило окрім тіла кредиту та комісії, стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Як вбачається з кредитного договору укладеного 20.03.2024, в п. 2.4 сторони визначили відсоткову ставку: стандартна процента ставка за кредитом - в день 2,000, фіксована та знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15082147, фіксована.
Окрім того, умови договору - передбачають і третій вид ставки - денна процентна ставка 0,95 процентів.
Заборгованість за процентами була нарахована ТОВ «Бізнес Позика» з врахуванням вище вказаних в кредитному договорі відсоткових ставок, що вбачається з розрахунку заборгованості де зазначені саме ставки в 2% та 1,15082147%.
Разом з тим, умови договору, в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки є нікчемними в силу закону.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,0% в день.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Укладений 14.04.2024 між сторонами кредитний договір, за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ «Бізнес Позика» не мало права визначати проценту ставку у розмірі ( 1,15082147% та 2,0 %), оскільки її максимальний розмір не може перевищувати законодавчо визначений 1% на день.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5% 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Тобто самими вказаними положеннями визначено випадки, в яких можливе застосування збільшеної процентної ставки, а саме стосовно договорів, які були укладені до набрання чинності закону та якщо строк дії таких договорів продовжено вже після набрання ним чинності, що і становитиме в такому випадку перехідний період, протягом якого законодавець визначив вищезазначені процентні ставки.
Між тим, в даному випадку кредитний договір укладено 20.03.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні (1,15082147% та 2,0 %) є нікчемною в силу положень ч. 5ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неналежність та правильність розрахунку долученого при подачі позову, який розраховано виходячи з визначеної в договорі процентної ставки в розмірі 1,15082147% та 2,0 %.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та правомірно виходив з розрахунку розміру процентної ставки 1% в день від суми кредиту, оскільки на укладений між товариством та ОСОБА_1 кредитний договір не можуть поширюватись визначені Перехідними та Прикінцевими положеннями розміри збільшених процентних ставок.
Так, кредитний договір у цій справі укладений 20.03.2024 року і строк його дії вже не припадає на перехідний період, який визначений для договорів, укладених до набрання чинності ЗУ «Про споживче кредитування» в новій редакції, а відтак кредитором може бути нарахована максимальна процентна ставка 1% в день від суми кредиту.
Посилання апелянта про помилковість суду першої інстанції при розрахунку відсоткової ставки в 1% на день, є безпідставними та свідчать про невірне трактування норм права, а саме ЗУ «Про споживче кредитування»
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду в оскаржуваній частині, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" залишити без задоволення.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2025 року.
Судді: О.І. Обідіна Ю.В. Дряниця Г.Л. Карпушин