Справа № 554/90/25 Номер провадження 22-ц/814/4049/25Головуючий у 1-й інстанції Михайлова І. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
17 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Тетяни Іванівни на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради,-
У січні 2025 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила визначити місце проживання дитини з батьком, що відповідатиме інтересам дитини, а також зазначити що ОСОБА_1 догляд і виховання сина здійснює самостійно.
В обгрунтування позову вказувала що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.10.2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який до розірвання шлюбу та під час пред'явлення вказаного позову проживає разом з позивачем - батьком, який його самостійно виховує та утримує.
Зазначала, що у 2023 році відповідач ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання до Республіки Польща. Позивач ОСОБА_1 не зловживає спиртними напоями, не вживає наркотичних засобів, піклується про сина, займається його розвитком, працює в Головному управлінні ДПС у Полтавській області. Враховуючи вищевикладені обставини просила позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовлено у повному обсязі.
На вказане рішення представника ОСОБА_1 - адвокат Савченко Т.І. подала апеляційну скаргу, в якій прохає рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідно до характеристики на малолітнього сина, виданої початковою школою № 41 Полтавської міської ради від 10.12.2024 року № 01-20/47, дитина навчається у школі з 01.09.2021 року, проживає з батьком з вересня 2023 року. Загальний рівень розвитку пізнавальної сфери дитини є достатній, навчається в міру своїх сил, домашні завдання виконує, але потребує контролю, має достатні комунікативні навички у спілкуванні з дітьми та дорослими, виявляє позитивні емоції, доброзичливий, товариський, дружить з багатьма учнями, дотримується правил поведінки у школі. Вихованням дитини займаються тато, бабуся та дідусь. Батько відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям хлопчика, забезпечує необхідним приладдям для навчання, організовує його позашкільну діяльність та допомагає у навчанні.
Окрім того вказує, що згідно із висновком Шевченківської районної у м. Полтаві ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, затвердженим рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 08.04.2025 року № 69, для обстеження житлово-побутових умов, працівниками служби у справах дітей та центру соціальних служб було здійснено вихід за місцем проживання дитини. Для виховання та розвитку дитини створено належні умови, є добре мебльована кімната, наявне місце для сну, відпочинку та навчання, одяг та взуття, іграшки, умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
Також, дитина надала до служби у справах дітей пояснення, що він проживає разом із батьком та надалі хоче проживати разом з ним, бо він піклується та дбає про нього.
Вказує, що посилання суду на те, що між сторона немає спору щодо визначення місця проживання дитини, так як вони дійшли спільної згоди, щодо визначення місця проживання дитини з батьком, є безпідставним, оскільки відповідач постійно маніпулює тим, що хоче забрати дитини до Республіки Польща на постійне місце проживання, саме тому виник даний спір.
Окрім того посилання суду на те, що дана справу пов'язана із ухиленням позивача від мобілізації є передчасним, оскільки така категорія справ розглядається саме, для забезпечення належних умов для розвитку та виховання дитини.
Вказує, що рішення суду встановлює правову основу для реалізації прав дитини на отримання допомоги за місцем проживання, а також для врегулювання майнових питань пов'язаних з її утриманням.
Визначення місця проживання дитини закріплене рішенням суду, навіть без наявності спору, особливо коли батьки мешкають в різних країнах, є важливим елементом, оскільки може бути необхідним при зміні реєстрації місця проживання дитини ( де письмова згода другого з батьків є обов'язковою), при оформленні інших документів. Визначення судом місця проживання дитини є підставою для надання соціальних послуг, оформлення пільг, влаштування до навчальних закладів. Зазначає, що судове рішення гарантує дитині стабільне та передбачуване оточення, що є важливим для України, зможе самостійно визначати місце проживання.
Окрім того чітке визначення місця проживання дитини знімає потенційні непорозуміння для дитини. В постанові Верховного Суду України від 29.11.2023 року справа № 757/555/55 наголошено, що на тому, що відсутність задокументованих заперечень з боку батька щодо проживання дитини разом з матір'ю на момент пред'явлення позову про визначення місця проживання дитини не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору в такій справі.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній позивач та його представник, інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Районним судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.10.2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. У шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції 21.10.2014 року, актовий запис № 1240 (а.с.28).
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 2023 року виїхала на постійне місце проживання до Республіки Польща, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті відповідача про перетин державного кордону 27.03.2023 року, 11.04.2023 року, 07.09.2023 року, копією електронного дозволу на тимчасове проживання (а.с.13-16).
На час розгляду справи малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Районним судом також встановлено, що ОСОБА_1 з 20.06.2023 року працює в Головному управлінні ДПС у Полтавській області на посаді головного державного інспектора сектору контролю за обігом марки акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами. Заробіток ОСОБА_1 за 2024 рік становить 304743,54 грн (а.с. 8,31).
Відповідно до характеристики на малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої початковою школою № 41 Полтавської міської ради від 10.12.2024 року № 01-20/47, дитина навчається у школі з 01.09.2021 року, проживає з батьком з вересня 2023 року. Загальний рівень розвитку пізнавальної сфери ОСОБА_5 достатній, навчається в міру своїх сил, домашні завдання виконує, але потребує контролю, має достатні комунікативні навички у спілкуванні з дітьми та дорослими, виявляє позитивні емоції, доброзичливий, товариський, дружить з багатьма учнями, дотримується правил поведінки у школі. Вихованням дитини займаються тато, бабуся та дідусь. Батько відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям хлопчика, забезпечує необхідним приладдям для навчання, організовує його позашкільну діяльність та допомагає у навчанні.
З огляду на висновок Шевченківської районної у м. Полтаві ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 08.04.2025 року № 69, для обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 , працівниками служби у справах дітей та центру соціальних служб було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 . У висновку вказано, що для виховання та розвитку дитини створено належні умови, є добре мебльована кімната, наявне місце для сну, відпочинку та навчання, одяг та взуття, іграшки, умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Також встановлено, що ОСОБА_6 надав до служби у справах дітей пояснення, що він проживає разом із батьком та надалі хоче проживати разом з ним, бо він піклується та дбає про нього.
ОСОБА_2 , в своїх поясненням не заперечувала, щодо визначення місця проживання її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком - ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що оскільки є спільна згода батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо визначення місця проживання дитини із батьком, за вказаних обставин спір між сторонами з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини відсутній. Окрім того судом зазначено, що будь яких порушень відповідачем прав позивача щодо визначеного за спільною згодою батьків та дитини місця проживання дитини з батьком не встановлено.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до ч.1ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №352/2324/17 (провадження №61-14041св19) зазначено, що «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини.
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.
У відповідності з ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Із матеріалів справи вбачається, що мати малолітнього ОСОБА_4 з 2023 рок виїхала на постійне місце проживання до республіки Польща. На час розгляду справи малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Вихованням дитини займаються тато, бабуся та дідусь. Батько відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям хлопчика, забезпечує необхідним приладдям для навчання, організовує його позашкільну діяльність та допомагає у навчанні.
Відповідно до висновку Шевченківської районної у м. Полтаві ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 08.04.2025 року № 69, для обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 , працівниками служби у справах дітей та центру соціальних служб було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 ., для виховання та розвитку дитини створено належні умови, є добре мебльована кімната, наявне місце для сну, відпочинку та навчання, одяг та взуття, іграшки, умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
Згідно пояснень малолітнього ОСОБА_5 вбачається, що він проживає разом із батьком та надалі хоче проживати разом з ним, оскільки батько піклується та дбає про нього.
Таким чином вбачається, що з моменту виїзду в 2023 році ОСОБА_2 на постійне місце проживання до Республіки Польща її син проживає разом із батьком, що свідчить про формування у нього прив'язаності до нього та місця проживання, а тому безперервне проживання дитини за місцем його проживання забезпечує його розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним та не потребує зміни місця проживання дитини.
Встановивши, що малолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у помешканні зі створеними всіма належними побутовими умовами, забезпеченням умов для навчання, розвитку та дозвілля, а також врахувавши вік хлопчика, його ставлення до матері та батька, бажання дитини проживати з батьком, колегія суддів вважає, що слід задовольнити позов та визначити місце проживання дитини разом із батьком, оскільки це буде відповідати як найкращим інтересам дитини та забезпечить йому розвиток і виховання в психологічно безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
В той же час, вимога позивача про необхідність одночасно з визначенням місця проживання дитини, зазначити що останній догляд і виховання сина здійснює самостійно, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували вказані обставини. Крім того, позов не містить обґрунтувань щодо необхідності встановлення даного факту при вирішенні питання місця проживання неповнолітньої дитини сторін.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду слід скасувати із ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України, зважаючи на скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір як при подачі позовної заяви, так і апеляційної скарги, а саме 3028 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Тетяни Іванівни- задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким возовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2025 року.
Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ С.Б. Бутенко ___________________ О.І. Обідіна