Справа № 554/11187/24 Номер провадження 22-ц/814/3879/25Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
11 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Салашний Михайло Олексійович, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів -
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною 23 років.
Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що між сторонами був укладений шлюб. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 навчається на другому курсі Київського університету культури, на денній формі навчання, за спеціальністю «021 Аудіовізуальне мистецтво та виробництво», на контрактній (оплатній) основі. Строк закінчення навчання 30 червня 2026 року.
ОСОБА_3 продовжує навчання у вищому навчальному закладі, позбавлена можливості самостійно забезпечувати свої потреби, усі витрати несе позивач самостійно.
Позивач переконана у наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3 , до закінчення нею навчання.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною 23 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 березня 2025 року виправлено описку в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/11187/24 від 27 січня 2025 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Викладено другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною 23 років починаючи з 11 жовтня 2024 року».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення є таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що судом не з'ясовано, чи дійсно дочка потребує матеріальної допомоги; що з позовом звернулася особа, яка не має права на звернення до суду; не враховано матеріальне становище відповідача; його стан здоров'я; наявність інших утриманців та чи він в змозі сплачувати аліменти.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зауважує, що відповідач ухилявся від сплати аліментів на дитину до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.
Акцентує увагу, що не має доходів, у зв'язку з чим, у доньки утворилася заборгованість за оплату навчання.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Салашний М.О. просив задовольнити апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача - адвокат Юхимець А.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення місцевого суду, як законне та обґрунтоване.
Інші учасники справи були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у шлюбі зі ОСОБА_1 .
Під час шлюбу народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя із відповідачем не склалося, відносини були припинені 13 лютого 2014 року, шлюб було розірвано.
ОСОБА_3 навчається на другому курсі Київського університету культури, на денній формі навчання, за спеціальністю «021 Аудіовізуальне мистецтво та виробництво», на контрактній (оплатній) основі. Строк закінчення навчання 30 червня 2026 року.
ОСОБА_3 не отримує доходів, стипендія не призначена.
Позиція апеляційного суду
Щодо підстав стягнення аліментів
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини є способом захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положення статті 199 СК України визначають, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і, у зв'язку з цим, потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Тобто, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження дітьми навчання (форма навчання може бути як денна, так і заочна); потреба дітей у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Така позиція закріплена у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», а також в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 та від 20 травня 2020 року у справі №635/1139/17.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
У постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз'яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов'язку сплати аліментів, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що батьки зобов'язані утримувати повнолітню дитину в рівних частинах та задовольнив позовну заяву в повному обсязі, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
СК України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідач є працездатною особою, що не заперечується учасниками справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 навчається Київського університету культури, при цьому, твердження відповідача, що позивач не має права на звернення з позовом про стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчатися, не заслуговують на увагу з огляду на те, що навчання та проживання дитини в іншому населеному пункті, не позбавляє того з батьків, хто добровільно продовжує утримувати повнолітню дитину від права подати позов до того з батьків, хто самоусунувся від виконання обов'язків утримувати повнолітню дитину на період навчання.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильно висновку, що позивач має право на отримання аліментів на дитину, що продовжує навчатися.
Щодо розміру аліментів
Частиною 1 статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Так, відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20
При визначенні розміру аліментів по зазначеній справі, колегія суддів враховує визначені у частині дев'ятій статті 7 СК України загальні засади регулювання сімейних відносин, а саме: справедливість, добросовісність і розумність, також враховано, що відповідач є працездатною особою з інвалідністю.
Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі акцентувавши увагу на тому, що не має фінансової можливості утримувати дочку, що продовжує навчання, при цьому було надано медичну документацію про проходження лікування ОСОБА_1 та копію пенсійного посвідчення його матері з посиланням на те, що вона перебуває на утриманні відповідача.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи матеріали справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог з оглядну на наступне.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги наявність інвалідності у відповідача та певних захворювань, при цьому, доказів понесених витрат по проходженню лікування суду надано не було, як і не було додано до копії посвідчення про інвалідність документів на підтвердження неможливості виконувати певну роботу чи залучатися до певної праці, що, в свою чергу, не дає підстав для задоволення апеляційної скарги. Як і не дає підстав для скасування рішення суду перебування матері відповідача на пенсії, оскільки доказів того, що ОСОБА_4 перебуває на утримання ОСОБА_1 суду надано не було.
Також, слід зауважити, що відповідач не надав жодних доказів свого складного матеріального становища, як для підстави скасування рішення суду, в той час, як позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було надано відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків, з якого вбачається, що остання не отримувала доходів у 2025 році та копію квитанції про оплату навчання дочки, з якої встановлено, що відповідач здійснював оплату послу з навчання дочки, що підтверджує можливість надавати відповідача матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання.
Визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності наявних у справі доказів та прийшов до обґрунтованого рішення про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат у суді першої інстанції
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).
Пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, та помилково стягнув з нього судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, в розмірі 1211,20 грн і, зважаючи на це, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року, в частині стягнення судових витрат слід змінити, а судові витрати за подачу позовної заяви віднести за рахунок держави.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши матеріальне становище позивача та відповідача, керуючись принципами справедливості, добросовісності і розумності суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчатися слід залишити без змін.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зважаючи на вище вказане, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року в частині стягнення судових витрат слід змінити, віднесши судові витрати за подачу позовної заяви за рахунок держави, а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін, тобто, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково.
Щодо судових витрат в суді апеляційної інстанції
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач є звільненою від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів, а відповідач - інвалідом ІІ групи то судові витрати за подачу апеляційної скарги віднести за рахунок держави.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Салашний Михайло Олексійович - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року в частині стягнення зі ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 1211,20 грн - змінити.
Судові витрати за подачу позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів віднести за рахунок держави.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року - залишити без змін.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги віднести за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко