Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/605/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Поступайло В. В.
Категорія - 172-6 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.
10.12.2025 року м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю захисника - адвоката Федорова З.Ф., прокурора Зінов'єва М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Федорова З.Ф. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 вересня 2025 року в справі про притягнення:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, -
Постановою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП у виді штрафу у розмірі 850,00 грн., за те, що вона після звільнення 08 серпня 2022 року з посади інспектора відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП в Кіровоградській області, в порушення вимог ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» до 31.01.2024 року не подала декларацію, як особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями, тобто за 2022 рік, подавши її несвоєчасно, а саме 29.02.2024 року.
Як зазначено у рішенні ОСОБА_1 факт несвоєчасної подачі декларації визнала повністю і обставини, які викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією не оспорювала, пояснивши причину не подання декларації змінами до законодавства щодо відтермінування строків та перебуванням за кордоном.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Федоров З.Ф. просить скасувати постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 вересня 2025 року, а провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
Зокрема захисник вказує про те, що на момент розгляду справи судом першої інстанції, а саме 08.09.2025 року сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.4 ст. 38 КУпАП, а тому суд не повинен був з'ясовувати обставини цієї справи, встановлювати юридичні факти, перевіряти та давати оцінку доказам.
При цьому, захисник стверджує, що у діях ОСОБА_1 відсутні об'єктивні та суб'єктивні ознаки, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки після звільнення з поліції ОСОБА_1 подала декларацію за період з 01.01.2022 по 08.08.2022 року, а зміни до законодавства України у сфері запобігання корупції щодо обов'язку подати щорічну декларацію до 31.01.2024 року були внесені 20.09.2023 року, тобто після її звільнення, а тому ОСОБА_1 зобов'язана була подати декларацію протягом 90 днів з дня припинення або скасування воєнного стану.
У ОСОБА_1 після оприлюднення своїх доходів за 2022 рік, після звільнення з органів поліції не було причин та умислу приховувати майновий стан, доказів її винуватості у вчиненні умисних та протиправних дій, пов'язаних з корупцією матеріали справи не містять, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за несвоєчасну подачі декларації в умовах воєнного стану відбулось з формальних підстав, що є наслідком скасування незаконного та необгрунтованого судового рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення адвоката Федорова З.Ф., який підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити, прокурора Зінов'єва М.В., який заперечував проти її задоволення, допитавши свідка ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та зваживши доводи сторін, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає за таких підстав.
За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за вчинення даного правопорушення, пов'язаного з корупцією настає у разі умисного діяння у формі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи і сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 до 08.08.2022 працювала інспектором відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП в Кіровоградській області, є суб'єктом декларування відповідно до п.п. «з'п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та суб'єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно Закону України від 03.03.2022 « Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни», у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів світового характеру уповноваженими органами не здійснюються; а декларації потрібно буде подати протягом трьох місяців після закінчення воєнного стану.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023, який набрав чинності 12.10.2023, особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а саме особою, зазначеною у підпункті «з» пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону - поліцейським, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону не подала без поважних причин у строк до 31.01.2024 року декларацію, особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями, тобто за 2022 рік, подавши її несвоєчасно.
ОСОБА_1 08.08.2022 ознайомилась із наказом про звільнення та зобов'язанням поліцейських, державних службовців та працівників поліції, які є суб'єктами декларування, про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» при звільненні зі служби/роботи та вимогами Закону, щодо необхідності подання електронної декларації, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а також отримала трудову книжку, про що свідчать проставлені останньою підписи у розписці та ознайомленні і зобов'язанням поліцейських.
Таким чином, граничний термін подачі декларації ОСОБА_1 за 2022 рік, як особи, яка припинила виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення) не пізніше 31.01.2024.
Однак, ОСОБА_1 у встановлений строк декларацію не подала, а подала її лише 29.02.2024 о 06:48.
Причину несвоєчасної подачі декларації ОСОБА_1 мотивувала тим, що не знала про обов'язок подання декларації до 31.01.2024, у зв'язку з перебуванням за кордоном.
При цьому, факт несвоєчасної подачі декларації ОСОБА_1 , як зазначено в оскаржуваній постанові, під час розгляду справи не оспорювала.
При таких обставинах, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правильними і, такими що ґрунтуються на об'єктивних даних.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
На спростування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за несвоєчасну подачу декларації за 2022 рік, у зв'язку з відсутністю доказів наявності у ОСОБА_1 протиправного умислу, то апеляційний суд відмічає, що для кваліфікації несвоєчасного подання декларації як адміністративного правопорушення необхідна наявність двох обставин, а саме сам факт несвоєчасного подання та відсутність у суб'єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації.
Перебування ОСОБА_1 за кордоном не є поважною причиною або обставиною непереборної сили для не подачі декларації в строк, оскільки процедура заповнена декларації з урахуванням постійних рекомендацій НАЗК не потребує особливих знань та навичок, тим більше що ОСОБА_1 подавала декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування не вперше, а тому не могла не усвідомлювати наслідки своїх дій.
В даному випадку, апеляційний суд з об'єктивністю констатує, що фабула обвинувачення, яка викладена у протоколі № 28/2025 від 03.09.2025 року стосовно ОСОБА_1 відображає фактичні обставини справи, містить кваліфікуючі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, по формі та змісту протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Отже, досліджені та перевірені місцевим судом обставини цієї справи, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а саме несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Що стосується доводів захисника Федорова З.Ф. про закриття провадження у даній справі у зв'язку із закінченням строку притягнення особи до відповідальності без встановлення наявності чи відсутності вини особи, то такі апеляційний суд вважає безпідставними.
Практика Верховного суду по даній категорії справ та позиція Національного агентства з питань запобігання корупції зводиться до того, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу, тобто момент з'ясування всіх необхідних обставин.
Листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.04.2021 за № 47-09/27771/21, Департамент стратегічних розслідувань НПУ інформовано, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу, тобто момент з'ясування всіх необхідних обставин.
Отже, фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП, є дата складання адміністративного протоколу, тобто 03.09.2025 року, що підтверджується показаннями свідка - оперуповноваженого відділу протидії корупції Кіровоградського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_2 , який під час апеляційного розгляду пояснив специфіку процедури виявлення корупційних правопорушень працівниками департаменту внутрішньої безпеки, приводи та підстави для оформлення протоколу виявленого факту несвоєчасного подання колишнім працівником поліції ОСОБА_1 декларації за 2022 рік.
КУпАП не містить тлумачення поняття виявлення правопорушення. Проте, установлена судова практика пов'язує час виявлення правопорушення з моментом складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки після виявлення всіх ознак правопорушення відповідно ст. 254 КУпАП уповноваженою особою складається таким протокол. Таке тлумачення щодо встановлення моменту виявлення адміністративного правопорушення викладено і в постанові Касаційного адміністративного суду від 18.01.2024 року по справі № 522/12566/18.
Порушень вимог КУпАП, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого судом першої інстанції рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено. Підстави для закриття провадження по справі також відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, підстав для задоволення апеляційної скарги Федорова З.Ф. в інтересах ОСОБА_1 , скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу адвоката Федорова З.Ф. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Д. Л. Іванов