Справа № 346/5491/25
Провадження № 11-кп/4808/601/25
Категорія ст. 81 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
22 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської обласної ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 ,
з участю прокурора ОСОБА_9
Керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської обласної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування наявного клопотання прокурор зазначає, що прокуратурі про ухвалу суду першої інстанції стало відомо 04 грудня 2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень під час моніторингу судових рішень, оскільки дана ухвалу до Коломийської окружної прокуратури не надсилалась.
Під час розгляду клопотання:
- прокурор просив задовольнити клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити, за таких підстав.
Строк на апеляційне оскарження, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 117 КК України, може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин.
В той же час, згідно з приписами п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи, не знайде підстав для його поновлення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення (п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України).
Доводи прокурора, яким він обґрунтовує клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, а саме те, що прокурор не мав змоги своєчасно оскаржити рішення суду через те, що прокуратурі про ухвалу суду першої інстанції стало відомо 04 грудня 2025 року є Єдиного державного реєстру судових рішень під час моніторингу судових рішень на переконання колегії суддів, не можливо визнати поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, за таких підстав.
Так, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
В той же час, одним із аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким, жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п. 46 рішення у справі «Рябих проти Росії»)
Згідно практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
З матеріалів провадження вбачається, що 21 листопада 2025 року ухвалу суду першої інстанції було проголошено в присутності прокурора (а.п. 38-39).
Порушень діючого законодавства з боку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено, оскільки прокурор був присутній в судовому засіданні суду першої інстанції, йому було достовірно відомо про винесення суддею рішення за результатами розгляду справи, порядок і строки оскарження ухвали судді. Крім того відповідно до супровідного листа від 24 листопада 2024 року (а.п. 40) копію ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року було направлено прокурору Коломийської окружної прокуратури для відома.
Матеріали справи не містять даних про те, що прокурор намагався реалізувати процесуальну можливість звернутися з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, або існували обставини, які перешкоджали скористатися таким правом.
За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити рішення суду першої інстанції у встановлений законом строк, не залежали від волевиявлення особи та виникли протягом строку, який пропущено, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Таким чином колегія суддів доходить висновку, що початок відліку 7-денного строку на апеляційне оскарження розпочинається саме з 21 листопада 2025 року, а саме з дня оголошення ухвали, проте апеляційна скарга направлена до суду 05 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку на оскарження, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України.
Приймаючи рішення про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів, керуючись практикою ЄСПЛ, вважає, що апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які перешкоджали йому своєчасно подати апеляційну скаргу, враховуючи те, що засудженому було достеменно відомо про зміст судового рішення.
Серед основних засад судочинства закріплено й забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Право на апеляційний розгляд беззаперечно є й важливим елементом визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду.
Право особи на апеляційний розгляд справи відповідним чином унормовано у національному процесуальному законодавстві, у тому числі стосовно строків та кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і вказані питання нерозривно пов'язані з правом на отримання вмотивованого рішення суду першої інстанції та із позитивним обов'язком суду надати можливість брати участь у судових засіданнях.
В той же час, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Мельник проти України»).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої, поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ).
Поновлення строку оскарження ухвали суду першої інстанції за вказаних вище обставин порушуватиме принцип правової визначеності, як основи верховенства права.
Приймаючи рішення колегія суддів виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Оскільки кримінальне провадження, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими кримінальним процесуальним кодексом України, то відсутність конкретних посилань та беззаперечних доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, унеможливлює прийняття рішення про його поновлення.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, що згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України є підставою для відмови в поновленні строку на апеляційне оскарження та поверненні апеляційної скарги засудженому.
Керуючись ст.ст. 117, 376, 399, 401, 402 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити в задоволенні клопотання керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської обласної ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5