Справа № 161/14085/24 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П.
Провадження № 22-ц/802/1252/25 Доповідач: Карпук А. К.
11 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
секретар Русинчук М.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2025 року у складі судді Пушкарчук В. П.,
встановив:
У липні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 мотивуючи тим, що 15.05.2024 між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого позивач надала відповідачу грошові кошти в сумі 4000 євро, що в гривневому еквіваленті становило 179080 грн. Позичені кошти ОСОБА_3 зобов'язався повернути протягом 2-ох місяців. В травні 2024 року вона отримала від ОСОБА_3 3100 євро, решту 900 євро відповідач пообіцяв віддати згодом, однак, станом на дату подачі позову відповідач запозичені гроші не повернув. Просить суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошові кошти за Договором позики від 15.05.2024 в сумі 40293 грн., а також судові витрати по справі.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 05 березня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15.05.2024 року в сумі 40293 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 05 вересня заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Покликається на те, що суд не повідомив його належним чином про час і місце розгляду справи. Позивач приховала від суду ту обставину, що він не підписував договір позики, на що він вказував у заявах адресованих суду як і на необхідність проведення почеркознавчої експертизи. Відповідачу не надавалася правнича допомога, у зв'язку із відсутністю коштів. Не повідомивши його про час і місце розгляду справи суд позбавив його можливості надати докази, вважає рішення суду першої інстанції передчасним, ухваленим без з'ясування усіх обставин справи та доказів.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився.
Належить відмітити, що апеляційним судом призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні з викликом учасників справи для того, щоб забезпечити відповідачу ОСОБА_3 реалізувати свої процесуальні права щодо участі в судовому засіданні, наданні пояснень, поданні доказів.
Проте судові виклики повідомлення про час та дату розгляду справи апеляційним судом в судових засіданнях 26.11.2025, 11.12.2025 направлені ОСОБА_3 за адресою, зазначену ним в апеляційній скарзі - АДРЕСА_1 , повернулись з відміткою «Адресат відсутній», відповідач не повідомляв апеляційний суд про зміну свого місця перебування, тому відповідно до приписів статті ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається повідомленим про час і місце розгляду справи апеляційним судом.
Подавши апеляційну скаргу відповідач не цікавитися відомим йому судовим провадженням.
Такі дії відповідача вказують на те, що апелянт не бажає цікавитись рухом поданої апеляційної скарги, самоусунувся від виконання своїх обов'язків.
Крім того, у рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, однак, відповідач, подавши апеляційну скаргу, зазначивши адресу свого місця проживання в апеляційній скарзі, рухом справи не цікавиться.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 не виконав зобов'язань за договором позики, тому залишок боргу у розмірі 40293 підлягає стягненню на користь позивача.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та грунтується на законі.
Судом встановлено, що 15.05.2024 між ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_3 , як позичальником, було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 в борг грошові кошти в сумі 4000 євро, які зобов'язався повернути протягом 2-ох місяців.
Факт укладення договору позики між сторонами та факт отримання відповідачем коштів на виконання умов цього договору підтверджується особистою розпискою ОСОБА_3 від 15.05.2024.
Згідно з статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Встановивши, що відповідач не виконав зобов'язань за договором позики, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов.
Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування обставин справи, розгляд справи без належного повідомлення відповідача, що позбавило останнього права надати докази та права брати участь в судовому засіданні, незабезпечення судом права на правничу допомогу у зв'язку з відсутністю коштів у відповідача, та виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 25 липня 2024 року відкрито провадження в справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін на 12 вересня 2024 року .
Згідно з приписами статті 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач ОСОБА_3 вручено судову повістку про виклик в судове засідання на 12.09.2024 з позовною заявою та усіма доданими до позовної заяви документами завчасно, 31.07.2024.
11.09.2024 ОСОБА_3 подав заяву про відкладення судового засідання, яке призначено на 12.09.2024, зазначаючи, що є інвалідом І групи та з 12.09.2024 по 12.10 2024 в нього заплановане лікування в інституті неврології у місті Люблін, Республіка Польща, додавши довідку МСЕК про інвалідність, Медичні довідки Інституту психіатрії та неврології, Варшава, від 27.11.2019, 18.02.2021.
Судові засідання, які були призначені на 12.09.2024, 14.10.2024 учасники справи не з'являлись, судове засідання відкладено на 07.11.2024, 12.00.
В судове засідання на 07.12.2024 року ОСОБА_3 не з'явився, оскільки 06.11.2024 подав до Луцького міськрайонного суду заяву з проханням відкласти розгляд справи, призначеної на 07.11.2024, у якій зазначив, що після вивчення документів, поданих позивачем, вбачає можливе підроблення його підпису та почерку на розписці, за станом здоров'я таких документів підписати не може, тому для спростування цього потрібна почеркознавча експертиза. Просив відкласти розгляд справи, повідомив, що потребує допомоги юриста-адвоката, звернувся до «безкоштовних адвокатів, які надають малозабезпеченим людям послуги безкоштовно»,він збирає документи, щоб підтвердити право на безкоштовну допомогу адвоката.
Судове засідання, призначене на 07.12.2024 відкладено на 10.12.2024.
10.12.2024 адвокат АО «АФК» Петрук І.В. в інтересах відповідача ОСОБА_3 подав заяву про надання для ознайомлення матеріалів справи, додав ордер на надання правничої допомоги відповідно до договору б/н від 10.12.2024, судове засідання відкладено на 21.01.2025 року у зв'язку з неявкою учасників справи, яке знову, у зв'язку з неявкою учасників справи відкладено на 19.02.2025 , на 05.03.2025, 09.45 год., про що повідомлено у додатку Вайбер представника відповідача ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою про доставку повідомлення «Судова повістка про виклик до суду в цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій», у додаток Вайбер. Це повідомлення доставлено 19.12.2025 об 11.16.43 год.
Відповідно до приписів ч. 5 статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Ознайомившись з матеріалами цивільної справи представник відповідача, як і сам відповідач, якому представником надавалась професійна правнича допомога, не з'явились в судове засідання Луцького міського міськрайонного суду 05.03.2025, не повідомили про причини неявки, не подавали заяв і клопотань, у тому числі клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Наведеним спростовуються аргументи апеляційної скарги ОСОБА_3 що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що йому не надавалась правнича допомога, якої він потребував.
Відповідно до приписів статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до приписів п.2 ч.2 ст. 76 ЦПК України, висновки експерта відносяться до доказів.
Згідно зі статтею 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:
1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;
2) психічний стан особи;
3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Відповідач та його представник не заявляли в суді першої інстанції, а також відповідач не заявляв клопотання в апеляційній скарзі про призначення судової почеркознавчої експертизи, а виходячи з вимог диспозитивності судового процесу, у цій справі в суду були відсутні підстави ініціювати призначення такої експертизи.
За таких обставин аргументи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи не ґрунтуються на законі.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивних висновків відповідача про незаконність рішення суду у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, у той час як з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав своїх процесуальних обов'язків щодо подання доказів,тому наведені мотиви апеляційної скарги не слугують підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення про відмову в позові.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим на підставі статті 375 ЦПК України, оскаржене рішення необхідно залишити без змін, подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді