Справа № 161/17968/25 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/1399/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
22 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Данилюк В. А., Киці С. І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року,
У вересні 2025 року ТОВ "Юніт Капітал" звернулось до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 07.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 686684252, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит на суму 17 130 грн строком на 6 днів (процентна ставка за користування коштами 1,35 %).
Вказує, що 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1117-01, згідно з яким ТОВ «ФК «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, на підставі якого право вимоги щодо спірного кредиту перейшло до нового кредитора.
04 червня 2025 року на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором набув позивач.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 65483,57 грн.
На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у вказаній сумі, а також суму понесених судових витрат.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 686684252 від 07.02.2021 року в розмірі 5 313 грн 53 коп та понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 196 грн 56 коп, а також 486 грн 86 коп витрат на правову допомогу.
В задоволені решти вимог відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням суду, ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 686684252 від 07.02.2021 року у розмірі 65483,57 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в розмірі 13 056,00 грн а саме: судовий збір - 6056 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт укладення між ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 686684252 від 07.02.2021 року, проте дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення процентів за користування кредитом. Зазначає, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося попереднім кредитором на умовах, передбачених кредитним договором, що підтверджується випискою з карткового рахунку відповідача. ТОВ «Юніт Капітал» після переходу до нього права вимоги жодних нарахувань не здійснювало. Вказує, що суд фактично обмежився формальною перевіркою поданих розрахунків, не перевіривши їх правильність та обґрунтованість у відповідності до первинних документів і вимог закону. Такий підхід призвів до неправильного встановлення розміру заборгованості, зокрема щодо суми процентів, які були нараховані судом з порушенням умов договору та норм чинного законодавства. Відтак, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та є помилковими.
Зазначає, що, виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування у розмірі 48356,05 грн, є погодженою сторонами мірою відповідальності позичальника за порушення строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року у даній справі законним та таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу суду на те, що згідно з п.1.2. договору № 686684252 від 07.02.2021 на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що кредит надається строком на 6 (шість) днів, а тому строк кредитування закінчився саме 13.02.2021 року.
Зазначає, що жодних доказів того, що вона як позичальник просила кредитодавця про продовження строку кредитування та відповідно до п.1.3 договору в своєму особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активувала функцію продовження строку дисконтного періоду, позивачем не надано. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що обумовлений сторонами в кредитному договорі строк кредитування тривалістю 6 днів було продовжено, а тому нарахування процентів за користування кредитом має відбуватись саме в дисконтний період (6 днів).
Посилається на те, що у даній справі позивач не заявляв до стягнення з відповідача неустойку в порядку, установленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем ОСОБА_1 виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 07 лютого 2021 року, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає умовам оферти. З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з неї на користь ТОВ «Юніт Капітал» процентів за користування кредитом після 13 лютого 2021 року (більше 6 днів), тобто поза межами строку кредитування, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставність позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, які задоволенню не підлягають.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, оскільки справа є малозначною (ціна позову - 65483,57 грн).
Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що 07.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 686684252, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит на суму 17 130 грн строком на 6 днів (процентна ставка за користування коштами 1,35 %) (а.с. 24-25). Договір укладено в електронній формі.
Первісний кредитор виконав свої зобов'язання перед відповідачем та надав їй кредит в сумі 17 130 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача (а.с.13).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01.
Згідно із п. 2.1 вищевказаного договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно з п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому(майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме: реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
У подальшому до цього договору факторингу також укладалися додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору факторингу, копії яких додані до матеріалів справи.
05.08.2020 року між ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, на підставі якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до нового кредитора.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 65483,57 грн.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до п.1.2. договору факторингу передача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі, Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65483,57 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі боржників № б/н від 04.06.2025, до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу.
Посилаючись на невиконання боржником ОСОБА_1 своїх зобов'язань, ТОВ «Юніт Капітал» порушило перед судом питання про стягнення вказаної заборгованості.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» та стягнув з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитом у розмірі 5313,53 грн. В задоволенні вимог ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення процентів суд першої інстанції відмовив.
В частині стягнення заборгованості за тілом кредиту рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому, колегія суддів не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами з таких мотивів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р у справі №300/438/18.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як установлено судом першої інстанції, 07 лютого 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який підписаний електронним підписом відповідачки шляхом відтворення одноразового ідентифікатора MNV643RG.
За умовами даного кредитного договору ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 17130 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (п. 1.1 кредитного договору).
Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається строком на 6 (шість) днів від дати отримання кредиту позичальником (а.с.24 зворот).
Тобто, строк кредитування згідно з договором кредитної лінії №686684252 від 07 лютого 2021 року закінчився 13 лютого 2021 року включно, що також підтверджено графіком розрахунку (а.с.25 зворот).
Натомість, як убачається з наданих суду розрахунків, заявлена до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 48356,05 грн була обрахована за період з 07 лютого 2021 року по 31 серпня 2023 року, тобто, поза межами визначеного сторонами строку кредитування, що не відповідає наведеним вище нормам цивільного законодавства та висновкам Верховного Суду (а.с. 32-33).
При цьому, з розрахунку заборгованості вбачається, що в рахунок погашення боргу за договором ОСОБА_1 здійснювала часткові погашення заборгованості: 08.02.2021 року сплачено 232,00 грн, 13.03.2021 - 7632,00 грн, 12.04.2021 - 5340,00 грн, що не заперечується сторонами.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Юніт Капітал» також зазначав, що заявлені до стягнення проценти були нараховані у межах строків кредитування з урахуванням їх продовження та на умовах, визначених у договорі.
Разом з тим, такі доводи не відповідають умовам договору та не підтверджуються належними доказами.
Відповідно до п1.3. договору кредитної лінії № 686684252 від 07 лютого 2021 року сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, що такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.
Тобто, продовження строку кредитування є прерогативою позичальника. В матеріалах справи відсутні докази вчинення позичальником дій, направлених на продовження строку кредитування, активації нею в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку. Як видно із умов договору, зокрема з графіку розрахунків додаток № 1 до договору, у дисконтний період нараховується 1387,56 грн процентів, а відповідачка до закінчення дисконтного періоду здійснила лише один платіж на суму 232 грн - 08.02.2021 року, тобто не виконала умову для можливості продовження цього дисконтного періоду.
Отже, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника ТОВ «Юніт Капітал» на продовження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 строків кредитування за оскаржуваним кредитним договором.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами поза межами строку кредитування.
Разом з тим, як видно зі змісту позовних вимог, позивач не просить стягнути проценти поза межами строку кредитування із покликанням на норми ст.625 ЦК України.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 5313, 53 грн з урахуванням часткової сплати кредитної заборгованості та умов договору (17130 грн (тіло кредиту)+1387,56 грн (проценти)) - 232грн+6997грн+5340грн).
Таким чином, доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Юніт Капітал» не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 22 грудня 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді