Справа № 761/43997/25
Провадження № 1-кс/761/28006/2025
28 листопада 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 002 57 від 20.03.2024,
До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна ОСОБА_4 звернувся його представник адвокат ОСОБА_3 .
На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.10.2024 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , накладений арешт у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 002 57 від 20.03.2024 на майно, вилучене за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою - АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон «Samsung Galaxy A31»; три жорстких диски: «Samsung HP 160JJ», s/n: S08HJ10YC70618; «Samsung SP 0812N», s/n: S00MJ10XB31159, «DSSkStar», model HDT 72252OOLAT80 (справа № 761/35270/24).
Заявник адвокат ОСОБА_3 вважав, що правові підстави для подальшого застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні, оскільки у цьому кримінальному провадженні та у провадженнях, виділених з нього, між підозрюваними та прокурором укладено угоди про визнання винуватості. Водночас при ухваленні рішень за наслідками угод про визнання винуватості питання про скасування арешту майна не вирішено, у зв'язку з чим заявник просив скасувати зазначений захід забезпечення кримінального провадження.
У судове засідання представник власника майна не прибув, надав слідчому судді заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Уповноважений слідчий та прокурор у судове засідання не з'явилися. Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про розгляд клопотання за його відсутності, у якій також зазначив, що не заперечує проти скасування арешту майна.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК фіксація за допомогою технічних засобів кримінального провадження у суді не здійснювалась.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, дійшов висновку про таке.
У відповідності до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
У силу частини 2 наведеної статті КПК арешт майна може бути скасовано слідчим суддею повністю чи частково, якщо власник або володілець майна доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні у справах «Бакланов проти Російської Федерації» та «Фрізен проти Російської Федерації» ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів.
У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися виключно шляхом досягнення справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, тобто лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.10.2024 (справа № 761/35270/24) вбачається, що під час вирішення питання про накладення арешту слідчий суддя виходив з наданих стороною обвинувачення доказів, що давали підстави вважати, що вказане майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить, серед іншого, об'єкти, які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, завданням арешту майна у цьому випадку є забезпечення збереження певних предметів не як об'єктів права власності, а саме як речових доказів, тобто таких, що зберегли на собі сліди злочину або є безпосередніми носіями інформації про обставини вчинення злочину.
До клопотання долучені документи, що підтверджують приналежність арештованого майна ОСОБА_4 , тобто останній та його представник мають право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підставу для подальшого втручання у права особи, у тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
З наданих представником власника майна відомостей, вироком від 15.05.2025 у кримінальному провадженні № 220 250 000 000 002 39 від 26.02.2025, виділеному з № 220 240 000 000 002 57 від 20.03.2024, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.
Водночас, як встановлено вище слідчим суддею, не отримано даних на підтвердження того, що арештоване майно на теперішній час відповідає вимогам ст. 98 КПК.
Викладені обставини свідчать, що ризики, які стали підставою для арешту зазначеного майна на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання.
Виходячи з того, що органом досудового розслідування не спростовані аргументи ініціатора клопотання, а також відсутні інші ознаки для віднесення його до речових доказів, застосування щодо нього зазначеного заходу забезпечення не відповідає положенням ст. 170 КПК.
Зазначене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 2, 8, 9, 16, 85, 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.
Скасувати у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 002 57 від 20.03.2024 арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.10.2024 у справі № 761/35270/24, на:
-мобільний телефон «Samsung Galaxy A31»;
-жорсткий диск «Samsung HP 160JJ», s/n: S08HJ10YC70618;
-жорсткий диск «Samsung SP 0812N», s/n: S00MJ10XB31159;
-жорсткий диск «DSSkStar», model HDT 72252OOLAT80.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1