Справа №760/30039/25 Провадження №2-о/760/657/25
про залишення позову без руху
«22» грудня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Тесленко І. О., перевіривши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення опіки та піклування,
встановив:
30 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Малюк Євген Володимирович звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з заявою у якій просить суд визнати недієздатною ОСОБА_2 , призначити її опікуном ОСОБА_1 .
30 жовтня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 31 жовтня 2025 року.
Судом направлялися запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи щодо визнання недієздатною якої подана заява. Відповідь на запит надійшла до суду 22 грудня 2025 року.
Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшла висновку про необхідність залишення заяви без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Статтями 296, 297 ЦПК України визначено вимоги до заяви про визнання фізичної особи обмежено дієздатною або недієздатною.
Частиною 1 ст. 294 ЦПК України встановлено обов'язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Заява про визнання особи обмежено дієздатною повинна відповідати як загальним вимогам, передбаченим у ст. 175 ЦПК України, так і спеціальним, які містяться у ст. 297 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 297 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що громадянин не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв'язок між психічним розладом і тим, що громадянин не здатний усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; досягнення встановленого законом віку громадянином, відносно якого ставиться питання про визначення його недієздатним; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби.
Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.
У постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 25.05.1998 зазначено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально - профілактичними закладами.
Натоміть заявником не наведено жодних даних про проведення обстеження особи, її стаціонарне лікування, тривалість перебігу психічної хвороби тощо, відповідних доказів до заяви не долучено. Тобто, жодних документів, що свідчать, що ОСОБА_2 має хронічний, стійкий психічний розлад суду не надано. Також не надано будь-яких даних про перебування ОСОБА_2 на обліку у лікаря психіатра.
Суду не надано доказів наявності у вказаної особи психічних захворювань, які діагностовано лікарями та існують станом на дату звернення до суду з даною заявою, а саме: виписки із історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого), довідки про знаходження, перебування на обліку особи у психіатричних лікувальних закладах тощо, що є необхідним для призначення судової психіатричної експертизи.
Лише за наявності таких доказів та достатніх даних про розлад саме психічного здоров'я фізичної особи суд призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу, а відсутність зазначених даних позбавляє суд в подальшому можливості вирішити питання щодо призначення судово - психіатричної експертизи - одної з найважливіших процесуальних дій, яка має бути проведена в ході підготовки до судового розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною.
Проведення такої експертизи тільки на підставі заяви про визнання особи недієздатною без достатньо обґрунтованих припущень про наявність у ОСОБА_2 стійкої психічної хвороби станом на день звернення та під час розгляду справи, буде порушенням прав, гарантованих їй ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 64 Конституції України.
Зазначені відомості повинні бути вказані в заяві та суду повинні бути надані докази на їх підтвердження, оскільки відповідно ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Відтак, суд позбавлений можливості в майбутньому призначити судово-психіатричну експертизу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Згідно з ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування.
Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.
Отже, призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства: захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в цьому конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
Крім того, особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна ( піклувальника).
Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов'язків та звільнення від повноважень опікуна визначений главою 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).
Згідно ст. 55 ЦК України та пункту 1.2 Правил, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Однак, до заяви не долучено оригіналу подання органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною фізичною особою, у разі ухвалення судом рішення, а також доказів того, що заявник звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, розмір судового збору за заявою у справах окремого провадження, поданою фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подачі заяви складає 605, 60 гривень.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справив усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
Отже, за вимоги про визнання фізичної особи недієздатною заявник звільнений від сплати судового збору.
Що стосується вимог про встановлення опіки, то положеннями Закону України «Про судовий збір» не передбачено пільг щодо їх сплати, за таких обставин заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605, 60 грн. за вимоги про встановлення опіки, або надати докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору.
За змістом ч. 5 ст. 293 ЦПК України розгляд справ проводиться судом за обов'язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання.
У поданій заяві не зазначено про наявність чи відсутність у особи, стосовно якої розглядається справа, адвоката або про необхідність призначення такого адвоката судом.
З огляду на викладене, заявнику необхідно зазначити про наявність чи відсутність адвоката у особи, стосовно якої розглядається справа (у разі відсутності заявити клопотання про залучення адвоката через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги) та подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки, призначення опікуна у новій редакції.
Слід також звернути увагу, що визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 може бути пов'язане з ухиленням ним від виконання військового обов'язку, стосуватись проходження військової служби, реалізації ним права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначений статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" №5 від 31 березня 1995 року, судам слід мати на увазі, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатись у порядку, передбаченому главою 37 ЦПК України, за участю заявників і заінтересованих осіб.
У той же час, зі змісту документів які поданні до заяви, не вбачається можливим встановити, які ще є заінтересовані у справі, які підлягають залученню до розгляду.
Вищенаведені недоліки заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням вищевикладеного, суддя вважає за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 , заінтерисована особа Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в мясті Києві державної адміністрації, про встановлення опіки та піклування, без руху та надати заявнику час на усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 293, 296, 297, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення опіки та піклування, - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у випадку якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя І.О. Тесленко