пр. № 6/759/478/25
ун. № 2-870/10
10 листопада 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Косінської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред'явлення до виконання,
у жовтні 2025 р. заявник звернувся до суду із зазначеною заявою, просить суд видати дублікат виконавчого листа по справі №2-870/10 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11091629000 від 07.12.2006 та поновити строк для пред'явлення дубліката виконавчого листа №2-870/10 до виконання.
Заяву обгрунтовує, тим що 24.06.2010 Святошинським районним судом м. Києва позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №11091629000 від 07.12.2006 задоволено, на виконання якого видано виконавчий лист. 12.12.2012 ухвалою Святошинського районного суду міста Києва замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника на ПАТ «Дельта Банк». 19.11.2020 ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у справі №2-870/10 замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «ЄАПБ». АТ «Дельта Банк», як стягувач, виконавчий документ не передав заявнику для звернення його до виконання та місцезнаходження вказаного виконавчого листа невідоме, а втрата виконавчого листа позбавляє стягувача права на повторне звернення судового рішення до виконання. Святошинським ВДВС зазначено, що виконавчий документ по справі №2-870/10 перебував на виконанні у відділі та 25.12.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Також, відповідно до даних АСВП на даний час відкритих виконавчих проваджень, за якими боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ПАТ «Дельта Банк» немає. З вищевикладеного вбачається, що оригінал виконавчого документа втрачено з незалежних від заявника обставин. Крім того, внаслідок наведених обставин, які не залежали від волі заявника пропущено строк пред'явлення зазначеного виконавчого документа до виконання.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про слухання справи повідомлені належним чином.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у заяві докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено п. 1 ч. 1. статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Судом встановлено, що рішенням від 24.06.2010 Святошинського районного суду м. Києва позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №11091629000 від 07.12.2006 задоволено.
Виконавчий лист №2-870/10 виданий 29.09.2010 Святошинським районним судом м. Києва.
12.12.2012 ухвалою Святошинського районного суду міста Києва замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника на ПАТ «Дельта Банк».
25.12.2014 державним виконавцем Святошинського ВДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
19.11.2020 ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у справі №2-870/10 замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 25.09.2015 р. за №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата виконавчого листа.
Відповідно до роз'яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015»Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.
Таким чином, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 р. по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09.02.2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09.02.2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06.11.2019 року у справі № 2-1053/10, від 23.09.2020 року у справі № 127/2-3538/10».
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, як вбачається із змісту заяви, в обґрунтування факту втрати оригіналу виконавчого листа заявник посилався на те, що у кредитній справі, яку було передано ПАТ «Дельта Банк» його правонаступнику виконавчі листи були відсутні, при цьому, у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснювалось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-870/10, яке було 25.12.2014 повернено стягувачу з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент вчинення процесуальні дії), однак оригінал виконавчого листа був втрачений під час листування органу державної виконавчої служби з первісним стягувачем, оскільки доказів направлення постанови разом із оригіналом виконавчого документу на адресу первісного стягувачу органом ДВС надано не було, у зв'язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження за закінченням терміну зберігання.
Так, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 2515/739/2012, від 24.10.2018 р. у справі № 201/15305/14-ц, від 22.01.2020 р. у справі № 2-1693/10, від 28.05.2020 р. у справі № 1003/6035/12, які є обов'язковими для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
З огляду на викладене, враховуючи наведені правила Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо обов'язковості направлення постанови про повернення оригіналу виконавчого документа стягувачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, суд вважає доведеним факт втрати оригіналу виконавчого листа під час пересилання.
Щодо заявленої вимоги про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Аналогічне положення містить ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Суди, при розгляді заяв про поновлення строку пред'явлення виконавчих листів до виконання мають детально досліджувати всі обставини, які вплинули на пропуск строків пред'явлення виконавчих документів до виконання і розглядати їх в сукупності шляхом встановлення відповідного причинно-наслідкового зв'язку.
З'ясування вказаних обставин відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.01.2016 р. в справі № 6-711цс15.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.
Так, з матеріалів справи вбачається, що представник первісного стягувача АКІБ «УкрСиббанк» отримав виконавчий 29.09.2010, який було пред'явлено до виконання, та в подальшому 25.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення вказаного виконавчого листа стягувачу.
При цьому, 12.12.2012 ухвалою Святошинського районного суду міста Києва замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника на ПАТ «Дельта Банк» та 19.11.2020 ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у справі №2-870/10 замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме замінено сторону виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа, тобто на цей час новий стягувач, купуючи права вимоги, повинен був усвідомлювати наслідки вчинення такої дії, з урахуванням того, що процесуальний строк на пред'явлення виконавчого листа був пропущений, а також вчиняти дії, які спрямовані на виконання рішення суду.
Водночас, ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» є юридичними особами, повинні мати у штаті працівників, які були зобов'язані забезпечувати контроль за виконанням судових рішень в органах ДВС.
Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію первісним та попереднім стягувачами своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на забезпечення контролю за виконанням судових рішень, представником заявника не надано, як й не підтверджено існування обставин, які об'єктивно цьому перешкоджали.
Таким чином, суд вважає, що наведені представником заявника у заяві причини пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання не є поважними, а отже не можуть бути підставою для поновлення вказаного строку.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Встановлення в законі строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997 р. та згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 р. у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності та враховуючи висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд вважає, що представником заявника доведено факт втрати оригіналу виконавчого документу, однак не наведено поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для видачі його дублікату та поновленні строку для пред'явлення, а тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 12, 19 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 258-261, 353, 354, 433, п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,
у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред'явлення до виконання відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.В. Ул'яновська