СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/12060/25
ун. № 759/27865/25
про самовідвід
24 листопада 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу,
19.11.2025 адвокат Старовойтова Д.А., діючи в інтересах позивача, звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаною заявою, в якій просить розірвати шлюб, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 11.04.2024 Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (актовий запис №154).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
В силу імперативних вимог ч. 14 вказаної статті, результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.
Так, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025 для розгляду даної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Вважаю за необхідне зазначити, що адвокат Старовойтова Д.А., яка представляє інтереси позивача в рамках даного провадження, попередньо надавала правову допомогу та здійснювала представництво моїх інтересів у суді в рамках судової справи №761/9885/21. За таких обставин, вбачаю за необхідне заявити собі самовідвід.
Згідно з ч. 1 ст. 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Так, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплюють, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Неупереджений та об'єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.
У свою чергу, наявність безсторонності суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб'єктивної перевірки, де враховуються особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи суддя виявив будь-які особисті упередження або необ'єктивність в конкретній справі; а також відповідно до об'єктивної перевірки, тобто шляхом з'ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечили достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви щодо неупередженості. На цьому акцентував увагу Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 листопада 2023 року (заява № 28232/22).
ЄСПЛ стосовно суб'єктивної перевірки зазначив, що принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці Суду: особиста неупередженість судді має презюмуватися, доки не буде доведено протилежне. Стосовно типу необхідного доказу, Суд, наприклад, намагався з'ясувати, чи виявляв суддя ворожість або злу волю з особистих причин.
У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, Суд зосереджувався на об'єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб'єктивною та об'єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об'єктивні сумніви з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивна перевірка), але також може стосуватися питання про його особисте переконання (суб'єктивна перевірка).
Таким чином, у деяких випадках, коли важко зібрати докази, за допомогою яких можна спростувати презумпцію суб'єктивної неупередженості судді, вимога об'єктивної неупередженості забезпечує додаткову важливу гарантію.
Враховуючи, що факт попередньої співпраці у правовому полі судді Єросової І.Ю. та адвоката Старовойтової Д.А., яка у даному провадженні представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , можуть викликати у відповідача ОСОБА_2 обґрунтовані сумніви в неупередженості та об'єктивності судді Єросової І.Ю., вважаю за заяву про самовідвід обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 258-261, 353 ЦПК України, суд
Заяву судді Єросової Іванни Юріївни про самовідвід від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - визнати обґрунтованою та задовольнити.
Передати матеріали справи №759/27865/25, провадження №2/759/12060/25 для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у порядку ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.Ю.Єросова