СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24567/25
пр. № 3/759/8014/25
16 грудня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова Іванна Юріївна, за участі осіб, щодо яких складено протоколи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисників - адвокатів Ковальчука Д.І., Зозулі В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з УПП в м. Києві ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
16.10.2025 до Святошинського районного суду м. Києва із УПП в м. Києві ДПП надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481783 від 13.10.2025 встановлено, що 13.10.2025 о 08 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, Новоірпінська траса, в бік Києва 2,5 км, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими як порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481830 від 13.10.2025 встановлено, що 13.10.2025 о 08 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, Новоірпінська траса, в бік Києва 2,5 км, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані поліцейськими як порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнав та вказав, що рухався у крайній правій смузі та перелаштовувався у крайню ліву смугу. Водій автомобіля Джип пропустив його та він деякий час рухався у потоці (приблизно 50 м). Потім перед ним різко почав гальмувати автомобіль Рено Меган, однак, автомобіль позаду нього - Джип не встиг зреагувати на зміну дорожньої обстановки та скоїв з ним зіткнення. При цьому, зауважив, що він зупинився на відстані приблизно 10-20 см до автомобіля Рено Меган. Однак, від удару, спричиненого автомобілем Джип, його автомобіль по інерції скоїв зіткнення з транспортним засобом Рено Меган.
10.11.2025 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній вказує, що рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год у крайній правій смузі. Перелаштувавшись у крайню ліву смугу, він продовжив у ній рух і, проїхавши приблизно 150-200 метрів, водій автомобіля Рено Меган здійснив різке гальмування, внаслідок чого він також повинен був гальмувати. Зупинив свій транспортний засіб на відстані приблизно 20-30 см від автомобіля Рено Меган. Через декілька секунд після зупинки він відчув сильний удар в задню частину свого автомобіля, від чого здійснив зіткнення із автомобілем, який стояв попереду. Вважає, що саме дії водія автомобіля Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_2 спричинили дані ДТП і останній є винуватим.
Захисник Ковальчук Д.І. у ході розгляду справи долучив висновок експерта №2025-3110 від 05.11.2025, з якого вбачається, що з технічної точки зору у даній дорожній обстановці водій автомобіля Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до п. 13.1 ПДР, при цьому, останній мав технічну можливість уникнути даної ДТП. За таких обставин експерт встановив, що у діях ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 13.1 ПДР.
У той же час, у даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 не регламентуються ПДР, оскільки останній перебував у аварійній обстановці та не мав технічної можливості уникнути даної ДТП. За таких обставин, експерт не вбачає у діях ОСОБА_1 невідповідності вимогам п. 13.1 ПДР. Причиною виникнення ДТП, на переконання експерта ОСОБА_3 , є саме дії водія ОСОБА_2 , який порушив вимоги п. 13.1 ПДР.
Щодо наданого другим учасником ДТП ОСОБА_2 висновку експерта №284/25 від 25.11.2025 адвокат Ковальчук Д.І, зазначив, що даний документ не містить даних про методики, якими користувався експерт під час складення висновку, що є порушенням вимог Інструкції №53/5 від 08.10.1998 року. Більше того, залишається незрозумілим, які саме матеріали були надані на дослідження експерту, оскільки жодних фотознімків до матеріалів справи не було долучено. Також адвокат зауважив, що експерт вийшов за межі компетенції експертної діяльності, оскільки аналіз слідової інформації, залишеної на транспортних засобах на місці пригоди, проводить експерт за експертною спеціалізацією. У той же час, фотознімки виконані без масштабної лінійки, а тому, чітко встановити ступінь пошкоджень транспортних засобів неможливо. Підсумовуючи, адвокат зазначив, що даний висновок експерта є необґрунтованим, не точним та таким, що складений за результатами дослідження, виконаного у порушення вимог Інструкції. За таких обставин, адвокат Ковальчук Д.І. просив визнати такий висновок неналежним доказом та не брати його до уваги.
Спростовуючи доводи ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Зозулі В.М. , адвокат Ковальчук Д.І. зауважив, що версія ОСОБА_1 підтверджується наданим висновком експерта та показами потерпілої ОСОБА_5 , яка була допитана 26.11.2025 року. При цьому, експерт, який підготував висновок на замовлення ОСОБА_2 , працює лише 2 роки, не має відповідних знань для складення даного виду висновку, водночас, висновок, наданий ОСОБА_1 , ґрунтується виключно на матеріалах, які наявні у розпорядженні суду. Також щодо висновку зауважив, що схема місця ДТП не містить даних про те, що ОСОБА_2 здійснював екстрене гальмування, такі доводи не мають підтвердження. Щодо доводів другої сторони стосовно ступеня пошкоджень, то адвокат вказав, що отримані від автомобіля Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 пошкодження, на його переконання, є значними.
ОСОБА_2 у ході розгляду справи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнав та навів свою версію події. 13.10.2025 о 08 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, Новоірпінська траса, в бік Києва 2,5 км, він рухався у крайній лівій смузі, як його справа випередив автомобіль Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , який «вклинився» між його транспортним засобом та автомобілем Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався попереду. Проїхавши декілька метрів, водій автомобіля Хюндай почав різко гальмувати та сталися зіткнення. Дистанції перед зіткненням вже не було, а тому уникнути ДТП не вдалося. ОСОБА_2 зауважив, що водій автомобіля Хюндай поводив себе на дорозі агресивно, різко здійснив перелаштування та не дотримувався безпечної дистанції.
Захисник ОСОБА_2 - адвокат Зозуля В.М. 07.11.2025 скерував до суду письмові пояснення, в яких вказує, що позаду ОСОБА_2 на великій швидкості рухався транспортний засіб Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , який випередив його по правій смузі та різко перелаштувався у його ліву смугу, тим самим підрізавши автомобіль ОСОБА_2 . Через лічені секунди після завершення маневру водій автомобіля Хюндай розпочав різке гальмування, що зумовило порушення дотримання правил безпечної дистанції, як наслідок, відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів. Водночас, ОСОБА_2 з метою уникнення зіткнення вжив заходів аварійного гальмування, однак уникнути ДТП так і не вдалося. Виходячи з характеру та ступеня пошкоджень транспортних засобів, адвокат Зозуля В.М. вважає, що ОСОБА_2 не міг спричинити дану ДТП в частині зіткнення автомобіля Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , з транспортним засобом Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_4 .
Окремо адвокат звертає увагу на ступінь пошкоджень, які отримані транспортними засобами внаслідок ДТП. Так, автомобіль ОСОБА_1 має суттєві пошкодження передньої частини автомобіля - сильно деформована передня кришка капоту та бамперу, передня права фара, що свідчить про велику силу удару саме передньою частиною автомобіля. Про таке свідчить і спрацювання подушки безпеки на передньому пасажирському сидінні. Водночас, пошкодження задньої частини автомобіля Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , незначні, що свідчить про невелику силу удару та незначну швидкість автомобіля Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 . Так само автомобіль останнього має незначні пошкодження спереду без деформації зовнішніх елементів кузова. Таким чином, для того, щоб спровокувати ДТП за участю всіх трьох автомобілів шляхом зіткнення ОСОБА_2 з автомобілем Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , сила вказаного удару мала б бути значно більшою, аніж вона була під час ДТП, що відповідно спричинило б і більші пошкодження передньої частини автомобіля Jeep Cherokee, д.н. НОМЕР_5 , та задньої частини автомобіля Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 . Вказане дає підстави для висновку, що першим допустив зіткнення саме Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , з автомобілем, що їхав попереду нього Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_4 , а вже в результаті різкого зупинення Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , транспортний засіб ОСОБА_2 атвомобіль Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , допустив зіткнення з Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 .
Незважаючи на те, що ОСОБА_2 рухався з дозволеною швидкістю та почав екстрене гальмування відразу після зіткнення транспортних засобів попереду себе, у нього не було технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , виходячи з дорожньої обстановки та наявності інших транспортних засобів, які рухалися праворуч від ОСОБА_2 . За таких обставин, захисник просить закрити провадження щодо ОСОБА_2 .
Крім того, 25.11.2025 через систему «Електронний суд» захисник ОСОБА_2 - адвокат Зозуля В.М. скерував до суду додаткові пояснення, в яких категорично не погоджується із наданим ОСОБА_1 та його захисником висновком експерта №2025-3110 від 05.11.2025 року. Так, вказаний висновок не містить чіткого переліку документів, які були надані стороною справи для експертного дослідження. Також у порушення вимог Інструкції №53/5 від 08.10.1998 висновок не містить даних про застосовані експертом методи дослідження, умови їх застосування. Враховуючи, що такий висновок складено із порушенням законодавчих вимог, він не може вважатися допустимим доказом, а тому, не може братися до уваги судом.
Окрім того, адвокат Зозуля В.М. вказує, що самі висновки експерта суперечать дослідницькій частині висновку, що свідчить про його необґрунтованість. Так, надана експерту для дослідження схема ДТП не дає останньому можливості встановити механізм пригоди, оскільки на ній зафіксовано лише кінцеве розташування транспортних засобів після зіткнення. Отже, експерт не міг встановити за наданими матеріалами хронологію подій і надати оцінку відповідності дій учасників ДТП вимогам ПДР. Також експерту не були надані фотознімки з місця ДТП, аби повно встановити механізм пригоди.
Разом з тим, адвокат долучає до пояснень висновок експерта №284/25 від 25.11.2025, у якому експерт ОСОБА_6 на підставі кінцевого розташування транспортних засобів та наявних механічних пошкоджень на автомобілях встановив, що твердження водія ОСОБА_1 про первинний контакт автомобіля ОСОБА_2 , який спричинив його зіткнення із автомобілем Рено Меган, є неспроможними з технічної точки зору. При цьому, експерт встановив, що у діях водія автомобіля Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , вбачається невідповідність вимогам п. 12.1 та п. 13.1 ПДР, водночас, у діях ОСОБА_2 невідповідність вимогам ПДР не вбачається. У кінцевому результаті експерт дійшов висновку, що саме дії ОСОБА_1 стали причиною обох зіткнень.
У суді адвокат Зозуля В.М. підтримав скеровані до суду письмові пояснення та просив звернути увагу на висновок експерта, яким чітко встановлено механізм події та хронологію. Також зауважив, що позиція ОСОБА_1 спростовується наявними у суду доказами, зокрема, показами свідка ОСОБА_5 , висновком експерта №284/25 від 25.11.2025 року, а також показами ОСОБА_2 та самого ОСОБА_1 . Наданий другою стороною висновок експерта не відповідає дійсності, оскільки схема місця ДТП не є доказом у справі, а лише фіксує кінцеве розташування транспортних засобів після зіткнення. Враховуючи наявність у суду доказів, які достовірно свідчать про відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого діяння, адвокат Зозуля В.М. просив закрити провадження щодо ОСОБА_2 .
Допитана у ході розгляду справи свідок ОСОБА_5 , яка була водієм транспортного засобу Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_4 , повідомила суду, що 13.10.2025 о 08 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, Новоірпінська траса, в бік Києва 2,5 км, рухаючись зі швидкістю приблизно 80 км/год, здійснила різке гальмування, оскільки перед нею раптово розпочав зупинку інший автомобіль. Здійснюючи гальмування, вона відчула удар у задню ліву частину свого автомобіля. після зіткнення її транспортний засіб відкинуло у праву смугу, однак, попередньо рухалася у лівій.
На запитання учасників справи та суду пояснила, що відчула тільки один удар, другого не чула та не бачила, також попередньо бачила маневр перелаштування водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , останній різко здійснював перелаштування перед автомобілем Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , та рухався дуже близько до її автомобіля, фактично останній «вліз» між її транспортним засобом та автомобілем Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , внаслідок чого дистанція була мінімальна, а тому, уникнути зіткнення ОСОБА_2 було просто неможливо.
Суддя, вислухавши думки учасників справи, ретельно дослідивши наявні у розпорядженні суду адміністративні матеріали, а також надані сторонами у ході розгляду справи докази, доходить таких висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з приписами п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 реалізували своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно зі встановленими нормами закону держави Україна.
Приписами ст. 124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність таких обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, слід враховувати, що диспозиція цієї статті сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу цього правопорушення, потрібно проаналізувати ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих Правил були допущені особами, які керували автомобілями у момент ДТП.
Об'єктивна сторона даного складу правопорушення включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; наслідки (пошкодження т/з, вантажу, автомобільних доріг тощо); причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами; 2) невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту.
Обстановка вчинення правопорушення характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху. Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 124 КУпАП.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині рішення порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП і були причиною настання наслідків, передбачених ст. 124 КУпАП, тобто перебували у причинному зв'язку з ними.
Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Приписи ст. 280 КУпАП закріплюють, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
При цьому, суддя звертає увагу, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується наданими матеріалами в їх сукупності, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481783 від 13.10.2025, складеним відносно ОСОБА_1 ; схемою місця ДТП від 13.10.2025, з якої вбачається, що мало місце два зіткнення саме в лівій смузі руху, після одного із зіткнень автомобіль Рено Меган під керуванням потерпілої ОСОБА_5 відкинуло на праву смугу; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_5 від 13.10.2025, яка вказує, що рухалася у лівій смузі та відчула різкий удар у задню частину свого автомобіля, побачила транспортний засіб Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.10.2025, в яких останній зазначив, що рухався за автомобілем Рено Меган, яке почало різко гальмувати, він не встиг зупинити свій транспортний засіб, як і автомобіль позаду нього, який здійснив із ним зіткнення; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 13.10.2025, в яких останній вказує, що, рухаючись у крайній лівій смузі, його справа обігнав транспортний засіб Хюндай, який перелаштувався у ліву смугу попереду нього, а вже через декілька секунд останній почав різко гальмувати та миттєво зупинився.
У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , здійснив випередження транспортного засобу Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 . Як вказують обидва учасники дорожнього руху ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , їх швидкість була приблизно 80 км/год. У свою чергу, ОСОБА_1 у письмових поясненнях, наданих суду, стверджує, що його швидкість була приблизно 50 км/год.
Приписами п. 1.10 Правил дорожнього руху передбачено, що випередження - це рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі. Із наведеного слідує, що швидкість автомобіля Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 була більшою за швидкість, з якою рухався потік автомобілів, що дало останньому можливість безперешкодно здійснити маневр перелаштування із крайньої правої смуги у крайню ліву.
Крім того, суддя звертає увагу, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху безпечна дистанція - це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.
За таких обставин можна дійти висновку, що відстань між автомобілями Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 та Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 була достатньою та безпечною у розумінні ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху. При цьому, після перелаштування ОСОБА_1 у смугу руху вказаних автомобілів останній істотно вплинув на дорожню обстановку та фактично своїми діями призвів до виникнення даної ДТП.
Так, п. 1.5 Правил дорожнього руху визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Проаналізувавши механізм даної ДТП, суддя вбачає, що ОСОБА_1 шляхом перелаштування у крайню ліву смугу перед автомобілем Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 фактично мінімізував відстань між транспортними засобами, у подальшому створивши для ОСОБА_2 аварійну обстановку, в якій останній не мав технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 .
Також суддя звертає увагу на неузгодженість у твердженнях ОСОБА_1 наданих суду під час розгляду справи та викладених у письмових поясненнях від 10.11.2025 року. Так, останній вказує, що після здійснення маневру перелаштування, проїхав у лівій смузі приблизно 150-200 метрів, однак, у засіданні повідомив суду, що проїхав приблизно 50 метрів і відразу відчув різкий удар у задню частину свого автомобіля. Щодо приблизної дистанції, яку проїхали всі три автомобіля перед зіткненням, висловилися і свідок ОСОБА_5 та другий водій ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_5 зазначила, що відчула удар майже відразу після того, як ОСОБА_1 перелаштувався у крайню ліву смугу, а ОСОБА_2 у свою чергу зауважив, що автомобіль ОСОБА_1 , підрізав його, вклинившись у смугу між ним та автомобілем Рено Меган, а потім відразу почав різко гальмувати.
Крім того, невідповідність вбачається також і у відстані, на якій зупинився транспортний засіб Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , до автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 . Так, у письмових поясненнях ОСОБА_1 вказує, що відстань була приблизно 20-30 см, водночас, у засіданні зауважив, що така відстань сягала близько 10-20 см. Таким чином, суддя доходить висновку про те, що позиція ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ковальчука Д.І. спрямована на спотворення дійсних обставин ДТП з метою уникненням ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Як роз'яснено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14, звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Так, на підтвердження своїх доводів про перебування ОСОБА_1 у аварійній обстановці останнім надано судді висновок експерта №2025-3110 від 05.11.2025, в якому експерт за результатами вивчення змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до нього документів дійшов висновку, що в діях водія авто Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_2 вбачається порушення вимог п. 13.1 ПДР, водночас, водій ОСОБА_1 перебував у аварійній обстановці, що повністю виключає наявність у його діях вини.
У той же час, судді також надано у якості доказу висновок експерта №284/25 від 25.11.2025, в якому експерт Коваль І.М. встановив, що у діях водія автомобіля Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.1 та п. 13.1 ПДР, водночас, у діях ОСОБА_2 невідповідність вимогам ПДР не вбачається, оскільки останній перебував у аварійній обстановці. У кінцевому результаті експерт дійшов висновку, що саме дії ОСОБА_1 стали причиною обох зіткнень.
Таким чином, сторони, скориставшись правом на подачу суду доказів своєї невинуватості, надали судді два висновки експертів із діаметрально протилежними висновками. Суддя вважає за необхідне зауважити, що відповідно до норм законодавства жоден із висновків не має наперед встановленої сили та більшого значення для судді. Більше того, такі висновки мають рекомендаційний характер, а їх положення не є обов'язковими та можуть бути відхилені судом за умови належного обґрунтування їх відхилення.
Так, слід зауважити про те, що висновок експерта, наданий ОСОБА_1 , суперечить встановленим у ході розгляду справи обставинам. Як підтверджується показами свідка ОСОБА_5 , а також вбачається із локалізації пошкоджень транспортних засобів та кінцевого розташування автомобілів, що зафіксовано на схемі місця ДТП, первинний контакт був саме у транспортних засобів Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 та Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 . Вказані транспортні засоби мають серйозніші пошкодження, що свідчить про те, що автомобіль ОСОБА_1 на момент зіткнення із ОСОБА_5 перебувало у русі, а не повністю зупинилося та перебувало від нього на відстані приблизно 20-30 см. Водночас, пошкодження, отримані автомобілем Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 , мають мінімальні пошкодження, що дійсно підтверджує версію ОСОБА_2 про те, що він вживав заходи для гальмування та уникнення зіткнення. Відтак, суддя не бере до уваги висновок, наданий ОСОБА_1 .
У той же час, висновок, наданий ОСОБА_2 , відображає дійсні обставини ДТП, ґрунтується на більшому обсязі матеріалів, зокрема, фотознімків автомобілів після ДТП, на яких зафіксовані локалізація та характер пошкоджень транспортних засобів. Доводи адвоката Ковальчука Д.І. про те, що такі фотознімки не містяться у матеріалах справи відхиляється суддею, оскільки останні долучені до висновку експерта та окремо адвокатом Зозулею В.М. до письмових пояснень від 07.11.2025 року.
Також суддя вважає неспроможними твердження адвоката Ковальчука Д.І. стосовно невідповідності даного висновку вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень №53/5 від 08.10.1988 року. Так, даний висновок містить чіткий перелік матеріалів наданих для проведення експертного дослідження, вказівку на спосіб отримання експертом таких матеріалів (електронним зв'язком). Доводи про вихід експертом за межі компетенції експертної діяльності не відповідають дійсності, враховуючи, що експерт ОСОБА_6 з 28.03.2023 є експертом за спеціальністю «Дослідження обставин та механізму ДТП», а тому уповноважений проводити судові автотехнічні експертизи. У той же час, твердження адвоката Ковальчука Д.І. про те, що лише з 2023 експерт здійснює свою діяльність, не впливає на правильність висновку, об'єктивність проведеного дослідження та повноту висновку.
Разом з тим, щодо вказівки у висновку про те, що у діях ОСОБА_1 вбачається також порушення вимог п. 12.1 ПДР України, суддя вважає за необхідне зазначити, що, виходячи зі змісту ст.ст. 7, 217, 221, 246, 254 КУпАП України, суддя розглядає справи про адміністративні правопорушення лише в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто, судовий розгляд має провадитися лише в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення.
З цього слідує, що суддя не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; перекваліфіковувати дії, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Так, ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Із наведеного слідує, що суддя позбавлена можливості надавати оцінку дій ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій за п. 12.1 ПДР, а відтак, бере до уваги доводи експерта виключно щодо порушення останнім вимог п. 13.1 Привал дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, принцип правової держави передбачає обов'язок держави гарантувати утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Зокрема: відповідальність особи має бути індивідуальною; не допускається обґрунтування обвинувачення на припущеннях або незаконно здобутих доказах; усі сумніви у доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62 Конституції України).
Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, процедура притягнення до адміністративної відповідальності повинна відповідати конституційним принципам, а отже - будь-яке рішення у справі про адміністративне правопорушення має ґрунтуватися виключно на достовірних, належно зібраних доказах та дотриманні вимог закону.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.
Суддя, оцінивши надані докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходить висновку, що ОСОБА_1 13.10.2025 о 08 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, Новоірпінська траса, в бік Києва 2,5 км, керуючи автомобілем Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_4 , а відтак, що ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні даного адміністративного правопорушення та підлягає адміністративній відповідальності за його вчинення.
Враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , його вік, характер вчиненого ним адміністративного правопорушення та наявність вини останнього у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, суддя вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності в межах санкції, передбаченої ст. 124 КУпАП.
У ході судового розгляду обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.
Таким чином, враховуючи наведене, суддя доходить висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Призначення саме такого адміністративного стягнення на переконання судді є необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
У порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суддя вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Водночас, суддя, оцінивши дії водія ОСОБА_2 , дослідивши наявні у розпорядженні докази, які беззаперечно підтверджують, що останній перебував у аварійній обстановці та не мав технічної можливості уникнути зіткнення із транспортним засобом Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , доходить висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання адвоката Зозулі С.А. про закриття провадження стосовно ОСОБА_2 .
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в зазначеному діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому діянні не доведена, суддя вважає за необхідне провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 9, 40-1, ст. 124, 245, 251, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянину України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження постанови.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя І.Ю. Єросова