Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/15059/25
Провадження № 1-кп/758/1697/25
22.12.2025 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві кримінальне провадження № 12025100070001922 від 11.09.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, має професійно-технічну освіту, одруженого, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним, обставини, встановлені судом
До Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025100070001922 від 11.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого у подальшому продовжено по теперішній час.
Так, 10.09.2025 приблизно о 12 год. 40 хв., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи біля прилавку з м'ясними товарами ринку «Виноградар», за адресою: м. Київ, вул. Василя Порика, 2, побачив як раніше незнайома йому ОСОБА_6 , залишила на прилавку косметичку чорного кольору. У цей час, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_5 перебуваючи біля прилавку з м'ясними товарами ринку «Виноградар», за адресою: м. Київ, вул. Василя Порика, 2, 10.09.2025 приблизно о 12 год 06 хв, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу викрав косметичку чорного кольору (матеріальної цінності для потерпілої не становить), яка знаходилась на зазначеному прилавку та належала потерпілій ОСОБА_6 , в середні якої знаходились мобільний телефон марки «Samsung Galaxy М32 6/128 Gb Light blue» (SM-M325FLBGSEK) ІМЕН НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 вартістю 3 377,64 грн та грошові кошти в сумі 1 100,00 грн.
Після чого, ОСОБА_5 пішов з місця вчинення кримінального правопорушення, а майном отриманим в наслідок злочинного діяння розпорядився на власний розсуд, завдавши матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 4 477, 64 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин:
Так, свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, - обвинувачений ОСОБА_5 визнав повністю, беззаперечно.
Обвинувачений зазначив, що обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, - відповідають дійсності і ним не оспорюються. Злочин ним вчинено при обставинах, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, усвідомлює всю протиправність своїх дій, просить суд суворо його не карати, став на шлях виправлення.
Суд, оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_5 , які були надані ним в добровільному порядку під час судового розгляду, з яких видно, що він повністю визнає себе винним в інкримінованих йому діях, - переконаний, що визнання вини обвинуваченим та відповідні його покази, - не є результатом якихось погроз чи обіцянок працівників правоохоронних органів (слідчих, прокурорів), приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_5 є логічними, послідовними, та, зглядаючись на обставини справи, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, - достовірними та обґрунтованими, а тому вони є однією із підстав для притягнення обвинуваченого ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, органами досудового слідства зібрано і інші докази на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, однак, за клопотанням прокурора, - проти чого обвинувачений не заперечував, та в силу ч. 3 ст. 349 КПК України, - суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зокрема, суд визнав обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_5 та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що стосуються речових доказів, обґрунтовуючи своє рішення наступним:
Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_5 було роз'яснено судом в судовому засіданні, які йому зрозумілі.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно, суд на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що стосуються речових доказів.
Потерпіла ОСОБА_6 подала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, просила не позбавляти обвинуваченого волі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов подавати не буде.
Матеріали кримінального провадження стосовно речових доказів
В матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 від 17.09.2025 року про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, згідно якої: DVD-R диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, який зберігається при матеріалах кримінального провадження;
Постановою слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 від 17.09.2025 року про визнання речових доказів та передачу їх зберігання, згідно якої: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy М32 6/128 Gb Light blue» (SM-M325FLBGSEK) ІМЕІ1 НОМЕР_2 , НОМЕР_4 та грошові кошти в сумі 1100 грн., які передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 .
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання:
- обставинами, які згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
- обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , - в судовому засіданні не встановлено.
Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:
- Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності з положеннями ст. 65 КК України, - враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
- особу обвинуваченого ОСОБА_5 ;
- наслідки вчиненого кримінального правопорушення;
- наявності відомостей про судимість;
- позицію державного обвинувача (прокурора);
- позицію потерпілої сторони;
- позицію сторони захисту (обвинуваченого).
Що стосується тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), то суд зазначає наступне:
Так, санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Згідно ч. 1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Згідно ч. 2 с т. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Згідно ч. 5 ст.12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Відповідно, з огляду на положення ч. ч. 1, 3, 5 ст. 12, ст. ст. 23, 24 КК України обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення, - тяжкий злочин.
Що стосується особи обвинуваченого ОСОБА_5 , то суд зазначає наступне:
- як вбачається з матеріалів кримінального провадження, - обвинувачений ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - раніше не судимий, кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим ОСОБА_8 вперше, що, - на думку суду, - в позитивному плані впливає на вид та розмір призначеного покарання та на можливість застосування судом до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, - звільнення від відбування покарання.
Що стосується позиції сторони обвинувачення (прокурора) щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченому, то суд зазначає наступне:
- так, в судових дебатах державний обвинувач (прокурор) просив суд визнати винуватим обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (тяжкого злочину), яке передбачено ч. 4 ст. 185 КК України, та, відповідно, - призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, проте, - прокурор вважала за можливе застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, - звільнивши обвинуваченого від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з обов'язковим призначенням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, окрім того, - прокурор вважала за необхідне на час іспитового строку покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальні обмеження, - зобов'язання, які передбачені положенням ст. 76 КК України.
Що стосується позиції потерпілої сторони, то суд зазначає наступне:
- в матеріалах справи міститься письмове клопотання потерпілої, в якому потерпіла просить суд слухати дане кримінальне провадження без її участі, так як ОСОБА_6 не має претензій до обвинуваченого ОСОБА_5 , цивільний позов подавати не буде, а що стосується призначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , - потерпіла просила суворо не карати.
Що стосується позиції сторони захисту (обвинуваченого) щодо призначення йому виду та розміру покарання, то суд зазначає наступне:
- так, в судових дебатах обвинувачений ОСОБА_5 повністю погодився з позицією сторони обвинувачення (прокурора) щодо визнання його винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та повністю погодився на призначення йому виду та розміру покарання, також погодився з застосуванням до нього на період іспитового строку обмежень, які містяться в положеннях ст. 76 КК України.
Отже, враховуючи ті обставини, що: обвинувачений ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - раніше не судимий, кримінальне правопорушення (злочин), - вчинив вперше, і хоча злочин, який вчинений обвинуваченим відноситься до тяжких злочинів, проте, - є в наявності лише обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, - при повній відсутності обставин, що обтяжують покарання, враховуючи, що вчиненим кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальної шкоди потерпілій, оскільки шкоду відщкодовано, враховуючи, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, враховуючи позицію державного обвинувача (прокурора), який вважав за можливе застосувати до обвинуваченого покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства (шляхом застосування положень ст. 75 КК України звільнення від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з призначенням іспитового строку, та покладенням на обвинуваченого мір процесуального примусу, - обмежень), то суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, проте, - з застосуванням положень ст. 75 (звільнення від призначеного покарання з встановленням іспитового строку), ст. 76 (покладення зобов'язань на період іспитового строку) КК України.
Що стосується виду покарання, яке необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , то суд зазначає наступне:
- суд вважає, що призначення покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_5 з урахуванням обставин, які характеризують його особу, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, та його наслідків, - буде достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання засудженого, проте, - з обов'язковим застосуванням положень ст. 75 КК України (встановлення іспитового строку).
Що стосується розміру призначеного покарання, то слід призначити обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, - покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, - мінімальний розмір такого покарання, який зазначений в санкції ч. 4 ст. 185 КК України, так як суд вважає, що призначення покарання у мінімальній межі можливе, - з огляду на особу обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального правопорушення, наслідків вчиненого кримінального правопорушення, позиції сторони обвинувачення.
Що стосується застосування положень ст. 75 КК України, то суд зазначає наступне:
Згідно положень ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Що стосується розкаювання обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), то суд зазначає про ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_5 , зглядаючись на його поведінку як під час досудового слідства, так і під час судового слухання справи, - переконав суд та сторону обвинувачення (прокурора) у своєму щирому розкаюванні та каятті.
Суд вважає, що, враховуючи поведінку обвинуваченого під час слухання кримінального провадження, яка на думку суду, - слугує як доказ того, що обвинувачений ОСОБА_5 щиро розкаявся, усвідомив в повному обсязі всю протиправність своєї поведінки, що, відповідно, поруч з позицією сторони державного обвинувачення, який просить застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, - дає змогу суду застосувати при призначенні покарання у відношенні засудженого ОСОБА_5 положення ст. ст. 75, 76 КК України.
Що стосується положень ст. 76 КК України, то суд в даному випадку, застосовуючи положення даної статті матеріального права, вважає за необхідне покласти на засудженого обов'язки, які передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Відповідно, на підставі ст. 65 КК України суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років, з застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, - з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, - буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тому суд вважає, що до обвинуваченого необхідно застосувати такий вид покарання як позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, з застосуванням положень ст. 75 КК України, (іспитовий строк терміном на 3 роки), та положень ст. 76 КК України.
Інші рішення, щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.
Речові докази, а саме: DVD-R диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження у прокурора, - залишити при матеріалах кримінального провадження;
мобільний телефон марки «Samsung Galaxy М32 6/128 Gb Light blue» (SM-M325FLBGSEK) ІМЕІ1 НОМЕР_2 , НОМЕР_4 та грошові кошти в сумі 1100 грн., яке передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 , - залишити у володінні власника.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом вказаного іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки: періодичноз'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питаньпробації.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: DVD-R диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження у прокурора, - залишити при матеріалах кримінального провадження.
мобільний телефон марки «Samsung Galaxy М32 6/128 Gb Light blue» (SM-M325FLBGSEK) ІМЕІ1 НОМЕР_2 , НОМЕР_4 та грошові кошти в сумі 1100 грн., яке передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 , - залишити у володінні власника.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Суддя: ОСОБА_1