печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37086/22-ц
16 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Остапчук Т.В., при секретарі Погребняк В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Стельникович С.А про ухвалення додаткового рішення у справі 757/37086/22-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» про визнання майнових прав на нерухоме майно, -
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23.05.2023 року було задоволено позовні вимоги позивача та визнано за ОСОБА_1 (РНОКОПП - НОМЕР_1 ), майнові права на нежитлове приміщення НОМЕР_2, 4 поверх, загальною площею 47,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 3 006 070,20 грн згідно договору купівлі - продажу майнових прав №17-05/1 від 17.05.2018 року укладеного між ТОВ «УКРБУД ДКВЕЛОПМЕНТ» та ОСОБА_1 та витрати судового збору, однак питання витрат на правову допомогу суддею не було вирішено. 19.10.2023 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнути з ТОВ «УКРБУД ДКВЕЛОПМЕНТ» судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 38 000 гривень Сторони в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином пор час та місце розгляду заяви. Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви. Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків. Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно зі ст.ст. 133, 137 ЦПК України та ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правничу допомогу, це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки. Згідно з п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Позивачем надано суду документальне підтвердження надання правової допомоги та витрат, а саме: копію договору про надання правової допомоги №101 від 16.12.2022 року;копія рахунку - фактури до договору №101 від 16.12.2022 року;копія платіжного доручення №54-292К від 19.12.2022 року; детальний опис робіт (надання послуг) в порядку ч. 3 ст. 137 ЦПК України від 23.05.2023 року; копія акту виконаних робіт №1 від 23.05.2023 року. Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи вищевикладене, складність справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, в сумі 38 000 грн На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 137, 258-260, 270, 354 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Стельникович С.А про ухвалення додаткового рішення у справі 757/37086/22-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» про визнання майнових прав на нерухоме майно - задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 38 000 грн. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ»: 03039, м.Київ, пр.-т Голосіївський, 17, оф. 3/1
Суддя Т.В.Остапчук