печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57628/25-к
пр. 1-кс-48211/25
19 листопада 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції провадження за клопотанням старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , про обрання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 42023000000000689 від 25.04.2023,-
Старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 42023000000000689 від 25.04.2023. Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи. У судовому засіданні захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання. Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступного висновку, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000689 від 25.04.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч ч. 7 ст. 111-1 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації (далі - РФ) проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан.
З 24.02.2022 військовослужбовці збройних сил РФ та інші представники держави-агресора РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через її державні кордони в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях здійснили збройні напади на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 21.04.2022, далі за - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасова окупація РФ територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст.1-1 Закону № 1207-VII тимчасово окупована РФ територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
Починаючи з 08.03.2022, територія Сватівської міської громади Луганської області і на час повідомлення про підозру є тимчасово окупованою територією представниками збройних формувань держави-агресора РФ та включена до переліку тимчасово окупованих РФ територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ».
Громадянин України ОСОБА_6 , будучи з 31.01.2020 адвокатом Ради адвокатів Луганської області та маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів збройної агресії та активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України, зокрема в Луганській області, з власної ініціативи добровільно вирішив надати допомогу РФ у проведенні такої діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, тобто вчинити державну зраду.
Так, рішенням Ради адвокатів Луганської області № 31/01-1 від 31.01.2020 ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
ОСОБА_6 , розпочинаючи адвокатську діяльність, урочисто присягнув у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути вірним присязі.
За не встановлених слідством обставин ОСОБА_6 до 20.07.2022 познайомився із суддею Брянківського міського суду Луганської області ОСОБА_7 .
При цьому ОСОБА_6 , будучи обізнаним про те, що ОСОБА_7 розпочав протиправну діяльність зі співробітником управління федеральної служби безпеки РФ зі збору та передання йому інформації на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України, вирішив також долучитися до такої злочинної діяльності та надати відомі йому персональні дані, зокрема номери особистих мобільних телефонів, фотографії, інші документальні матеріали стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - ЗСУ).
При цьому для конспірації, не бажаючи бути викритим у злочинній діяльності проти України, ОСОБА_6 у період приблизно з 20.07.2022 до 30.07.2022 спілкувався з ним також у багатоплатформеному клауд-месенджері «Telegram» (далі - «Telegram»), зареєстрованому за його абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_1 .
Так, приблизно о 12 год 54 хв 27.07.2022 ОСОБА_6 , перебуваючи у не встановленому слідством місці, діючи умисно, з метою надання допомоги РФ та її представникам у проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи факт дії на території України воєнного стану, відправив ОСОБА_7 у месенджері «Telegram» фотознімок військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 13.04.2022 потрапив у полон до ЗС РФ, прокоментувавши: «Это отец майора всу, который воюет под Николаевом, у меня есть данные по майору вплоть до телефона».
Продовжуючи свою злочинну діяльність, приблизно з 13 год 34 хв до
13 год 36 хв 27.07.2022 ОСОБА_6 відправив ОСОБА_7 у «Telegram» фотознімок військовослужбовця ЗСУ майора ОСОБА_9 , а також текстові повідомлення з номером його мобільного телефону та місцем несення служби з метою подальшого його вербування представниками спеціальних розвідувальних служб РФ.
ОСОБА_7 , у свою чергу, приблизно о 13 год 53 хв 27.07.2022, перебуваючи в не встановленому слідством місці, діючи умисно з метою надання допомоги РФ та її представникам у проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи факт дії на території України воєнного стану, відправив отриману від ОСОБА_6 інформацію співробітнику управління федеральної служби безпеки РФ по Ростовській області - громадянину РФ, ідентифікованому як ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у месенджері «Telegram», зареєстрованому за його абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_2 .
Отже, громадянин України ОСОБА_6 , перебуваючи у
не встановленому слідством місці, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи факт дії на території України правового режиму воєнного стану, протягом 27.07.2022 надавав іноземній державі - РФ та її представнику, ідентифікованому як співробітник управління федеральної служби безпеки РФ по Ростовській області громадянин РФ ОСОБА_10 , допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, яка полягала в наданні інформації щодо військовослужбовців ЗСУ, у тому числі тієї, що містить їхні персональні дані.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме в державній зраді, тобто діяннях, умисно вчинених громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинених в умовах воєнного стану.
Крім того, громадянин України ОСОБА_6 , будучи з 31.01.2020 адвокатом Ради адвокатів Луганської області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів збройної агресії та активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України, зокрема, в Луганській області, надавши іноземній державі - РФ та її представнику, ідентифікованому як співробітник управління федеральної служби безпеки РФ по Ростовській області громадянин РФ ОСОБА_10 , допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, вирішив добровільно зайняти посаду в незаконному судовому органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 21.04.2022, далі за - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасова окупація РФ територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст.1-1 Закону № 1207-VII тимчасово окупована РФ територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
Починаючи з 08.03.2022, територія Сватівської міської громади Луганської області і на час повідомлення про підозру є тимчасово окупованою територією представниками збройних формувань держави-агресора РФ та включена до переліку тимчасово окупованих РФ територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ».
Після остаточної військової окупації території м. Сватове Луганської області представниками збройних формувань держави-агресора РФ фактично узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій ними території шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, створення та функціонування системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронних, запровадження тотального контролю та жорсткого управління в усіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі патріотично налаштованих громадян України, діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування, які відмовлялися співпрацювати з окупаційною владою.
Федеральним конституційним законом РФ № 6-ФКЗ від 25.12.2023 «О принятии в Российскую Федерацию Луганской Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта - Луганской Народной Республики» так звану Луганську Народну Республіку прийнято до складу РФ.
Федеральним законом РФ № 86-ФЗ від 03.04.2023 «О создании судов Российской Федерации на территории Луганской Народной Республики и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Луганской Народной Республики, зокрема, незаконно створено так званий Сватовский районный суд» і в подальшому незаконно призначено суддів цього судового органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Федерального конституційного закону РФ «О судебной системе Российской Федерации» від 31.12.1996 № 1-ФКЗ: порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів РФ і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону РФ від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» - президент РФ у двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду РФ представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів РФ або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду РФ.
Громадянин України ОСОБА_6 приблизно у період з 27.07.2023 до 27.09.2023 з власної ініціативи добровільно вирішив особисто взяти участь у функціонуванні на території Луганської області системи незаконних органів окупаційної судової влади, надавши згоду про призначення на посаду судді так званого Сватовского районного суда Луганской Народной Республики.
Так, указом президента РФ від 27.09.2023 № 723 «О назначении судей федеральных судов и о представителях Президента Российской Федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов Российской Федерации» громадянина України ОСОБА_6 призначено з шестирічним терміном повноважень суддею так званого Сватовского районного суда Луганской Народной Республики.
Отже, громадянин України ОСОБА_6 27.09.2023 за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч урегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, добровільно зайняв у незаконно створеному окупаційною владою РФ судовому органі посаду судді так званого Сватовского районного суда Луганской Народной Республики, що знаходиться за адресою: Луганська область, місто Сватове, площа 50-річчя Перемоги, будинок 34, чим сприяв реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території Луганської області.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме в колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території.
12.09.2025 у вказаному кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю
смт Петропавлівка Дніпропетровської області, громадянину України, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 за ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення ОHara v. United Kingdom of 16 October 2001, п.34).
Розумна підозра не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведені як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування. Стаття 5 п. 1 (с) наявність не передбачає, що поліція має одержати достатні докази для висунення обвинувачення як на час арешту, так і під час перебування апелянта під вартою (N.C. v. Italy of 11 January 2001, п. 45).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: Листом Департаменту військової контррозвідки СБ України № 17/4/3-2235нт від 19.04.2023 та доданим до нього рапортом про виявлення кримінального правопорушення з яких вбачається, що ОСОБА_7 встановив контакт зі співробітником Управління ФСБ РФ по Ростовській області ОСОБА_10 , якому передавав відомості стосовно військовослужбовців сил оборони України та до здійснення цієї діяльності залучив ОСОБА_6 ; Листом Департаменту військової контррозвідки СБ України № 17/4/3-2751нт від 11.05.2023 наданим на виконання доручення прокурора, з якого вбачається, що ОСОБА_7 встановив контакт зі співробітником Управління ФСБ РФ по Ростовській області ОСОБА_10 , якому передавав відомості стосовно військовослужбовців сил оборони України та до здійснення цієї діяльності залучив ОСОБА_6 . При цьому для здійснення своєї протиправної діяльності вказані особи використовують наступні номери мобільних телефонів, зокрема ОСОБА_7 - НОМЕР_3 , ОСОБА_10 - 796-127-40-607 та ОСОБА_6 - НОМЕР_1 ; Протоколом про результати проведення негласної (слідчої) розшукової дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 10.04.2023 з якого вбачається, що: ОСОБА_10 приблизно о 16 год 09 хв 09.07.2022, поставив завдання ОСОБА_7 збирати та передавати йому інформацію про суддів України з їхніми персональними даними, яка буде використана спеціальними службами РФ на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України; о 16 год 47 хв 09.07.2022 ОСОБА_7 погодився на виконання завдання ОСОБА_10 скріншот із закритої групи «Судова спільнота України», створеної в месенджері «Viber»; ОСОБА_7 став надсилати ОСОБА_10 скріншоти із закритої групи «Судова спільнота України», створеної в месенджері «Viber» у якій перебувають судді України; 13 год 53 хв 27.07.2022 ОСОБА_7 , надіслав фотознімок військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 13.04.2022 потрапив у полон до ЗС РФ, прокоментувавши: «Это отец майора всу, который воюет под Николаевом, у меня есть данные по майору вплоть до телефона». з 13 год 53 хв до 14 год 09 хв 27.07.2022 ОСОБА_7 відправив ОСОБА_10 у «Telegram» фотознімок військовослужбовця ЗСУ майора ОСОБА_9 , а також текстові повідомлення з номером його мобільного телефону та місцем несення служби з метою подальшого його вербування представниками спеціальних розвідувальних служб РФ; 12 год 54 хв 27.07.2022 ОСОБА_6 відправив ОСОБА_7 у месенджері «Telegram» фотознімок військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 13.04.2022 потрапив у полон; 13 год 36 хв 27.07.2022 ОСОБА_6 відправив ОСОБА_7 у «Telegram» фотознімок військовослужбовця ЗСУ майора ОСОБА_9 , а також текстові повідомлення з номером його мобільного телефону та місцем несення служби з метою подальшого його вербування представниками спеціальних розвідувальних служб РФ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.09.2023 з якого вбачається, що ОСОБА_7 переслав ОСОБА_10 фотознімки військовослужбовців ЗСУ ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; Протоколами допитів свідків ОСОБА_12 від 02.11.2023, ОСОБА_13 від 03.11.2023, ОСОБА_14 від 30.11.2023, ОСОБА_15 від 17.02.2024 ОСОБА_16 від 25.11.2023 якими було продемонстровані скрін-шоти зроблені ОСОБА_7 із закритої групи «Судова спільнота України», створеної в месенджері «Viber» та свідки підтвердили, що вони є авторами вказаних повідомлень; Протоколом огляду від 03.10.2023 з якого вбачається, що Указом Президента РФ від 27.09.2023 № 723 ОСОБА_6 призначений у так званій Луганській народній республіці на посаду судді Сватівського районного суду строком на шість років; Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо контролю особи від 16.11.2023 у якому зафіксовано розмову між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 у ході якої останній підтвердив, що обіймає посаду судді Сватівського районного суду у так званій Луганській народній республіці; Іншими матеріалами кримінального провадження у їх своїй сукупності та взаємозв'язку.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри
ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Підозрюваний ОСОБА_6 неодноразово викликався органом досудового розслідування повістками шляхом їх публікації на офіційному Веб-Сайті Офісу Генерального прокурора та у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», однак жодного разу не з'явився, про причини неявки орган досудового розслідування чи прокурора не повідомив.
Враховуючи викладене, у сторони обвинувачення є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та засудження; грубо порушуючи свої обов'язки підозрюваного та переховуючись від органів досудового слідства, перешкоджає подальшому здійсненню досудового розслідування кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
Переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Обґрунтовуючи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , слід наголосити, що він підозрюється у особливо тяжкого злочину. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, максимальне з яких - довічне позбавлення волі, з метою його уникнення, ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та/або суду.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Твердження про те, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Наявність цього ризику обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, що обумовлено місцем вчинення кримінального правопорушення, яке на даний час є окупованою територією України; не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, а зважаючи на тяжкість інкримінованих підозрюваному діянь та покарання, яке загрожує підозрюваному, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_6 , перебуваючи без обраного запобіжного заходу, вчинятиме дії, спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час досудовим розслідуванням не завершено, що значно вплине на процес доказування вини підозрюваного.
Незаконно впливати на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Досить вірогідним є ризик можливого незаконного впливу на свідка, показання якого свідчать про їх значущість для доведення обставин, що підлягають доказуванню. Ризик незаконного впливу можливий також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідка, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний ОСОБА_6 може здійснювати на особу вплив з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їй відомі.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У випадку засудження ОСОБА_6 за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, йому може бути призначено покарання виключно у вигляді реального позбавлення волі на строк п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Отже є підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі до вирішення питання про виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту, швидко та ефективно вчинить активні дії щодо приховання такого майна, яке наразі може знаходиться на тимчасово окупованій території, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних діянь ОСОБА_6 , обґрунтованість повідомленої йому підозри, наявність указаних ризиків, слід прийти до висновку, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не зможуть запобігти спробам підозрюваного вчинити дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, а тому необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території в Донецькій області та, приймаючи участь у діяльності не передбачених законами України воєнізованих формувань, має змогу надавати активну допомогу представникам окупаційної влади, а також може вчиняти інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України.
Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, продовжити злочинну діяльність, шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вік ОСОБА_6 , його соціальні зв'язки, можуть дозволити йому переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить проведення за його участю досудового розслідування та судового розгляду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Враховуючи характер та значну суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , підозрюваний, перебуваючи без застосування запобіжного заходу, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить проведення за його участю як досудового розслідування, так і судового розгляду.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
З урахуванням викладених обставин більш м'які, передбачені ст. 176
КПК України, запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків підозрюваного та не надаватимуть можливості запобігти ризикам зазначеним у клопотанні.
Зокрема, не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 такі запобіжні заходи як особисте зобов'язання чи особиста порука, оскільки він, будучи обізнаним із чинним законодавством України та розуміючи, що триває воєнний стан, спричинений збройною агресією РФ, свідомо умисно вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, а також умисні злочини проти громадської безпеки.
Застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави не здатне забезпечити належне та неухильне виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
З урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_6 застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як він проживає у Луганській області.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених
ст.ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті - тримання під вартою.
У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається та під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного.
17.09.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук. Розшук доручено Департаменту військової контррозвідки СБ України, та здійснюється у рамках заведеної оперативно-розшукової.
За наявною інформацією ОСОБА_6 продовжує перебувати на тимчасово окупованій території України та періодично відвідує Російську Федерацію.
Відповідно до ч. 5 ст. 280 КПК України після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є передумовою здійснення такого розшуку та спрямоване на внесення особи в базу даних Міністерства внутрішніх справ України для розшуку з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, її затримання, арешту, або обмеження пересування, а тому зупинення досудового розслідування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 280 КПК України, не перешкоджає зверненню до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу.
Крім того, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, а не до слідчих (розшукових) дій.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя у відповідності до ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за інкриміновані діяння, у зв'язку з чим оголошена у розшук та вважає наявними підстави для обрання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання її подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, відтак клопотання підлягає задоволенню. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 179, 180, 193, 194, 196, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити. Обрати підозрюваному у кримінальному провадженні № 42023000000000689 від 25.04.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт Петропавлівка Дніпропетровської області, громадянину України, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії ухвали та без визначення розміру застави.У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 25.11.2025 року о 09-30 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1