Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1873/25
Провадження № 2/542/855/25
про повернення позовної заяви
22 грудня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі судді Афанасьєвої Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам п.п.2, 4, 5, 9, 10 ч.3 ст.175, ст.177 ЦПК України, вона ухвалою суду від 04.11.2025 року була залишена без руху та позивачці був наданий строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали.
Так, позивачці необхідно було зазначити:
-відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивачки та відповідача, адреси їх електронної пошти;
-адресу місця проживання чи перебування відповідача, адресу його останнє відомого зареєстрованого місця проживання на території України, знаходження його майна чи відомостей щодо його постійного місця роботи на території України та докази, які це підтверджують;
-відомості щодо спільного проживання подружжя на території України та докази, які це підтверджують;
-попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, позивачці необхідно було надати докази, що підтверджують реєстрацію шлюбу, а саме свідоцтво про шлюб, а не роздруківку з веб-порталу Дія.
А також, за подання позовної заяви необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн., а у разі подання позовної заяви через систему «Електронний суд», позивачці необхідно було сплатити судовий збір та надати до суду квитанцію про його сплату, із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», або подати до суду докази звільнення її від сплати судового збору.
Згідно з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала надіслана судом до реєстру 05 листопада 2025 року та забезпечено надання загального доступу 07 листопада 2025 року (https://reestr.court.gov.ua/Review).
Копія вказаної ухвали направлялась позивачці за адресою, зазначеною нею у позовній заяві: АДРЕСА_1 .
Так, 04.11.2025 року, направлена копія вищезазначеної ухвали про залишення позовної заяви без руху за адресою реєстрації позивачки: АДРЕСА_1 , повернулася з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.12-13).
Позивачкою в позовній заяві була зазначена її Електронна пошта.
Як вбачається з довідки про доставку електронного документу, ухвала суду від 04.11.2025 року по справі №542/1873/25 була надіслана одержувачу ОСОБА_1 в її електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 08.11.2025 04:10:04 (а.с.11).
Направлена вдруге 17.11.2025 року копія ухвали про залишення позовної заяви без руху за адресою реєстрації позивачки: АДРЕСА_1 , не була вручена адресату через відсутність одержувача за вказаною адресою» (а.с. 15).
Таким чином, двічі надіслана судом кореспонденція позивачці ОСОБА_1 поверталась на адресу суду, як не вручена, із приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» за адресою, зазначеною нею в позовній заяві.
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже у разі зазначення причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» поштове відправлення вважається врученим в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Такий висновок відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц.
На даний час недоліки позовної заяви позивачкою не усунено.
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до п.6, 7 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Матеріали справи свідчать про те, що з часу подання позовної заяви ОСОБА_1 жодним чином не цікавиться рухом поданої позовної заяви та стадією розгляду справи. Позивачка не отримує рекомендовані листи суду, направлені за адресою, зазначеною у матеріалах справи, однак отримала ухвалу в електронному кабінеті, не вчиняє будь-яких дій, що свідчили б про зацікавленість у розгляді поданої заяви.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 неодноразово направлялась ухвала суду про залишення позовної заяви без руху, станом на 22 грудня 2025 року зазначені в ухвалі суду недоліки позовної заяви позивачкою не усунені, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу слід вважати неподаною та повернути позивачці.
Аналогічний висновок висловлено в ухвалі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі 643/9823/15-ц.
Проте повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду з заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - вважати неподаною і повернути позивачці.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О.Афанасьєва