єдиний унікальний номер справи 531/3114/24
номер провадження 2/531/105/25
20 листопада 2025 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Герцова О. М.,
за участю секретаря - Капленко Є.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Комаренко О. В.,
відповідачки - ОСОБА_2 ,
представника відповідачки - Литвиненко Т. М.,
представника третьої особи - Деркач О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Комаренко Оксана Валеріївна, до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Карлівської міської ради, Орган опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради, Міністерство оборони України та в/ч НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав, встановлення факту самостійного виховання дітей та стягнення аліментів,
Позивачі, через свого представника адвоката Комаренко О.В., звернулися до суду з позовною заявою, в якій просять позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановити факт самостійного виховання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітніх дітей, та стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття.
В обґрунтування позову вказано, що позивач, ОСОБА_1 , та відповідачка, ОСОБА_2 , перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 19.08.2024 року. У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До 2022 року вся сім'я проживала за адресою: АДРЕСА_1 . За час шлюбних відносин та проживання у м. Запоріжжя виховання дітей, організація побуту, відпочинку, в разі необхідності і лікування, повністю було покладено на батька, який був зацікавлений у розвитку дітей, формуванні їх особистісних якостей, набуття належної освіти та якостей. Вказане підтверджується довідками з закладів освіти та медичних установ.
У березні 2022 року позивач з метою убезпечення життя дітей, відправив матір разом з дітьми на евакуаційних поїздах через Польшу, Німечинну до Нідерландів, а саме до міста Тернезен (оригінальна назва- Terneuzen), а сам добровільно вступив до лав Збройних Сил України, хоча врахуючи наявність на утриманні трьох дітей мав підстави для мобілізації та виїзду за кордон.
З метою належного фінансового забезпечення своєї сім?ї, в тому числі і дітей, грошовим переказом відправляв неодноразово значні грошові суми відповідачці, до прикладу 82 500 грн.00 коп., 17001,00 доларів США., 16001,00 доларів США та в подальшому відправляв протягом 2023, 2024 років на постійній основі грошові кошти та посилки для забезпечення дітей та відповідачки усім необхідним, в тому числі оплатив бухгалтерські курси для відповідачки.
З метою адаптації до нових умов проживання, налагодження відносин між родиною, подолання емоційних переживань, позивач звертався за психологічною допомогою та супроводу родини, проведення спільних онлайн зустрічей. Відповідні факти зафіксовані довідкою про психологічний супровід сім?ї ОСОБА_1 від 3 червня 2024 року психологом ОСОБА_4 .
Однак, враховуючи, що за час проживання на території України вихованням, утриманням, розвитком та повністю життям дітей займався батько, то за кордоном бездіяльність, байдужжя матері до дітей призвели до загрози їх життю та катастрофічний стан здоров?я, психологічне знущання та їх приниження, як наслідок відібрання дітей у матері рішенням суду провінції Зеландія-Західний-Брабант від 19 липня 2024 року та передачу їх під опіку батька.
Так, соціальні працівниками кризисної допомоги молоді в Зеландії міста Тернезен (оригінальна назва- Crisishulp Jeugd in Zeeland), лікар та школа повідомили про фізичне, моральне та психологічне насильство над дітьми, знущання, жорстоке поводження та наявність захворювань у останніх та склали відповідні рапорти для відібрання дітей, поміщення їх до притулку Центр допомоги жертвам домашнього насилля (оригінальна назва -VEILIG THUIS ZELAND). Навіть під час перебування дітей у притулку відповідачка не навідувала їх, не намагалась повернути їх та була повністю байдужа.
Відповідно до рапортів соціальних служб було встановлено та підтверджено рішенням суду, що мати постійно залишала дітей самих удома і вдень і вночі, не прибирала у квартирі, помешкання мало антисанітарний стан, їжу дітям не готувала, неодноразово дітей годували сусіди, давала хліб і намазку раз у тиждень, не забезпечувала їх і засобами гігієни та одягом, діти до школи приходили брудними та неохайними. ОСОБА_5 повідомила, що відповідачка відмовлялась давати кошти на засоби гігієни, вона мала одну пару одягу, яку прала з вечора, щоб зранку одягти чисте, одну пару взуття, яке вже неможливо носити. ОСОБА_6 повідомив, що мати неодноразово приводила стороннього чоловіка до них додому, мати кидалась на нього та він має подряпини на тілі, неодноразово наполягала щоб він повернувся до України та був з батьком. Діти повідомили, що не бажають повертатись до відповідачки, незважаючи на перебування у притулку.
Факти неналежного стану навчання, погіршення оцінок підтверджує і Олександрівська гімназія Запорізької міської ради, де діти навчались онлайн. При поверненні дітей до України, батько одразу звернувся до педіатрів щодо надання дітям медичної допомоги та розуміння їх стану здоров'я. Під час огляду у ОСОБА_7 встановлено функціональні зміни жовчного міхура, судинний головний біль, гострий вульвіт та призначено обстеження УЗД та лікування.
На даний час діти мають позитивні характеристики у закладі освіти, ОСОБА_6 займається у фітнес залі, а ОСОБА_5 відвідує заняття з танців. Позивач створив дітям належні умови проживання, а саме наявні окремі кімнати для проживання, обладнано місця для сну тв відпочинку, місця для навчання, наявний одяг та взуття.
Представник позивачів у позовній заяві посилається на те, що в сукупності вище вказані факти засвідчені беззаперечними, належними доказами від вчителів, лікарів, класних керівників, соціальних служб, школи, рішення суду, свідчення самих дітей доводять, що відповідачка не брала жодної участі у вихованні дітей, не цікавилась їх досягненнями, розвитком, морально та матеріально не підтримує та не підтримувала дітей, жорстоко поводилась з ними, маючи перевагу як законного представника завдала непоправних психологічних травм, ускладнення стану здоров?я, завдала приниженню, поміщення дітей до притулку, відчуття покинутості та непотрібності, що є неприпустимо. Стверджує, що викладені вище обставини і факти доводить жорстоке поводження з дітьми, ухилення від виконання батьківських обов?язків та дають підстави для позбавлення батьківських прав та встановлення факту самостійного виховання над дітьми.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
25.03.2025 року від представника відповідачки надійшов відзив, у якому адвокат Литвиненко Т. М. зазначила обставини, які визнаються відповідачкою: з ОСОБА_1 у відповідачки дійсно були шлюбні відносини, які розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.08.2024 року. Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проживали за адресою: АДРЕСА_1 , квартира належить на праві власності відповідачці. У березні 2022 року за взаємним рішенням з позивачем ОСОБА_1 відповідачка з метою убезпечення життя дітей виїхала до Нідердандів. Стосунки з дітьми були нормальними, потім позивач повідомив, що його можуть відправити на фронт, але він цього не бажає та тоді, якщо відповідачка втрачає опіку над дітьми та він отримує одноосібну опіку, тоді йому ( ОСОБА_1 ) не потрібно йти на фронт. З того часу позивач, ОСОБА_1 , почав налаштовувати дітей проти відповідачки. Відносини між відповідачкою та дітьми погіршилися, діти перестали її слухати та поважати, син почав виявляти фізичне насильство. Вказано, що відповідачка переживає через таке ставлення дітей до неї. Батько забрав дітей до України. Відповідачка позбавлена можливості спілкуватися з дітьми, на телефонні дзвінки та повідомлення вони не відповідають, окрім того, відповідачка дуже хвилюється за життя дітей. Усі переживання призвели до того, що відповідачка зараз знаходиться на спеціалізованому психіатричному лікуванні. Адвокат Литвиненко Т. М., зазначила, що не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби. У відзиві вказано, що відповідачка ніколи не втрачала інтересу до своїх дітей, в тому числі до участі у вихованні, та пропонувала дітям залишитися разом з нею задля відновлення стосунків, але батько забрав дітей до України. Відповідачка має належні умови проживання, їй на праві власності належить квартира. Вказано, що позивач не довів навмисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків та її винної поведінки, тому відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного вище, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивачів надала відповідь на відзив, у якій зазначила, що до відзиву не додані докази, які підтверджували б, що «стосунки були нормальні», «налаштовував дітей проти відповідачки», «син проявляв фізичне насильство щодо неї», «батько забрав дітей до України, позбавив можливості спілкуватись», «пропонувала дітям залишитись». Напротивагу бездоказових фактів, викладених у відзив, позивачі до позовної заяви долучили докази, які спростовують міркування відповідачки. Так, у відзиві відповідачка зазначає, що ОСОБА_1 не бажав йти «на фронт», що не є дійсним, оскільки останній не був мобілізований чи призваний до Збройних Сил України примусово, а самостійно та добровільно вирішив захищати Україну. При цьому, вже у липні 2022 року виконував найскладніші бойові завдання та брав активну участь безпосередньо у бойових діях, за що отримав одну з найвищих нагород Головнокомандувача ЗСУ- Золотий хрест.
Рішенням суду провінції Зеландія-Західний-Брабант від 19 липня 2024 року на підставі висновку Центру кризисної допомоги молоді в Зеландії міста Тернезен та притулку Центр допомоги жертвам домашнього насилля було вирішено передати дітей під опіку батькові, передача дітей відбувалась відповідними службами захисту дітей у ЄС. Отже, той факт, що батько забрав дітей самостійно чи примусово, спростовується вказаним рішенням суду . При цьому, під час чотирьох місячного перебування дітей у притулку мати до них не навідувалась, бажання щодо повернення до неї дітей не виявляла. Аналогічно зафіксовано не бажання налагоджувати родинні стосунки свідчить і довідка про психологічний супровід сім'ї ОСОБА_8 від 03.06.2024 року, де вказано, що супровід було зупинено через неявку відповідачки. Згідно звітів Центру кризисної допомоги молоді в Зеландії міста Тернезен та притулку «Центр допомоги жертвам домашнього насилля», де були опитані діти, вчителі, батьки встановлено, факт домашнього насилля, знущання над дітьми, залишення їх в безпорадному стані. Окремо потребує особливої уваги факт, що відповідачка за весь час, з моменту переїзду дітей до України, не те щоб не цікавилась їх життям, не телефонувала, не писала смс дітям ( до моменту як дізналась про дану судову справу), а й шкодила їм.
У січні 2025 року ОСОБА_7 писав незнайомий, дорослий чоловік з різними незрозумілими пропозиціями, телефонував постійно, повідомляючи, що він 2 тижні нібито знає її мати (відповідачку), хоче щоб вона переїхала до нього жити, що злякало ОСОБА_5 і вона повідомила батьку, який заблокував його. Даний факт, знову ж таки, викликаний діями відповідачки, оскільки лише вона має номер мобільного телефону ОСОБА_5 , повторно наніс дівчинці психологічну травму. Також, під час останньої розмови з ОСОБА_5 погрожувала їй, що позбавить її спадку, якщо вона буде свідчити проти неї. Щодо психологічного стану відповідачки зазначаємо, що з червня 2023 року по квітень 2024 року, відповідачка регулярно була відсутня вдома, проводивши дні та ночі зі своїм партнером, залишаючи дітей самих, без їжі, допомоги у навчанні, уваги та турботи. Дата звернення дітей за допомогою до педагогів 2 квітня 2024 року, а дата звернення матері до психолога - 10 квітня 2024 року. Отже, такі дії відповідачки можна розцінювати, як, спробу, уникнути відповідальності за невиконання батьківських обов'язків, прикриваючись вигаданою депресією. Довідка долучена до відзиву не містить протипоказань щодо спілкування з дітьми, застережень про утримання від контакту з дітьми чи інших свідчень щодо неможливості виконувати батьківських обов'язки чи виправдовувало її знущання над дітьми. Також, відповідачка зазначає про наявність у неї окремого житла, яке належить їй на праві власності, що отримано від матері позивача ОСОБА_1 . Однак, відповідачка відмовилась від проведення обстеження умов проживання службою у справах дітей Запорізької міської ради, тому встановити належні умови неможливо. Все життя до 2022 року діти, разом з батьком та матір'ю проживали та були зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 . На даний час батько продовжує належно виконувати батьківські обов'язки щодо дітей, їх навчанням станом здоров'я.
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради, Міністерство оборони України та військову частину.
Ухвалою суду від 27 травня 2025 року закрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява, в якій він просить позов задовольнити, а справу слухати без його участі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.
Відповідачка проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що всі обставини, які викладені в позові є надуманими. Зазначила, що позбавлення її батьківських прав необхідне позивачу ОСОБА_1 , лише для того щоб звільнитися з військової служби. Вказала, що діти перебувають повністю під впливом батька, який налаштовує дітей проти матері. Пояснила, що вона намагалася спілкуватися з дітьми, але вони спочатку не відповідали, а потім змінили номери телефонів. Зазначила, у період слухання справи про позбавлення батьківських прав вона була на території України, але відвідати дітей не встигла, оскільки була лише проїздом у місті їх проживання.
Представник відповідача підтримала позицію відповідачки та просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку з необгрунтованістю.
Представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи наявна заява, в якій ОСОБА_9 просить здійснювати розгляд справи без її участі.
Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи містяться пояснення, в яких ОСОБА_10 просить справу слухати за відсутності представника Міністерства оборони України, а рішення прийняти в межах чинного законодавства, що не суперечить інтересам обороноздатності України в умовах введеного на території України воєнного стану.
Представник військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду пояснення, в яких просив справу слухати за відсутності представника військової частини НОМЕР_1 , а рішення прийняти в межах чинного законодавства, що не суперечить інтересам обороноздатності України в умовах введеного на території України воєнного стану.
ОСОБА_1 повідомила, що за час проживання в Нідердандах матері часто не було вдома, і вони з братом було вдома удвох. Пояснила, що матір не допомагала їм з навчанням і не вирішувала їх проблем зі здоров'ям, матір постійно сиділа в телефоні та влаштовувала своє особисте життя, знайшовши собі партнера вона їздила до нього та було відсутня вдома тижнями. ОСОБА_5 розповіла, що мати постійно їздила по магазинах і купувала щось лише собі, ОСОБА_5 ж при цьому ходила у порваних кросівка та сама собі прала одяг з вечора, що зранку його одягти. Разом з тим, коли ОСОБА_5 впала з велосипеда та їй потрібна було медична допомога, то матір відмовилася їхати в лікарню, бо в неї було мокра голова, але сусіді наполягли та відвезли дівчину в лікарню.
ОСОБА_5 пояснила суду, що хотіла займатися в Нідерландах танцями, батько готовий був оплачувати це, але матір відмовляла. Коли вона ( ОСОБА_5 ) хотіла поговорити з матір'ю між ними щоразу виникав конфлікт і брат ОСОБА_6 захищав її, одного разу мати намагалася бити її качаном капусти. На запитання матері: «Яка у тебе вигода від позбавлення батьківських прав?» ОСОБА_5 відповіла, що їй стане легше і у неї в житті буде менше стресу.
Також ОСОБА_5 повідомила, що вона не бачила щоб батько вживав алкоголь, а також зазначила, що батько не налаштовує її проти матері та не забороняє їм спілкуватися. ОСОБА_7 вважає, що стосунки між нею і матір'ю не покращаться, оскільки у матері були такі можливості, але вона ними не скористалася. Після зміни номеру телефону ОСОБА_5 матері його повідомила.
Свідок ОСОБА_11 , який є рідним сином відповідачки, повідомив, що коли сім'я проживала у м. Запоріжжя, то дітьми займалися матір та ОСОБА_12 . Під час проживання у Нідерландах їжа у дітей була, одяг також був, оскільки як зазначає свідок він особисто відправляв їм посилки. Свідку відомо про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відібрали у матері та вони перебували у спеціалізованому закладі.
Суд, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши матеріали даної справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.02.2024 року.
ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 15.02.2024 року.
Позивач стверджує, що у березні 2022 року відповідачка разом з дітьми виїхала до Нідерландів, вказана обставина визнається відповідачкою.
Рішенням суду провінції Зеландія-Західний-Брабант Нідерландів від 19.07.2024 року неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_7 передано під опіку ОСОБА_1 . У згаданому рішенні судом встановлено, що між сторонами виникла суперечка з приводу того, чи слід передати опіку над неповнолітніми дітьми чоловікові. Суд зазначив, що існує тривожна ситуація у дружини та неповнолітніх. На початку квітня 2024 року служба Veilig Thuis отримала три повідомлення про дітей. Ці повідомлення було подано лікарем, приймальним центром та школою неповнолітніх З повідомлень випливає, що є побоювання з приводу фізичного насильства з боку дружини щодо дітей, зневаги до дітей з боку дружини та депресії у дружини. Служба Veilig Thuis залучила кризову службу ОСОБА_13 . З плану надання кризової допомоги , наданого чоловіком як доказ до заяви, випливає наскільки це має значення, щодружина часто залишала дітей одних у притулку, і між дружиною та дітьми відбувалося безліч конфліктів, які також супроводжувалися фізичним насильством. Неповнолітні повідомили, що не хочуть жити з матір'ю та хочуть повернутися до батька в Україну. Під час бесід із дітьми обидва неповнолітні ще раз підтвердили це. (копія рішення суду перекладено з нідерландської мови на українську мову та нотаріально засвідчено).
З фотографій, доданих до позовної заяви вбачається, що кімната в якій проживали діти в притулку для біженців захаращена різними пакетами, у кімнаті брудно.
З довідки, виданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» від 03.06.2024 року вбачається діти мешкали за адресою: АДРЕСА_3 . Декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу , переукладена за проханням батька з лікарем-педіатром ОСОБА_14 від. 14.09.2023 року. ОСОБА_15 та ОСОБА_7 на диспансерному обліку не спостерігались, додаткового обстеження та лікування не потребували. Мати ОСОБА_2 з приводу стану здоров'я дітей до лікаря не зверталася. ОСОБА_6 востаннє звертався до лікаря в супроводі батька 8.12.2021 року для проведення щеплення, а ОСОБА_5 в супроводі батька - ІНФОРМАЦІЯ_7 для проведення проби Руф'є Манту. При огляді дітей слідів насилля або побиття помічено не було. Скарг про неналежне виконання батьківських обов'язків не надходило.
ОСОБА_15 та ОСОБА_5 є вихованцями ЗПО «ЦТДтаЮ Олександрівського району» та відвідують студію сучасного танцю «Загадка», гуртки «Фортепіано та музична творчість» та « ОСОБА_16 ». До початку повномасштабного вторгнення РФ,до24.02.2022 року вихованці постійно відвідували зазначені гуртки в очному режимі. Згідно медичних довідок діти за станом здоров'я можуть відвідувати хореографічні колективи. ОСОБА_15 та ОСОБА_5 активно відвідували гуртки та приймали участь у заходах районного, іського, обласного, всеукраїнського рівнів, де здобували низку перемог. Батько приймав актину участь у житті, заходах ЗПО «ЦТДтаЮ Олександрівського району» та супроводжував дітей на виїзних заходах. Після повномасштабного вторгнення РФ, з 24.02.2022 року вихованці відвідували гуртки з використанням технологій дистанційного навчання. Зв'язок у керівників гуртків з батьком дітей ОСОБА_1 , що підтверджено довідкою ЗПО «ЦТДтаЮ Олександрівського району» від 30.05.2024 року.
З інформації, наданої директором Олександрівської гімназії Запорізької міської ради від 05.11.2024 року, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учень 9-Б класу навчався з 2016 року по 30.08.2024р., та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учениця 7-А класу, навчалася з 2018р. по 30.08.2024р., в Олександрівській гімназії Запорізької міської ради. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до початку повномасштабних дій на території України навчалися в повну міру своїх сил - на достатньому та високому рівнях. Діти сумлінно виконували домашні завдання, активно працювали під час навчальних занять, залюбки брали участь у класних та шкільних заходах. Брат і сестра завжди були усміхнені, привітні, охайні та чемні, відкриті до спілкування. Учні були виховані й товариські, мали друзів у своїх класах, користувалися повагою однолітків та вчителів. Діти займалися у гуртках Центру дитячої та юнацької творчості, мали високі досягнення. Батько, ОСОБА_1 , систематично цікавився успіхами у навчанні сина й доньки, регулярно відвідував батьківські збори, спілкувався з вчителями-предметниками й класними керівниками своїх дітей, залюбки брав участь у класних та шкільних заходах.
3 початком військових дій на території України діти, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , разом з мамою, ОСОБА_2 , виїхали до Нідерландів. За кордоном діти відвідували місцеву школу, тому приєднувалися вибірково на онлайн-заняття лише під час канікул в закордонній школі. Так само й завдання з навчальних предметів діти виконували асинхронно не систематично вибірково, через що в 2023-2024 навчальному році учні мають оцінки початкового, середнього та достатнього рівня. Діти періодично спілкувалися з класними керівниками. Скарг з боку учнів щодо відносин у сім ї та школі не надходило. Батько, ОСОБА_1 , знаходиться у лавах збройних сил України, цікавився успіхами дітей, спілкувався засобом телефонного зв?язку з класними керівниками та вчителями-предметниками, протягом начального року заповнював анкети та опитувальники щодо надолуження освітніх втрат учнями гімназії.
Усі питання щодо навчання та виховання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішував батько, ОСОБА_1 . Він цікавився успіхами дітей, водив та забирав їх зі школи, відвідував батьківські збори. Тому протягом навчання дітей в Олександрівській гімназії класні керівники й вчителі-предметники спілкувалися лише з батьком, ОСОБА_1 , який контролював освітній процес дітей. Мати, ОСОБА_2 , жодного разу школу не відвідала й педагогічні працівники гімназії очно не спілкувалися з мамою. Під час перебування дітей за кордоном на телефонний зв?язок мама не виходила. Протягом квітня 2022 - квітня 2024 мама отримувала смс повідомлення від класних керівників з проханням надіслати оцінки або сприяти здачі дітьми обов?язкових робіт з навчальних предметів. ОСОБА_17 або не реагувала, або могла просто лайкнути повідомлення, або написати, що передасть інформацію дітям, але в результаті ситуація не змінювалася. Тому доводилося звертатися до батька, який завжди вчасно реагує на зауваження й прохання класних керівників, співпрацює з ними.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до психолога -консультанта ОСОБА_18 і запитом щодо стабілізації власного емоційного стану, який він характеризував як «крайній відчай», обумовлений напруженими взаємовідносинами з дружиною ОСОБА_2 , а саме небажанням дружини спілкуватися з ним та те, що він підозрював дружину у подружній зраді і був пригнічений перспективою розлучення. Психолог вказує, що оскільки за шкалою стресогенності розлучення має дуже високий показник впливу на психоемоційний стан людини, а також той факт, що ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації, має доступ до зброї, відповідає за життя і здоров'я військовослужбовців, що знаходяться у його підпорядкуванні, психологічна робота була направлена на стабілізацію психоемоційного стану ОСОБА_1 . У довідці зазначено, що зі слів, ОСОБА_1 стосунки між пожружжям і до від'їзду ОСОБА_19 до Європи були напруженими, але стресова ситуацція та згуртованість всієї країни проти ворога спонукало ОСОБА_20 сподіватися на збереження відносин. Саме тому, коли він дізнався від дітей про довгу відсутність ОСОБА_19 вдома та пізні повернення, він занурювався в тяжкі переживання та нав'язливі думки про її подружню зраду. Завдяки регулярним консультаціям, виконанням рекомендацій щодо усвідомлення і реконструювання думок особистий психоемоційний стан ОСОБА_1 стабілізувався, факт подружньої зради був сприйнятий і подружжя ОСОБА_8 обговорювали питання розлучення. Але актуальним запитом залишалося питання емоційного стану дітей, які (з слів ОСОБА_1 ) були обізнані щодо подружньої зради, часто залишалися вдома самі, без емоційної та фізичної підтримки мами. Подружжям ОСОБА_8 було прийняте спільне рішення про проведення сімейних, спочатку парних консультацій, а згодом долучення до зустрічей дітей. Метою роботи мав стати емоційний стан дітей, його стабілізація та нормалізація та налагодження відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як між батьками, які мають рівні обов?язки щодо виховання дітей. Нажаль, робота не була завершена. ОСОБА_19 прийшла тільки на дві зустрічі. Під час першої зустрічі ОСОБА_19 наполягала на тому, що її поведінка «спровокована поведінкою дітей», які «ігнорували її до того, як в неї з?явилося власне особисте життя», власну неспроможність підтримувати контакт з дітьми ОСОБА_19 пояснювала надсильним впливом батька (хоча він і знаходиться за сотні кілометрів від дітей). Результатом першої зустрічі стало формулювання мети сімейних консультацій - усвідомлення батьківської ролі кожного з подружжя ОСОБА_8 .
Друга зустріч, метою якої була усвідомлення всіх втрат, які пережили їх діти протягом 1,5 року, була більш продуктивною - подружжя ОСОБА_8 майже не сварились, вислуховували один одного. ОСОБА_19 декілька разів намагалась привернути увагу до особистих особистісних та емоційних проблем, але, враховуючи, що метою сімейних консультацій є опрацювання сімейного, а не індивідуального запиту, це психологом в роботу не бралося. ОСОБА_2 пропонувалось паралельно відвідувати особисту терапію. Від подальших консультацій ОСОБА_2 відмовилась.
У своєму висновку психолог-консультант сім?ю ОСОБА_21 охарактеризовує як дисфункційну по відношенню до всіх її членів. Слід врахувати, що одночасно з дистресовим навантаженням на нервову систему (війна, евакуація в іншу країну, втрата кола спілкування і ритму звичного життя, розлучення батьків) ОСОБА_6 та ОСОБА_5 переживають ще й нормативну кризу, - підлітковий період, який сам по собі є дуже емоційно-напруженим, що обумовлено гормональною перебудовою, підвищеним значенням оточуючих однолітків, схильністю до імпульсивних вчинків.
З 11.09.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи в м. Карлівка Полтавського району Полтавської області. Законним представником ОСОБА_22 у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вказано ОСОБА_1 .
При поверненні дітей до України, батько одразу звернувся до педіатрів щодо надання дітям медичної допомоги та розуміння їх стану здоров'я. Під час огляду у ОСОБА_7 встановлено функціональні зміни жовчного міхура, судинний головний біль, гострий вульвіт та призначено обстеження УЗД та лікування, що підтверджено випискою з медичної картки амбулаторного хворого від 19.10.2025 року.
З довідки, виданої директором Карлівського ліцею ім. Ніни ОСОБА_23 вбачається, що діти навчаються у 9-Б та 7-Б класах, за період навчання дітей у ліццеї співпраця класних керівників здійснювалася з батьком ОСОБА_1 . Мати дітей, ОСОБА_2 , контакту зі школою не підтримувала, успішністю дітей не цікавилась, із вчителями не спілкувалася.
До матеріалів справи додано копії платіжних інструкцій, з яких вбачається що ОСОБА_1 перераховував ОСОБА_2 22.03.2022 року 82500,00 грн., 23.06.2022 року 11800,00 грн., 03.12.2022 року 17001,70 грн.,04.12.2022 року 16001,60 грн.,18.06.2023 року 4020,10 грн.,12.07.2023 року - 8040,20 грн., 18.08.2024 року - 5025,13 грн.,20.10.2023 року - 5025,13 грн.,26.10.2023 року -5040,00 грн.
З копій листування в соціальній мережі вбачається, що у січні 2025 року ОСОБА_7 писав незнайомий, дорослий чоловік (згідно фото) з різними незрозумілими пропозиціями, телефонував постійно, повідомляючи, що він 2 тижні нібито знає її мати (відповідачку), хоче щоб вона переїхала до нього жити. Вказане твердження у судовому засіданні підтвердила і сама ОСОБА_5 .
На даний час діти проживають з позивачем, ОСОБА_1 , який створив дітям належні умови проживання, а саме наявні окремі кімнати для проживання, обладнано місця для сну та відпочинку, місця для навчання, наявний одяг та взуття, що підтверджено актом обстеження умов проживання.
З висновку Органу опіки і піклування виконавчого комітету Карлівської міської ради, затвердженого рішенням ВК № 527 від 13.02.2025 року, ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки вона за час спільного проживання з дітьми, як в Україні, так і за кордоном, не піклується про них, не проявляє зацікавленості в їх подальшому житті, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, навчанням, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток, не проявляє батьківської турботи, в тому числі не допомагає матеріально. Спільне проживання з матір?ю за кордоном призвело до відібрання дітей та повернення їх батькові.
Органом опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради не надано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від представника районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району надійшов листь про неможливість надати висновок оскільки ні діти ні їх мати ОСОБА_2 довгий час не проживають за місцем реєстрації.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Згідно ч.ч. 2-3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Особливу увагу суд звертає на положення ч. 4 вказаної норми, згідно якої кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд позбавлений можливості здійснювати самостійний переклад вказаних доказів та відображати такий переклад у тексті рішення.
При цьому, суд при оцінці доказів не уповноважений на здійснення самостійного перекладу поданих на іноземній мові документів. Такий переклад може бути здійснено особою, яка має відповідну кваліфікацію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного закону, мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова.
Частиною 1 статті 14 вказаного закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації того), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята ст. 10 Конституції України).
Верховний Суд, також, неодноразово наголошував на тому, що подані документи повинні бути викладені державною мовою. Правова позиція викладена у ухвалі Верховного суду України від 31 березня 2020 року у справі №636/398/19, провадження №61-5685ск20; від 19 березня 2020 року у справі № 629/5741/19, провадження №61-5019ск20; від 02 березня 2020 року у справі №623/4072/19, провадження №61-2581ск20; від 27 лютого 2020 року у справі №638/6372/19, провадження №61-2956ск20.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.
Разом з цим, подані до суду сторонами документи в обґрунтування заявлених позовних вимог викладені нідерландською мовою з перекладом їх на українську мову, але такий переклад не оформлено належним чином на державну мову, що суперечить вимогам ст. 10 Конституції України та Цивільного процесуального кодексу України.
Тому всі докази, які не містять нотаріально засвідчено перекладу на державну мову суд не бере до уваги.
Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей. Батьки несуть відповідальність за не виконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 150, 151, 152, 155 Сімейного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідачка вихованням своїх дітей не займається, матеріально не забезпечує, необхідних умов для розвитку дітей не надає, не цікавиться долею та здоров'ям сина та дочки, маючи при цьому об'єктивну можливість, тим самим свідомо нехтує своїми обов'язками.
У відповідності до ст.12 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таке ухилення має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загально визначених норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ними освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов'язків.
Позбавлення особи батьківських прав є винятковою мірою, що тягне за собою відповідно до ст. 166 СК України надзвичайні правові наслідки як для батьків, так і для дітей.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц.
В усіх діях щодо дітей суди, адміністративні чи законодавчі органи, повинні першочергова приділяти увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України», «М.С. проти України» сказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
При вирішенні судом вимог позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батьків до дітей, бажання спілкуватися і брати участь у їх вихованні.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок про те, що відповідачка ухиляється від своїх обов'язків, її призвели до того, що діти перебували у спеціалізованому закладі для дітей за кордоном, фактично відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків. На ряду з іншим, про це свідчить і той факт, що будучи в Україні відповідачка навіть не намагалася побачитися з дітьми.
Згідно з нормами ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ст.18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У відповідності зі ст. 164 ч.1 п. 2 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у випадку, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин по справі, зокрема ставлення батьків до дитини.
Пунктом 16 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачає, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності зі ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Статтею 182 СК України передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 Постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Суд, визначаючи час з якого слід присудити аліменти на дітей, приймає до уваги, що позовна заява подана до суду 13.11.2024, а відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За таких обставин, суд, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, вважає, що позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів є обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки в ході судового розгляду знайшли своє повне підтвердження доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 , умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не займається вихованням та розвитком дітей, що свідчить про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав.
Разом з тим, суд роз'яснює право на поновлення батьківських прав, передбачене ст. 169 СК України, у разі стійкої зміни поведінки відповідача у відношенні до своєї дитини.
Крім того, позивач у своєму позові просить постановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувають на його утриманні та вихованні.
В судовому засіданні встановлено, що станом на дату розгляду справи, діти дійсно проживає разом із позивачем, який самостійно здійснює догляд та виховання, оскільки відповідачка, мати дітей, з березня 2022 року проживає в Нідерландах, де за рішення суду в неї відібрали дітей та передали під опіку батька, у зв'язку з чим судом і було прийняте рішення про позбавлення відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_15 та ОСОБА_5 .
У відповідності до ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Позивач ОСОБА_24 у позовній заяві та в ході розгляду справи, фактично не ставить питання про встановлення факту, що має юридичне значення, а лише просить констатувати, що діти дійсно перебувають на його утриманні.
На переконання суду, та обставина, що відповідач належним чином не виконує своїх батьківських обов'язків стосовно виховання та утримання своїх дітей, внаслідок чого позивач вимушений утримувати та виховувати дітей самостійно, свідчить про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з батьком, а не для встановлення факту самостійного виховання дитини позивачем, як окремого юридичного факту.
Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, як окрема позовна вимога, не може бути задоволена.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Суд також враховує, що утримання та виховання дітей батьком є законним його обов'язком та не потребує встановлення факту судом, з урахуванням, що метою констатації такого факту є фактично позбавлення батьківських прав відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, при задоволенні позовних вимог судовий збір необхідно стягнути з відповідача. Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачів судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 155, 157, 164, 166, СК України, ст.ст. 6-3, 81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України суд,
Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Комаренко Оксана Валеріївна, до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Карлівської міської ради, Орган опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради, Міністерство оборони України та в/ч НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав, встановлення факту самостійного виховання дітей та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.11.2024 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , сплачений ним судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , сплачений ним судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 01 грудня 2025 року.
Суддя О. М. Герцов