Справа № 527/3626/25
провадження 2-о/527/103/25
18 грудня 2025 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Павлійчук А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Козинко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку окремого провадження цивільну справу № 527/3626/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, за участю заінтересованої особи: Глобинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -
Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.
В обґрунтування заяви зазначила, що вона - ОСОБА_1 є рідною дочкою померлого ОСОБА_2 . 21.11.2025 року вона звернулась із заявою до Глобинського відділу ДРАЦ у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про поновлення акту цивільного стану про смерть її батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Але відділі ДРАЦ надав їй відповідь, що на підставі проведеної перевірки за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо наявності актового запису про смерть ОСОБА_2 - актовий запис відсутній.
В підтвердження смерті її батька до заяви додані покази свідків та фото з місця захоронення.
Посилаючись на викладене, просила суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Слав'яносербськ, Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Перевальськ Луганської області у віці 46 років.
У судове засідання заявник не з'явилася, направили заяву в якій просить справу розглядати за їі відсутності.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Факт смертіта обґрунтування заявника підтверджується наступними доказами:
- Свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 від 14.08.1999 року актовий запис № 76 здійснений Перевальським райвідділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області;
- Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 від 14.09.1978 року;
- фотознімком могили;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 01.12.2025.
Таким чином, із досліджених документів можна дійти висновку про наявність факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям. Слав'яносербськ, Луганської області, яка ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Перевальськ Луганської області у віці 46 років,Україна.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема п. 8, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Зазначеною нормою передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За вимогами частини 2 статті 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (статті 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті, яке полягає у з'ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану та від оголошення особи померлою.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Таким чином, відсутність медичних документів про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавляє заявника, можливості встановити факт його смерті.
Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті у даному випадку є рішення суду про встановлення факту смерті. Оскільки смерть особи є юридичним фактом, який має наслідки припинення, зміни або виникнення багатьох правовідносин, тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав, а саме, встановлення факту смерті доньки має для заявників юридичне значення, оскільки це необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу, а саме: свідоцтва про смерть згідно з вимогами чинного законодавства України та вирішення питанні про призначення пенсії.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту смерті є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Аналізуючи надані суду докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт смерті ОСОБА_2 , є доведеним, а отже заява є законною та обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.10,13,76,81,258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слав'яносербськ, Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Перевальськ Луганської області у віці 46 років, Україна.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Суддя А. В. Павлійчук