Справа № 368/1976/25
2/368/1226/25
Рішення
Іменем України
"22" грудня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря Назаренко А.І.
та відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал»», представник позивача адвокат АО «Апологет» Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
представник позивача просить ухвалити рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № №014-RO-82-61878569 від 10.09.2020 року в загальному розмірі 30934 грн. 67 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн., обґрунтовуючи позов наступним.
10.09.2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено заяву Договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-61878569, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 16637,09 грн. на строк 24 місяці, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.1 та 1.2 кредитного договору банк відкриває поточний рахунок «Для виплат» в гривнях на ім'я клієнта та здійснює його розрахунково-касове обслуговування у відповідності до правил та тарифів банку на ведення та обслуговування поточних рахунків фізичних осіб.
Поточний рахунок призначений для зарахування коштів кредиту згідно цієї заяви-договору, а також внесення клієнтом готівкових та безготівкових коштів на поточний рахунок виключно з метою погашення кредиту.
Кредит надається шляхом зарахування коштів поточний рахунок клієнта.
Згідно з п. 4.2 кредитного договору клієнт підтверджує, що перед підписанням заяви Договору він повідомлений в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується підписом клієнта про його ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою», та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації.
Надана клієнту інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.
У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.
У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, наведеному у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017 року у справі №905/2009/15, висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеному у постанові від 30.08.2019 року №353/614/15-ц - банківські виписки - є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.
Згідно вимог частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 30934,67 грн., а саме:
· заборгованість за тілом кредиту - 13713,68 грн.;
· заборгованість за процентами - 17220,99 грн.
20.10.2023 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення права вимоги №114/2-64. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк», включно і ОСОБА_1 за кредитним договором №014-RO-82-61878569 від 10.09.2020 року.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» становить:
?сплата судового збору у розмірі 2 422,40 грн.;
?витрати на професійну правничу допомогу, що становить: 8 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №540/5134/21 передбачено, що у разі подання позовної заяви в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Щодо витрат на професійну правничу допомогу: ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, що підтверджується актом наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 141 ЦПК України врегульовано розподіл судових витрат по справі за результатами розгляду позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал»» в судове засідання не з'явився, в наданій письмовій заяві просить суд розглянути справу без участі його представника та не заперечує проти проведення заочного розгляду.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, але просив розстрочити вказану суму на один рік, і зв'язку з тим, що він не зможе сплатити вказану суму одразу. Окрім того просив зменшити суму витрат на правничу допомогу, оскільки вона є занадто великою.
Суд, вислухавши відповідача та дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що 10.09.2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено заяву Договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-61878569, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 16637,09 грн. на строк 24 місяці, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.1 та 1.2 кредитного договору банк відкриває поточний рахунок «Для виплат» в гривнях на ім'я клієнта та здійснює його розрахунково-касове обслуговування у відповідності до правил та тарифів банку на ведення та обслуговування поточних рахунків фізичних осіб.
Поточний рахунок призначений для зарахування коштів кредиту згідно цієї заяви-договору, а також внесення клієнтом готівкових та безготівкових коштів на поточний рахунок виключно з метою погашення кредиту.
Кредит надається шляхом зарахування коштів поточний рахунок клієнта.
Згідно з п. 4.2 кредитного договору клієнт підтверджує, що перед підписанням заяви Договору він повідомлений в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується підписом клієнта про його ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою», та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації.
Надана клієнту інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.
У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.
У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, наведеному у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017 року у справі №905/2009/15, висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеному у постанові від 30.08.2019 року №353/614/15-ц - банківські виписки - є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.
Згідно вимог частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
20.10.2023 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 114/2-64, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором № 014-RO-82-61878569 від 10/09/2020 року, де боржником є ОСОБА_1
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.
Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст.. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в межах суми заявлених позовних вимог у сумі 13 713,68 грн., заборгованості по процентах 17220,99 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочення сплати заборгованості, суд вважає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні законом №3685-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Таким чином, враховуючи положення процесуального законодавства, визнання позову відповідачем, враховуючи, що на території України введено воєнний стан, матеріальне становище відповідача, які є тією обставиною, що ускладнить виконання рішення суду, а відтак суд прийшов до переконання про те, що ОСОБА_1 необхідно розстрочити виконання цього рішення строком на 12 місяців щомісячними платежами у розмірі 2577 грн. 89 коп.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: копія договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, копія детального опису наданих послуг до акту № 1343 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 р., копія акту надання послуг № 1343 до договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року.
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 8000 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України - у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з зазначеним вище, суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн., та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал»», представник позивача адвокат АО «Апологет» Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором №014-RO-82-61878569 від 10.09.2020 року в загальному розмірі 30 934 (тридцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 67 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн.. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал»» (місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх, код ЄДРПОУ: 35234236) з Державного бюджету України 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн.. 20 коп. судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 29480 від 04.11.2025 р.
Розстрочити виконання рішення строком на 12 (дванадцять) місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 2577 (дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн.. 89 коп. не пізніше 30 (тридцятого) числа кожного місяця на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення та подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст судового рішення складено 22.12.2025 р.
Суддя І.І. Шевченко