22.12.25 363/7092/25
22 грудня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря Галай О.О., представника позивача адвоката Ільїної Д.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
До Вишгородського районного суду Київської області від через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Ільїної Д.В. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій просить скасувати постанову № 285/1 від 10.03.2025 року, ухвалену Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 25500,00 грн., провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова мотивована тим, що 10 березня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 24 лютого 2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 7 лютого 2025 року №735 для уточнення військово-облікових даних, своїми діями ОСОБА_1 порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно 24 лютого 2025 року скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч . 3 ст. 210 КУпАП. За таких обставин відповідач вирішив, що було вчинене правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період та вирішив накласти штраф у сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень. За позицією позивача оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена без належних доказів, нормативного акта з невірним зазначенням зазначення, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, не застосуванням примітки до ст. 210 КУпАП та з процесуальними порушеннями норм КУпАП щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Так оскаржувана постанова винесена без складення протоколу про адміністративне правопорушення та обґрунтовується неналежними доказами. Підставою для прийняття оскаржуваної постанови була неявка по повістці від 07.02.2025 року № 735, направленій для уточнення військово-облікових даних. Однак, відповідно до відомостей військово-облікового документу у додатку «Резерв+», позивач вчасно оновив свої персональні дані, а датою їх оновлення є 13.07.2024 рік. Зокрема, у вказаному додатку наявні адреса проживання позивача, телефон, та зазначено, що «Дані уточнено вчасно». При цьому, в оскаржуваній постанові не було зазначено, які саме дані потребують уточнення. Таким чином, при прийнятті оскаржуваної постанови не було враховано положення примітки до ст. 210 КУпАП, згідно з якою положення цієї статті не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних останніх шляхом інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателем яких є державні органи. Враховуючи вищевикладене, незаконність та необґрунтованість постанови № 285/1 від 10.03.2025 року та відсутність факту порушення ОСОБА_1 приписів ч.3 ст. 210 КУпАП є підстави для її скасування із закриттям провадження у справі.
Ухвалою суду від 26.11.2025 року у справі поновлено строк для звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.11.2025 року представником позивача адвокатом Ільїною Д.В., подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, за результатами розгляду якого ухвалою суду від 03.12.2025 року клопотання представника позивача задоволено, здійснено перехід з розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання у справі.
05.12.2025 року від представника відповідача Коваленка Я.Г. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що вважає надуманим та спрямованим на уникнення відповідальності твердження позивача, щодо того що, ст. 210 КУпАП має примітку, а саме положення статей 210, 210 -1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Так деякі з персональних даних, зазначених в ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» ІНФОРМАЦІЯ_5 неможливо дізнатись за допомогою взаємодії з іншими реєстрами. Саме тому ОСОБА_1 було надіслано повістку для уточнення даних. Зауважив, що протокол не складався відповідно до положень ч. 5 ст. 258 КУпАП. Повістка про виклик ОСОБА_1 прибула за місцем проживання, та поштове відправлення з відміткою у довідці про причини повернення, а саме: відсутній за вказаною адресою, було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . На час розгляду справи 10 березня 2025 року позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували обставини належного оповіщення ОСОБА_1 . Відтак, під час розгляду справи було встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 не виконав покладений на нього обов'язок та не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зауважив, що ОСОБА_1 було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, шляхом надсилання поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення. Тому враховуючи положення статті 268 КУпАП, позивача було повідомлено про дату час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене вбачається, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП ухвалена у межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах справи та з дотриманням вимог діючого на час вчинення правопорушення законодавства. Тож просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача адвокат Ільїна Д.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з викладених в позовній заяві підстав. Зауважила, що ОСОБА_1 повістку про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 24 лютого 2025 року не отримував, та про зазначений виклик не знав.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач участь свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи у справах, визначених, зокрема, статтею 286 КАС України, за правилами якої здійснюється розгляд даної справи, повідомленого відповідно до положень статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 285/1 від 10.03.2025 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25 500 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, ч. 3 ст. 210 КУпАП. Так у зазначеній постанові зазначено, що 10.03.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 24.02.2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 07.02.2025 року №735, для уточнення військово-облікових даних, та своїми діями порушив підпункт 2 пункту 1 правил Військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно 24.02.2025 року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Постановою від 14.10.2025 року заступником начальника відділу Іванківського ВДВС у Вишгородському районі Київської області Притикою І.В. відкрито виконавче провадження № 79331506 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 51 000 грн. на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 285/1 від 10.03.2025 року.
Крім того, як вбачається з електронного військово-облікового документу, сформованого 01.10.2025 року через застосунок «Резерв+», ОСОБА_1 вчасно, а саме 13.07.2024 року уточнив військово-облікові дані.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також зазначена стаття містить примітку, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 р., належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Натомість з наявних матеріалів справи неможливо перевірити та встановити, що дійсно повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 24.02.2025 року належним чином надсилалась та була вручена останньому, або ж повернулась із зазначенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою, як це зазначено в оскаржуваній постанові. Так копії матеріалів справи № 285/1 про адміністративне правопорушення, які були долучені представником відповідача до відзиву, не містять копії самої повістки про виклик № 735, а лише докази щодо її направлення, що перешкоджає суду встановити на який час та дату викликався ОСОБА_1 у вказаній повістці та те, що остатній був належно повідомлений про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 саме на 24.02.2025 року.
Окрім того, оскаржувана постанова не містить відомостей, які саме дані ОСОБА_1 потребували уточнення. Що перешкоджає суду дійти висновку, щодо неможливості отримання таких даних відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, тоді як, згідно з електронним військово-обліковим документом ОСОБА_1 , сформованого 01.10.2025 року через застосунок «Резерв+», останній вчасно уточнив військово-облікові дані.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, оскільки у матеріалах справи відсутні достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП України, суд відповідно до вимог п. 1 ст. 247, ст. 293 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, скасувати вказану постанову і закрити провадження у справі.
Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.
Частиною 1, 5, 7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, які сплачені позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом у розмірі відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі за №543/775/17, а саме - 605 грн 60 коп.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст.ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення № 285/1 від 10 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя Д.А. Свєтушкіна