22.12.25 363/7117/25
22 грудня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 20 квітня 2025 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 99/2 його без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн., а тому порушив питання про скасування даної постанови та закриття провадження у справі.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувану постанову винесено без урахування чинних на той час вимог п. 88 Постанови КМУ № 560, оскільки повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення для проходження військової служби під особистий підпис йому не вручалася, в зв'язку з чим його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку до відділу ТЦК 07 лютого та 27 березня 2025 року.
При цьому жодних повідомлень про виклик на вказаний час до ТЦК він не отримував, коли в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на докази надсилання та вручення йому повістки про виклик до ТЦК (коли, яким способом її направлено, вручено і чим це підтверджено).
Також доводив, що на незаконність оскарженої постанови вказує те, що її винесено в святковий, неробочий день 20 квітня 2025 року Пасха (Великдень), коли матеріали справи не містять доказів виняткового залучення співробітників ТЦК до роботи в цей день.
За вказаних обставин вважає постанову необґрунтованою та складеною без дотримання вимог чинного законодавства, коли в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
8 грудня 2025 року ухвалою суду по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін з особливостями розгляду передбаченими ст. 286 КАС України.
У відзиві представник відповідача проти позову заперечив. Зазначив, що ОСОБА_1 належним чином сповіщено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оновлення даних із дотриманням п.п. 2 п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року, коли оскаржена постанова відповідає вимог ст. 283 КУпАП, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Разом з тим, будь-які докази на підтвердження викладених у відзиві обставин суду не надано.
У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позову й безпідставності та необґрунтованості поданого відзиву.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Із матеріалів справи встановлено, що 20 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову №99/2 про те, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, під час дії особливого періоду та проведення мобілізації не з'явився за викликом до другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , об 11 год. 07 лютого 2025 року по бойовій повістці № 6061107743832 на відправку, за якою не з'явився і не повідомив причин неявки, а також повторно об 11 год. 27 березня 2025 року по бойовій повістці № 0710102404677 на відправку, яку направлено через АТ «Укрпошта» та протягом трьох днів поважності причин неприбуття не повідомив, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в зв'язку із чим на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 25 500 грн.
24 листопада 2025 року Славутським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови №99/2 від 20 квітня 2025 виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрито виконавче провадження № 7963474 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51 000 грн. на користь держави.
Відомостей про те, що позивач отримував копію оскаржуваної постанови своєчасно в будь-який спосіб матеріали справи не містять. Отже, процесуальний строк для подачі позову позивачем пропущено з поважних причин, який поновлено ухвалою про відкриття провадження від 8 грудня 2025 року.
Відповідно до довідки за наслідками проведеного медичного огляду ВЛК № 47/1 від 7 березня 2024 року ОСОБА_1 , 1984 року народження, визнано придатним до військової служби.
Крім того, в матеріалах справи наявна повістка № 404 від 20.04.2025 року про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 23.04.2025 року о 10 год. з метою призову на військову службу під час мобілізації, з письмовими відмітками про продовження викликів на 25.04.2025 року, 09.05.2025 року та 26.05.2025 року.
Згідно витягу Резерв плюс, який є дійсним до 22.11.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов'язаним, знаходиться на обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 , номер в реєстрі оберіг 230920201362168900016 ВОС 798919, який є придатним до військової служби згідно постанови ВЛК від 28.07.2025 року та відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку до завершення мобілізації.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КупАП).
Відповідно до зі ст. 251 КУпАП, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Згідно . 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі - Правила №1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно п. 29 Порядку №560, у повістці зазначаються:
- прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
- найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
- мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- місце, день і час явки за викликом;
- найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;
- прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- реєстраційний номер повістки;
- роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Оформлення призову на військову службу під час мобілізації, регламентовано п.п. 81-89 Порядку №560.
Чинною на час виникнення спірних правовідносин редакцією п. 88 Порядку №560, передбачено, що на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувальних органів) під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Вказаною нормою не передбачено надсилання повісток щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби засобами поштового зв'язку.
У той же час, матеріали справи не містять і суду не надано будь-які докази, які б належно підтверджували оповіщення позивача про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 об 11 год. 07 лютого 2025 року повісткою 6061107743832 та об 11 год. 27 березня 2025 року повісткою № 0710102404677 в розумінні п. 88 Порядку №560, в редакції чинній на момент виникнення вказаних правовідносин.
Не містить посилань на такі докази й оскаржувана постанова (ст. 283 КУпАП).
Всупереч вимог ст. 77 КАС України вказані докази на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відповідачем суду не надано.
Не зазначено в оскаржуваній постанові й обставини належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 в зазначений строк з дотриманням п. 41 та п. 88 Порядку №560.
В цьому зв'язку звертає суд увагу і на те, що чинним законодавством України не передбачено направлення військовозобов'язаним бойових повісток, а вживання в постановах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності повсякденних, неюридичних термінів, суперечить принципам правової визначеності та законності, що є недопустимим в діяльності суб'єктів владних повноважень.
Погоджується суд і з доводами позову в частині того, що станом на 27 березня 2025 року річний строк дії рішення ВЛК про придатність позивача до військової служби згідно довідки № 47/1 від 7 березня 2024 року закінчився (абз. 4 п. 69 Порядку № 560), що вказує на незаконність його виклику для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Слушними є також доводи позову й про відсутність доказів залучення співробітників ІНФОРМАЦІЯ_4 до роботи у святковий день (Великдень) 20 квітня 2025 року в розумінні вимог ст.ст. 66-73 КЗпП України, оскільки вказані обставини відповідачем у суді на підставі належних, допустимих і достатніх доказів згідно ст. 77 КАС України не підтверджено й законності прийнятого рішення не доведено.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови згідно ст.ст. 72-77 КАС України суду не надано.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги викладене, зі справи не можна дійти висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, коли всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь згідно ст. 62 Конституції України.
Отже, за вказаних умов оскаржувану постанову не можна визнати законною, яка підлягає скасуванню, а позов про це задоволенню.
Відтак судом встановлено підстави для задоволення позову і захисту прав позивача.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 246, 250, 286 КАС України,
вирішив:
адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову №99/2 від 20 квітня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діянні складу та події адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_9 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його підписання, шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .
Суддя