Справа № 362/3321/21
Провадження № 1-кп/362/160/25
Ухвала
22 грудня 2025 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_12 ,
розглянувши під час відкритого судового засідання у м. Василькові Київської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , клопотання прокурора про продовження строку дії покладених обов'язків ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу по об'єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110000002053 від 19.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, та внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000431 від 11.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
У провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває вказане об'єднане кримінальне провадження.
До суду надійшли клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а також клопотання прокурора про продовження строку дії покладених обов'язків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , визначених ч. 5 ст. 194 КПК Україниу зв'язку з внесенням ними застави.
Клопотання обґрунтовані тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування та продовження цього виду запобіжного заходу на стадії досудового розслідування та його обрання у підготовчому судовому засіданні, які неодноразово продовжувались. Зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, вчинених у складі озброєної банди, які відповідно до статті 12 КК України відносяться до особливо тяжких, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Вважає, що обвинувачені можуть переховуватись від суду зважаючи на тяжкість покарання, яке передбачене санкціями статей, за які обвинувачуються, можуть незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки достовірно володіють їхніми анкетними даними, а ці особи судом не допитувалися, можуть вчинити інші кримінальні правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені ним клопотання з підстав, наведених у них.
Представник потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_16 , представник потерпілих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_19 та представник потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , ОСОБА_26 - адвокат ОСОБА_27 у судове засідання не з'явились, подали до суду заяви, за якими простять проводити судове засідання без їх участі.
У судовому засіданні сторона захисту просила суд відмовити у задоволенні клопотань прокурора.
ОСОБА_4 також просив суд змінити йому запобіжний захід на особисте зобов'язання, оскільки на даний час виконує бойові завдання, його мобілізовано, а тому не взмозі виконувати покладені на нього судом обов'язки, зокрема не відлучатися з населеного пункту у якому проживає. Також виникають труднощі щодо явки у судове засідання.
Захисник ОСОБА_8 підтримав позицію підзахисного.
ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_12 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та звернули увагу суду на тривалість перебування ОСОБА_6 під вартою. Також наголосили, що у ОСОБА_6 є ряд хронічних захворювань, належне лікування в умовах СІЗО не отримує. Просили суд змінити запобіжний захід на більш м'який у виді цілодобового домашнього арешту за адресою його, ОСОБА_6 місцем проживання, де також проживають його батько та мачуха, що підтвердили документально.
ОСОБА_7 , позицію якого підтримав його захисник ОСОБА_10 , заперечили проти клопотання прокурора, а у разі його задоволення просили суд дозволити пересування у межах України для здійснення ОСОБА_7 підприємницької діяльності.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання сторони обвинувачення і сторони захисту, суд встановив таке.
Щодо клопотання прокурора про про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
За приписами ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Разом із тим, положення ст. 176, 183, 194 КПК України в системному зв'язку із ст. 2, 7, 8, 9, 11 КПК України та ст. 3 Конституції України вимагають від суду не лише формального констатування наявності ризиків, а й оцінки пропорційності обраного запобіжного заходу в кожний конкретний момент часу, з урахуванням змін обстановки, тривалості тримання під вартою та індивідуальних обставин особи.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.2021 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого неодноразово продовжувалась, що було неодноразово предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, Даним ухвалами суд визнав доведеними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування, незаконного впливу на свідків, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення) та дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, з огляду на тодішні дані про стан здоров'я обвинуваченого та наявні можливості медичного забезпечення в умовах слідчого ізолятора.
Суд зазначає, що у межах розгляду цього клопотання не переоцінює заново в повному обсязі висновки попередньої ухвали щодо наявності ризиків, встановлених на той момент, та не заперечує сам факт їх існування. Натомість суд виходить із того, що відповідно до ст. 331, 199 КПК України він зобов'язаний оцінити: чи змінилася обстановка; чи виникли нові істотні обставини; чи зберігається необхідність саме тримання під вартою як найбільш суворого заходу, а не чи можливе досягнення мети кримінального провадження за допомогою більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту.
Суд погоджується з тим, що ризик у контексті кримінального провадження це певна ступінь можливості того, що обвинувачений може вдатися до дій, які будуть перешкоджати кримінальному провадженню або створюватимуть загрозу суспільству. Закон не вимагає від сторони обвинувачення неспростовних доказів того, що такі дії обов'язково будуть вчинені, однак вимагає наведення конкретних, а не абстрактних даних, які вказують на реалістичність таких ризиків.
Разом з тим, ризики як критерій застосування запобіжного заходу мають прогностичний, а не каральний чи суто формальний характер, а отже повинні оцінюватися в динаміці з урахуванням змін у фактичних обставинах, поведінці обвинуваченого, стадії кримінального провадження та тривалості тримання під вартою.
Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини щодо застосування та продовження запобіжних заходів, зокрема тримання під вартою. Як наголошує ЄСПЛ, національні суди не можуть обмежуватися формальним або шаблонним повторенням одних і тих самих ризиків, а зобов'язані щоразу наводити конкретні, індивідуальні та актуальні підстави на користь подальшого тримання особи під вартою та перевіряти можливість застосування альтернативних, більш м'яких запобіжних заходів. Недотримання цього підходу визнається порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції (див., зокрема, рішення у справі «Штепа проти України», заява № 16349/17, пп. 2327).
Разом з тим, суд враховує правові підходи, сформульовані Європейським судом з прав людини щодо продовження тримання особи під вартою. Згідно з практикою ЄСПЛ, сама лише наявність обґрунтованої підозри через певний час перестає бути достатньою підставою для подальшого позбавлення свободи, а національні суди зобов'язані наводити інші, конкретні, релевантні та достатні мотиви на користь продовження тримання під вартою, чітко викладені в судових рішеннях. Формальне, стереотипне або механічне відтворення попередніх формулювань без аналізу актуальності ризиків та без перевірки можливості застосування альтернативних, більш м'яких запобіжних заходів визнається ЄСПЛ несумісним з вимогами п. 3 ст. 5 Конвенції (див., зокрема, рішення у справі «Харченко проти України», заява № 40107/02, пп. 7981).
Щодо ризиків, на які посилається прокурор, та можливість їх нівелювання більш м'яким заходом.
Так, з даних клопотань прокурора видно, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у: організації та участі в озброєній банді з метою нападу на окремих осіб, а також у вчинюваних нею нападах; нападах з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, вчинений організованою групою; напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій та бандитизм, поєднаний з проникненням у житло, вчинений організованою групою; незаконному заволодінні транспортним засобом вчиненому організованою групою, поєднаному з погрозами застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого; придбані та бойових припасів без передбачено законом дозволу.
Прокурор у клопотанні посилається, зокрема, на: тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, суворість потенційного покарання; раніше встановлені судом ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас суд бере до уваги, що на теперішній час судовий розгляд триває, обвинувачений має усталене місце проживання, де зареєстровані його родичі ( батько і мачуха), які підтверджують можливість проживання ОСОБА_6 за цією адресою у разі застосування цілодобового домашнього арешту.
Таким чином, суд не заперечуючи того, що певні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, теоретично зберігаються, разом з тим приходить до висновку про можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме цілодобового домашнього арешту з покладенням комплексу процесуальних обов'язків.
Крім того сторона захисту надавала суду медичні документи, згідно з якими стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 за час його перебування під вартою істотно погіршився. Із цих документів убачається, що обвинувачений має наявні ускладнення, які, за медичними висновками, підвищують ризик різкого погіршення стану здоров'я.
На відміну від попередніх розглядів питання щодо запобіжного заходу, під час якого суд оцінював забезпечення медичної допомоги в умовах СІЗО, виходячи з наявних на той момент даних, у межах теперішнього судового засідання суд враховує наявні у матеріалах кримінального провадження відомості, а також пояснення обвинуваченого та його захисника щодо стану його здоров'я.
За твердженнями обвинуваченого та захисника отримати необхідний обсяг заходів, зокрема регулярного спеціалізованого медичного контролю, лабораторного моніторингу та корекції терапії, у повному та своєчасному обсязі в умовах слідчого ізолятора є утрудненим, що може створювати ризик погіршення стану здоров'я обвинуваченого.
Ці обставини, у поєднанні з даними про хронічні захворювання, які є в матеріалах провадження, тривалість перебування обвинуваченого під вартою, суд оцінює як істотні для вирішення питання про пропорційність подальшого тримання обвинуваченого під вартою.
ЄСПЛ у своїй усталеній практиці, зокрема в рішеннях «Кудла проти Польщі» (заява № 30210/96, п. 94), «Похлєбін проти України» (заява № 35581/06, пп. 6168), «Хумматов проти Азербайджану» (заяви №№ 9852/03, 13413/04, пп. 109, 114116), «Мельник проти України» (заява № 72286/01, пп. 104106) та ін., послідовно наголошує, що сам по собі факт огляду затриманої/ув'язненої особи лікарем чи формального призначення лікування не є достатнім для висновку про адекватність медичної допомоги; державні органи зобов'язані забезпечити ведення повного медичного обліку, оперативну й правильну діагностику, регулярний і систематичний нагляд, а також послідовну, комплексну стратегію лікування, спрямовану не лише на симптоматичне полегшення, а й на запобігання прогресуванню захворювань і створення реальних умов для виконання призначеної схеми лікування; тримання під вартою особи з тяжкими хронічними захворюваннями за відсутності такої належної медичної допомоги становить порушення статті 3 Конвенції як нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.
Суд виходить із того, що стан здоров'я ОСОБА_6 на теперішній час та необхідність спеціалізованого, регулярного, контрольованого лікування, свідчить про те, що подальше тримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора створює реальний ризик настання незворотних наслідків для його здоров'я.
З урахуванням ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також загальних засад кримінального провадження (статті 2, 7, 8, 11 КПК України), дієвість кримінального провадження не може забезпечуватися ціною істотного ризику для життя та здоров'я обвинуваченого.
При цьому суд виходить із того, що заявлені прокурором ризики можуть бути нівельовані шляхом заборони обвинуваченому цілодобово залишати житло з покладенням ряду законодавчо передбачених обов'язків.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вбачає необхідність зміни такого запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із покладенням на обвинуваченого передбачених законом процесуальних обов'язків.
Щодо клопотання прокурора клопотання прокурора про продовження строку дії покладених обов'язків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , то суд зазначає таке.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.07.2021 у тому числі ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого неодноразово продовжувалась.
11.10.2024 за ОСОБА_7 внесено заставу розмірі 696 400 гривень, внаслідок чого він звільнений з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
27.01.2025 за ОСОБА_5 внесено заставу розмірі 605 600 гривень, внаслідок чого він звільнений з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
11.07.2025 за ОСОБА_4 внесено заставу розмірі 363 360 гривень, внаслідок чого він звільнений з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 , то суд зауважує про відсутність доказів здійснення ним підприємницької діяльності за межами Київської області, а тому не вбачає підстав для задоволення його клопотання.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, то суд враховує лист командира ВЧ, яким інформовано суд про те, що солдат ОСОБА_4 перебуває в РТГр військової частини, яка виконує бойове завдання.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193-194, 197, 201, 331, 369-372 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора частково та продовжити до 19 лютого 2026 року включно строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості, з'явитися через поважні причини, завчасно повідомити про це суд, що здійснив виклик; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з особами, які мають статус потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Задовольнити клопотання прокурора та продовжити до 19 лютого 2026 року включно строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості, з'явитися через поважні причини, завчасно повідомити про це суд, що здійснив виклик; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з особами, які мають статус потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Задовольнити клопотання прокурора та продовжити до 19 лютого 2026 року включно строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості, з'явитися через поважні причини, завчасно повідомити про це суд, що здійснив виклик; не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з особами, які мають статус потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень частини 7 статті 194 КПК України.
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Задовольнити клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.
Змінити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Застосувати до ОСОБА_6 , уродженця м. Рубіжне Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за місцем його проживання: АДРЕСА_2 , строком на два місяці.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти негайно.
Покласти на ОСОБА_6 строком на два місяці такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості, з'явитися через поважні причини, завчасно повідомити про це суд, що здійснив виклик;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з особами, які мають статус потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід, зокрема, тримання під вартою.
Копію ухвали направити відповідному органу Національної поліції.
Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний орган Національної поліції за місцем проживання.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала суду у частині зміни запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1