Справа № 362/4824/16-ц
Провадження 2/362/148/25
"27" листопада 2025 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
з участю секретаря судового засідання - Ярошевич М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення і державних актів та витребування майна з незаконного володіння, -
У провадженні суду перебуває дана цивільна справа.
27.11.2025 р. представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Шумило Н.М. подала клопотання про залишення позову без руху.
27.11.2025 р. адвокат Шумило Н.М. подала клопотання про проведення засідання за її відсутності.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлення належним чином.
Крім того, в силу вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин та генетики НАН України» (надалі-позивач) до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Глевахівської селищної ради, державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок.
Як вбачається, звертаючись з позовом до суду, прокурор просив суд:
1.Визнати недійсним рішення Глевахівської селищної ради № 364-16-У від 26 жовтня 2007 р. в частині передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок.
2.Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: серії ЯЖ № 213744 від 26 грудня 2008 р. на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1020 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221455300:03:008:0032, яка розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯЖ № 417578 від 10 березня 2009 р., виданий на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадавстровим номером 3221455300:03:008:0040, яка розташована по АДРЕСА_1 .
3.Витребувати на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування Державного підприємства «Досідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1020 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадавстровим номером 3221455300:03:008:0032, яка розташована по АДРЕСА_1 , вартість якої складає 3 645,76 грн, ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадавстровим номером 3221455300:03:008:0040, яка розташована по АДРЕСА_2 , вартість якої складає 3574,27 грн. (надалі-спірні земельні ділянки).
Отже, заявлені прокурором позовні вимоги фактично направлені на повернення спірних земельних ділянок.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 52 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
У постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першій статті 317 Цивільного кодексу України, зокрема набуває й право володіння.
Так, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.
У свою чергу, позов у цій справі мотивований незаконною, на думку прокурора, передачею у власність відповідачів спірних земельних ділянок, що мало наслідком вибуття цієї ділянки з власності держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області. Відтак позов фактично направлений на повернення (витребування) майна у власність держави та постійне користування Державного підприємства «Досідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».
Метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких із указаних статей Цивільного кодексу України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц та № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц , від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).
Водночас, позивачем у цій справі є саме прокурор, який не є і не був власником спірного майна, а тому просить витребувати у відповідачів спірні земельні ділянки на користь первісного їх власника, оскільки пряма вимога про витребування майна може бути заявлена виключно його власником.
Відтак, зі змісту позовної заяви вбачається, що спір у цій справі є майновим і прямо пов'язаний з вилученням з власності та володіння приватних осіб нерухомого майна, яке набуто ними у власність на підставі рішень органу місцевого самоврядування, що згодом було визнано та підтверджено державою шляхом проведення державної реєстрації.
Оскільки прокурор у своєму позові не зазначає про порушення норм законодавства з боку відповідачів під час придбання спірних земельних ділянок, а також враховуючи те, що їх право власності було зареєстроване державою, можна дійти висновку, що прокурор не заперечує проти добросовісності відповідачів.
09 квітня 2025 р. набрав чинності Закон України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача»(далі - Закон № 4292-ІХ).
Вказаним Законом доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п'ятою наступного змісту:
«Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною 2 наступного змісту:
«Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
Частину четверту статті 177 Цивільного процесуального кодексу України доповнено абзацом другим наступного змісту:
«у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину другу статі 185 Цивільного процесуального кодексу доповнено абзацом третім наступного змісту:
«якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4292-ІХ передбачено, що положення цьогоЗакону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Таким чином, держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.
Оскільки з наявних у матеріалах позовної заяви доказів неможливо встановити вартість спірного майна станом на дату подання позову, з метою визначення ціни позову, й відповідно, суми судового збору (за майнову вимогу) та суми депозиту, який має бути внесений прокурором, відповідачі вважають за необхідне зобов'язати прокурора надати оцінку (експертно-грошову оцінку земельної ділянки) спірних земельних ділянок, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви та на підставі частини четвертої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, зобов'язати прокурора надати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок, експертно-грошова оцінка яких повинна бути здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 та 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин, позивачу необхідно усунути вказані недоліки.
Згідно п.8 ч.1ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях175,177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
За таких обставин, позовну заяву відповідно до ст.185 ЦПК України необхідно залишити без руху, про що повідомити позивача і надати строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст.51, 175,177,185, 187,259-261 ЦПК України, суд, -
Позов Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення і державних актів та витребування майна з незаконного володіння, - залишити без руху, надавши позивачу строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде залишена без розгляду, що не позбавляє права повторного звернення до суду з цим позовом.
Копію ухвали надіслати для виконання позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М. Кравченко