Справа № 362/1054/25
Провадження № 4-с/362/16/25
12.11.2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
за участі: секретаря судового засідання - Шмагун М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту з майна та зобов'язання скасувати арешт з майна, -
У лютому 2025 р. представник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов О.В. звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати бездіяльність головного державного виконавця Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Олени Назаренко, що полягає у не знятті арешту з майна ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника від 30.09.2014 р. Васильківським відділом ДВС у ВП № 44785889. Зобов'язати головного державного виконавця Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Олени Назаренко, зняти арешт з майна ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника від 30.09.2014 р. Васильківським відділом ДВС у ВП № 44785889.
01.10.2025 р. до суду від представника Васильківського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) надійшло заперечення на скаргу.
ОСОБА_1 та його представник адвокат Крикунов О.В. в судове засідання не прибули, про розгляд справи судом повідомлені належно.
Крім того, в силу вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В судовому засіданні встановлено, що на примусовому виконанні Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 44785889, згідно виконавчого листа № 1-1008/34/12 від 05.09.2014 р., виданого Васильківським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 120 000,00 грн.
Постановою відділу ДВС від 18.09.2014 року ВП № 44785889 було відкрите. 30.09.2014 року Постановою державного виконавця було звернено стягнення на майно боржника.
26.08.2015 р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» через відсутність у боржника майна.
При цьому, на день подання цієї скарги у Автоматизованій системі виконавчих проваджень відомості по ВП № 44785889 - відсутні.
Станом на сьогодні вказаний виконавчий лист не перебуває на виконанні у Васильківському відділі ДВС.
Доказами вказаної обставини є інформація про хід виконавчого провадження та постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Копії вказаних постанов скаржник додає до скарги.
При цьому, у виконавчому провадженні ВП № 44785889 було накладено арешт на все нерухоме майно боржника, який на даний час не скасований. Доказом даної обставини є інформаційна довідка з реєстру нерухомості про накладання арешту на все майно боржника.
При цьому, боржник - Мойсеєнко поза межами виконавчого провадження виконав свій обов'язок та перерахував всі кошти стягувачу, які був винен за рішенням суду. Доказом даної обставини є копії чеків про перерахування коштів стягувачу, копії яких боржник додає до скарги.
Представник ОСОБА_1 адвокат Крикунов О.В. звернувся до Васильківського відділу ДВС із заявою, відповідно до якої просив провести виконавчі дії по зняттю арешту з майна ОСОБА_1 у ВП № 44785889. При цьому, до заяви було додано копії платіжних документів, підтверджуючих перерахування всіх коштів стягувачу, згідно рішення суду.
Листом № 1343 від 28.01.2025 р. головний державний виконавець Васильківського відділу ДВС О.Назаренко повідомила, що для зняття арешту та закінчення виконавчого провадження боржнику необхідно внести на депозитний рахунок відділу ДВС - 60 000,00 грн. боргу, 12 000,00 грн. - виконавчого збору та 269,00 грн. - витрат.
На адресу представника скаржника лист № 1343 від 28.01.2025 р. відділу ДВС надійшов 04.02.2025 р.
Відповідно до ст. 447-1 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
Частину четверту статті 59 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 2618-VIII від 22.11.2018; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3723-IX від 22.05.2024}
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Частину четверту статті 59 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 1630-IX від 13.07.2021}
5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
По вказаному ВП боржником ОСОБА_1 здійснена оплата в повному обсязі, а саме:
25.11.2013 р. - 2000 грн.
17.12.2013 р. -2000 грн. Всього 4 000,00 грн.
- за 2014 рік
10.03.2014 р. - 2000 грн.
26.02.2014 р. - 2000 грн.
23.01.2014 р. - 2000 грн. Всього 6 000,00 грн.
за 2015 рік
06.08.2015 р. - 2000 грн.
12.11.2015 р. - 2000 грн.
07.10. 2015 р. - 9000 грн. Всього 13 000,00 грн.
- за 2016 рік
22.01.2016 р. - 2000 грн.
11.03.2016 р. - 2000 грн.
15.02. 2016 р. - 4000 грн.
13.04. 2016 р. - 4000 грн.
04.05. 2016 р. - 4000 грн.
24.06. 2016 р. - 2000 грн.
27.07. 2016 р. - 2000 грн.
30.08. 2016 р. - 2000 грн.
03.10. 2016 р. - 2000 грн. Всього 24 000,00 грн.
- за 2017 рік
24.04.2017 р. - 2000 грн.
07.08. 2017 р. - 4000 грн. Всього 6 000,00 грн.
- за 2018 рік
04.05. 2018 р. - 4000 грн.
25.09. 2018 р. - 40000 грн. Всього 44 000,00 грн.
- за 2020 рік
27.07.2020 р. - 20000 грн.
12.12.2020 р. - 20000 грн.
31.10.2020 р. - 20000 грн. Всього 60 000,00 грн.
Всього сплачено - 157 000,00 грн.
ОСОБА_1 здійснював розрахунки поштовим переказом безпосередньо на ім'я стягувача доказом даної обставини є поштові квитанції.
При цьому майно ОСОБА_1 знаходиться під арештом.
Відповідно до ст.. 40 ЗУ «Про виконавче провадження»: - «у разі закінчення виконвчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.»
Отже, після закінчення виконавчого провадження особа-боржник втрачає статус боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.
Згідно із ч.1ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
На даний час Васильківським відділом ДВС не вчинено дії щодо зняття арешту з майна боржника. При цьому до вказаної заяви представник боржника долучив квитанції про сплату боргу в повному обсязі.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку раніше визначилися Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. На сьогодні цей Закон втратив чинність, однак він діяв на момент внесення запису про обтяження майна, яке наразі належить Скаржнику .
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент реєстрації арешту майна), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно- правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу положень частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" уразі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, вищевказаними положеннями Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. на державного виконавця покладено обов'язок щодо зняття (скасування) арешту та заборони відчуження майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження. Натомість виконавче провадження, у якому було накладено арешт на майно , було завершено без вирішення питання про зняття арешту і заборони з нерухомого майна. Крім того, матеріали виконавчого провадження, в якому було накладено арешт і заборону на будинок відсутні , а тому з'ясувати з яких підстав було накладено арешт і заборону та коли виконавче провадження було завершено на даний час неможливо.
Як наслідок, запис про існування арешту і заборони досі міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що порушує права ОСОБА_1 на розпорядження своєю власністю.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Зміст цієї статті полягає, серед іншого, в тому, що має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Системний аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року вказує на те, що посадові особи органу ДВС діють лише в рамках відкритих виконавчих проваджень, а повноваження державного виконавця як щодо накладення арешту на майно, так і щодо його скасування можуть бути реалізовані ним винятково під час здійснення виконавчого провадження.
Проте, як вже зазначалося, виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт та заборону на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , поза всяким сумнівом, давно завершене та знищене за строком зберігання. Отже, відновлення виконавчого провадження неможливе, тоді як в силу вимог закону накладені арешт та заборона на майно боржника підлягає зняттю (скасуванню) саме в рамках виконавчого провадження і не інакше.
Разом з тим, законні права та інтереси ОСОБА_1 за захистом яких він звертається до суду, порушуються наявністю обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України від 1 липня 2004 р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 5 частини першої статті 2 цього Закону: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, зокрема, заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, а інші обтяження.
При цьому необхідно зазначити, що обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обтяження речових прав на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 р., визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
З цього слідує, що обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Законом до обтяжень віднесені: заборона відчуження, арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, а також інші обтяження.
Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:
1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;
2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;
4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката;
б) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Отже, обтяження припиняються на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили.
З огляду на викладене, наявність чинного арешту та заборони на будинок, накладений багато років тому та не анульованого з вини посадових осіб органу державної влади, поза сумнівом, порушує законні права та інтереси скаржника.
У зв'язку з наведеним, а також тим, що законом не визначено іншого порядку захисту порушеного права особи за таких обставин, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з позовом про зняття арешту та заборони на відчуження з нерухомого майна.
Таким чином, зважаючи на викладені обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно скаржника, відмова посадової особи відділу ДВС скасувати арешт в позасудовому порядку та оскільки скаржник в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту та заборони відчуження з усього нерухомого майна, захистити своє порушене право не може, вважаю, що вимоги скарги обґрунтовані.
Наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та погашення боргу, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Відтак, незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржника.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з метою відновлення прав заявника, вимоги скарги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 447 ЦПК України, суд, -
Визнати бездіяльність головного державного виконавця Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Олени Назаренко, що полягає у не знятті арешту з майна ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника від 30.09.2014 р. Васильківським відділом ДВС у ВП № 44785889.
Зобов'язати головного державного виконавця Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Олени Назаренко, зняти арешт з майна ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою про арешт майна боржника від 30.09.2014 р. Васильківським відділом ДВС у ВП № 44785889.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.М. Кравченко