22 грудня 2025 року
м. Київ
справа №580/5955/22
провадження № К/990/49573/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горобця Сергія Олександровича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення на посаді,
30 листопада 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 01 грудня 2025 року.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправною щодо відмови у поновленні ОСОБА_1 на посаді кухаря, виготовленої у формі листа від 31 жовтня 2022 року № 3/1944;
- поновити ОСОБА_1 на посаді кухаря ІНФОРМАЦІЯ_2 або іншій, не нижчій, ніж попередньо займана ним посада.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 03 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року, у задоволенні позову відмовив.
Верховний Суд постановою від 18 квітня 2024 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року скасував, а справу направив на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
Повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій передчасно відмовили в позові, не розмежувавши належним чином відсторонення від посади як захід забезпечення кримінального провадження за Кримінальним процесуальним кодексом України і усунення/відсторонення від виконання повноважень за Дисциплінарним статутом та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Після повідомлення про підозру питання відсторонення від посади належить виключно до компетенції слідчого судді/суду, а отже для правомірного непоновлення потрібна саме відповідна ухвала, а не один лише наказ командира. Суди не з'ясували ключову обставину, зокрема чи зверталася прокуратура з клопотанням про відсторонення та чи існує (або існувала) така ухвала. Верховний Суд зауважив, що без повного дослідження цих доказів та врахування висновків Верховного Суду у справах № 806/1819/18, № 825/1806/17, № 815/5179/17, а також позиції в постанові від 24 січня 2023 року у справі № 500/1490/22 неможливо здійснити законне й обґрунтоване вирішення спору.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 18 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після повідомлення про підозру питання відсторонення вирішується виключно в порядку КПК, а не «наказом командира», і формальної ухвали слідчого судді про відсторонення щодо позивача не було, однак умови обраного запобіжного заходу (після внесення застави) містили пряму заборону будь-якого спілкування з працівниками та військовослужбовцями саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , тож фактичне поновлення на цій посаді неминуче призвело б до порушення ухвали слідчого судді; станом на дату спірного листа скасування запобіжного, виправдувального вироку чи закриття провадження не відбулося, а отже правові підстави для поновлення були відсутні. Інформування позивача «листом-відповіддю» є достатньою формою дій відповідача за відсутності обов'язку видавати окремий «наказ-відмову».
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 жовтня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Горобця Сергія Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнив частково, рішення суду від 18 жовтня 2024 року змінив у мотивувальній частині щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, представник ОСОБА_1 - адвокат Горобець С.О. подав касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження автор скарги вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, можуть охоплювати правні явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що призводить до великого числа скарг на такі рішення у подібних справах, тощо.
Однак автор касаційної скарги не надав будь-яких доказів на підтвердження цих обставин та не обґрунтував, в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Вживання законодавцем слова «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, автор касаційної скарги не навів.
До того ж, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як настання негативних наслідків для автора касаційної скарги внаслідок ухвалення цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горобця Сергія Олександровича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 580/5955/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення на посаді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська