Іменем України
22 грудня 2025 року
м. Київ
справа №990/361/25
адміністративне провадження № П/990/361/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П., Коваленко Н.В., Гриціва М.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №990/361/25
за позовом ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення коштів, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада відповідно), у якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 01 липня 2025 року №1391/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області із дня незаконного звільнення;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що оскаржуване у цій справі рішення ВРП «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» було ухвалене на підставі рішення Ради від 03 червня 2025 року, яким остання скасувала рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24 й ухвалила нове рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Проте Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 липня 2025 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 03 червня 2025 року №1191/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24.
На переконання позивача, це свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів у законності рішення ВРП, яке стало підставою для ухвалення похідного кадрового рішення про його звільнення від 01 липня 2025 року. Прийняття такого рішення про звільнення під час оскарження «дисциплінарного рішення» ВРП суперечить принципу верховенства права, підриває гарантії незалежності суддів та позбавляє змісту право на ефективний судовий захист, оскільки нівелює результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення Ради про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відтак, позивач наголошував, що звільнення його з посади судді було здійснено передчасно та з явним порушенням правових гарантій, адже законність основного рішення ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, ще не перевірена судом, рішення якого б набрало законної сили.
Підсумовуючи, стверджував, що кадрове рішення ВРП від 01 липня 2025 року, яке є похідним від дисциплінарного стягнення, ухвалене з порушенням принципів верховенства права, пропорційності, рівності та незалежності суддів, не має належних фактичних і правових підстав та підлягає скасуванню.
3. Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до Суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Таку свою позицію по суті, з посиланням на положення Конституції України, Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII), Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), обґрунтовує тим, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством, у ньому містяться посилання підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких Рада дійшла відповідних висновків.
Відповідач зазначає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні Рада не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов'язаних із цим питань, оскільки для цього законами №1798-VIII та №1402-VIII передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу та не передбачено права Ради переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішенні питання про звільнення судді з посади.
Серед іншого відповідач відзначив, що оскаржуваним рішенням ВРП не вирішувала питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а реалізовувала повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого Радою.
При цьому наголошує, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. 30 липня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану позовну заяву.
5. За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 30 липня 2025 року) для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Чиркін С.М., Коваленко Н.В., Гриців М.І., Берназюк Я.О.
6. Ухвалою від 06 серпня 2025 року Верховний Суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
7. 13 серпня 2025 року до Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи його мотивами, що вказані вище.
8. У зв'язку із відпусткою судді Чиркіна С.М., що унеможливлювала його участь у розгляді справи, на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді: Стародуб О.П., Коваленко Н.В., Гриців М.І., Берназюк Я.О.
9. 19 серпня 2025 року від представника позивача - адвоката Дяків Оксани Володимирівни до Суду надійшла відповідь на відзив, у якій, заперечуючи прийнятність доводів ВРП, остання просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
10. Верховний Суд ухвалою від 19 серпня 2025 року, задовольнивши відповідні клопотання ВРП та ОСОБА_1 , зупинив провадження у справі №990/361/25 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №990SCGC/34/25 (провадження №11-277сап25) за скаргою ОСОБА_1 на рішення Ради від 03 червня 2025 року №1191/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24.
11. Ухвалою від 22 грудня 2025 року Верховний Суд, у зв'язку із набранням законної сили постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2025 року у справі №990SCGC/34/25 (провадження №11-277сап25), поновив провадження у справі №990/361/25 за означеним позовом.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
12. ОСОБА_1 Указом Президента України від 28 грудня 1999 року №1624/99 призначений на посаду судді Мукачівського районного суду Закарпатської області строком на п'ять років; Указом Президента України від 17 січня 2002 року №35/2002 у межах п'ятирічного строку переведений на роботу на посаді судді Мукачівського міського суду Закарпатської області; Указом Президента України від 23 березня 2004 року №358/2004 переведений до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області; постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2005 року №2553-IV обраний на посаду судді місцевого Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області безстроково.
13. 11 квітня 2022 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_3 стосовно судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .
14. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 10 січня 2024 року №53/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).
15. Друга Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24 відмовила у притягненні судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
16. Зазначене рішення скаржник ОСОБА_3 оскаржив до Ради.
17. ВРП рішенням від 03 червня 2025 року скасувала рішення Другої Дисциплінарної палати Ради від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24 й ухвалила нове рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
18. Підставою притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали висновки Ради про вчинення суддею дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
19. Зокрема, ВРП за результатами розгляду дисциплінарної скарги дійшла висновку про умисність дій судді ОСОБА_1 та грубий характер допущеного ним проступку, оскільки станом на дату події йому були відомі вимоги присяги судді, правила суддівської етики, відповідні норми Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо заборони керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а також можливі наслідки допущення ним протиправної поведінки.
20. Зазначена поведінка судді ОСОБА_1 , за висновком відповідача, порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, що визначено істотним дисциплінарним проступком в розумінні частини дев'ятої статті 109 Закону №1402-VIII, та є несумісним зі статусом судді.
21. 04 червня 2025 року до ВРП (вх. №5812/0/8-25) надійшло подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
22. Рішенням ВРП від 01 липня 2025 року №1391/0/15-25 Рада вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
23. Також Судом установлено, що 27 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Ради від 03 червня 2025 року №1191/0/15-25 «Про скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення про притягнення судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
24. Ухвалою від 10 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження у справі №990SCGC/34/25 (провадження №11-277сап25) за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 03 червня 2025 року №1191/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24.
25. 04 грудня 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №990SCGC/34/25 (провадження №11-277сап25), якою скаргу ОСОБА_1 задовольнила; рішення ВРП від 03 червня 2025 року №1191/0/15-25 «Про скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення про притягнення судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувала. Вказана постанова Великої Палати Верховного Суду набрала законної сили з дати її прийняття - 04 грудня 2025 року.
26. Не погоджуючись із рішенням ВРП від 01 липня 2025 року №1391/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із цим позовом.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши наведені її учасниками доводи, виходить з такого.
28. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Зміст цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
30. В цьому сенсі колегія суддів вважає за доцільне навести наукову позицію ОСОБА_4 , яка стверджує, що «сутність спеціальнодозвільного типу правового регулювання проєктується з огляду на зміст і спрямованість діяльності держави - забезпечувати права та свободи людини і громадянина (шляхом створення відповідного правопорядку), тобто як забезпечувальна діяльність держави (щодо загальнодозвільного регулювання)» [ ОСОБА_5 . Загальнодозвільний тип правового регулювання (теоретичне дослідження): монографія. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2025. С. 141].
31. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
32. Колегія суддів зазначає, що вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; «у межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; «у спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
33. Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
34. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої).
35. Підстави та процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначають Закон №1402-VIII та Закон №1798-VIII, який був прийнятий з метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», та який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
36. Статтею 1 Закону №1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
37. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП (частина друга статті 42 Закону №1798-VIII).
38. Відповідно до частини третьої статті 42 Закону №1798-VIII дисциплінарне провадження включає:
1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;
2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;
3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
39. Розгляд дисциплінарної справи відбувається у порядку, визначеному статтею 49 Закону №1798-VIII.
40. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону №1798-VIII).
41. За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 35 Закону №1798-VIII, рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
42. Частиною другою статті 35 Закону №1798-VIII установлено, що порядок та підстави оскарження рішення Ради визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень ВРП визначаються цим Законом.
43. У цьому аспекті слід зауважити, що процедура оскарження рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чітко регламентована положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Законом №1798-VIII, за правилами яких скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП (частина третя статті 51 Закону №1798-VIII) як органу, що має компетенцію суду стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. У свою чергу рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, оскаржується до Великої Палати Верховного Суду та у випадку скасування нею рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно (стаття 52 Закону №1798-VIII, стаття 266 КАС України).
44. У свою чергу статтею 56 Закону №1798-VIII врегульовано питання звільнення судді з посади за особливими обставинами, відповідно до частини першої якої питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
45. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді (частина третя статті 56 Закону №1798-VIII).
46. Частиною шостою статті 56 Закону №1798-VIII визначено, що за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
47. При цьому рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише ухвалюється на його підставі, по суті таке рішення є кадровим. Такого ж підходу дотримується і Велика Палата Верховного Суду, зокрема у своїх постановах від 14 травня 2020 року у справі №9901/187/19, від 25 червня 2020 року у справі №9901/103/19, від 06 квітня 2023 року у справі №990/86/22.
48. Повертаючись до обставин справи, яка розглядається, варто врахувати, що оскаржуване рішення ВРП від 01 липня 2025 року №1391/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» ухвалене на підставі рішення Ради від 03 червня 2025 року №1191/0/15-25, яким остання за наслідками розгляду скарги ОСОБА_3 скасувала рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24 й ухвалила нове рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Іншими словами, оскаржуване рішення ВРП від 01 липня 2025 року №1391/0/15-25 є послідовним результатом прийняття Радою рішення від 03 червня 2025 року №1191/0/15-25.
49. Тобто, підставою для звільнення позивача з посади судді слугувало рішення органу, який здійснював дисциплінарне провадження щодо судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , яким він притягнув цього суддю до дисциплінарної відповідальності та застосував до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
50. Велика Палата Верховного Суду, перевіряючи законність рішення ВРП від 03 червня 2025 року №1191/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, постановою від 04 грудня 2025 року у справі №990SCGC/34/25 (провадження №11-277сап25) скасувала рішення ВРП від 03 червня 2025 року №1191/0/15-25 «Про скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення про притягнення судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
51. Таким чином, скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати як такого, що за своєю суттю є протиправним, зумовлює безумовне скасування кадрового рішення ВРП про звільнення судді з посади через відсутність (скасування) підстави його прийняття.
52. Як вже згадувалося вище, частина третя статті 52 Закону №1798-VIII передбачає, що у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Рада розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
53. Втім, з урахуванням того, що за наслідками повторного розгляду дисциплінарної справи може бути прийняте інше рішення (зокрема, про залишення без змін рішення Дисциплінарної палати ВРП від 20 березня 2024 року №835/2дп/15-24 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ), залишення оскаржуваного у даній справі рішення ВРП від 01 липня 2025 року №1391/0/15-25, незважаючи на те, що підстави (передумови) його прийняття відпали, не сприятиме відновленню становища судді, щодо якого не існує підстав для звільнення з посади.
54. В той же час за змістом частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
55. З огляду на викладене, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій справі та визнання протиправним й скасування рішення ВРП від 01 липня 2025 року №1391/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
56. Натомість зміст наведених у цьому рішенні висновків, а також аналіз приписів Закону №1798-VIII, КАС України свідчить про те, що скасування Великою Палатою Верховного Суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, є підставою для повторного розгляду Радою відповідної дисциплінарної справи, а тому позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області із дня незаконного звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є передчасними й спрямовані на майбутній захист прав, свобод і інтересів позивача, як наслідок, такі задоволенню не підлягають.
57. З огляду на приписи статей 5, 245, 266 КАС України Верховний Суд дійшов висновку, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення ВРП від 01 липня 2025 року №1391/0/15-25 є необхідним, достатнім та ефективним способом відновлення порушених прав позивача за обставин, що склалися у цій конкретній ситуації.
58. За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
59. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
60. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
61. Враховуючи, що згідно матеріалів справи ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи й згідно пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, підстави для розподілу судових витрат із судового збору відсутні.
Керуючись статтями 244-250, 255, 266, 295, 297 КАС України, Суд, -
Позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 01 липня 2025 року №1391/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко,
Я.О. Берназюк,
О.П. Стародуб,
Н.В. Коваленко,
М.І. Грицiв,
Судді Верховного Суду