Справа № 361/6226/17 провадження № 4-с/361/75/25
22.12.2025
«22» грудня 2025 року м.Бровари Київської області
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Василишин В.О. перевіривши скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гур?євої Ірини Петрівни у виконавчому провадженні № 73990545, учасники справи: ОСОБА_2 , Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Служба у справах дітей та сім'ї Броварської міської ради Броварського району Київської області,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гур?євої І.П. у виконавчому провадженні № 73990545.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
17 грудня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначено суддю Василишина В.О.
22 грудня 2025 року боржник ОСОБА_2 подав до суду заяву про відвід головуючому судді Василишину В.О. від розгляду вказаної цивільної справи. Відвід заявлений з підстав наявності інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, зокрема, суддя Василишин В.О. розглядав цивільну справу № 361/6226/17 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком з постановленням судового рішення. У подальшому суддя Василишин В.О. неодноразово приймав рішення у справі № 361/6226/17 за різними провадженнями. У ході розгляду вказаних справ у судді сформувалася особиста/єдина думка щодо змісту правовідносин.
Частинами першою-третьою статті 40 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Стаття 36 ЦПК України передбачає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до статті 3 Європейського статуту судді передбачено, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й сприйматись будь-ким як неупереджений.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Вимога безсторонності згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України» та ін.) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Крім того, в рішеннях зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. Вказане зумовлює необхідність відводу судді не лише, коли є докази його неупередженості, а й коли з об'єктивних причин можуть виникнути достатні сумніви в його неупередженості.
Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини») і застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії»).
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Усталеною практикою Європейського суду з прав людини передбачено, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У провадженні судді Василишина В.О. перебувала цивільні справа № 361/6226/17 за основним позовом ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей та визначення порядку участі батьків у вихованні дітей.
17 грудня 2019 року судом постановлено рішення по суті спору, що було предметом апеляційного та касаційного перегляду. У січні 2024 року ОСОБА_2 у порядку виконання судового рішення у справі № 361/6226/17 звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року заяву задоволено частково, при цьому постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року скасовано частково. Починаючи з червня 2025 року, стягувач ОСОБА_1 зверталася до суду з численними скаргами на дії/бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого листа, виданого у справі
№ 361/6226/17. Стягувач ОСОБА_1 заявляла відвід судді Василишину В.О. з мотивів визначених у пункті 5 частини першої статті 36 ЦПК України. Ухвалою суду від 30 червня
2025 року відвід визнано необґрунтованим. Разом з тим, ухвалою суду від 10 липня 2025 року суддею Василишиним В.О. заявлено самовідвід у справі № 361/6226/17 за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця. У подальшому суддя Василишин В.О. неодноразово заявляв самовідвід у вказаних справах за скаргою ОСОБА_1 .
Зазначені обставини, а також раніше прийняті судом процесуальні рішення, свідчать про неможливість розгляду справи в такому складі суду, мотиви заявлення відводу мають хоча і не мають реального об'єктивного підґрунтя, однак з огляду на практику, що склалася, послідовність дій та рішень у боржника ОСОБА_2 дійсно можуть виникнути сумніви у неупередженості та об'єктивності судді. З огляду на норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, положення статті 36 ЦПК України та статтю 15 Кодексу суддівської етики, приходжу до висновку про задоволення заяви про відвід.
На підставі викладеного та керуючись статтею 36, 40 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_2 про відвід судді Василишину Валерію Олександровичу у справі № 361/6226/17 (провадження № 4-с/361/75/25) - задовольнити.
Передати справу № 361/6226/17 (провадження № 4-с/361/75/25) до канцелярії Броварського міськрайонного суду Київської області для проведення авторозподілу, відповідно до вимог частини третьої статті 14 та статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.О.Василишин