22 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 420/11879/25
адміністративне провадження № К/990/26443/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 (прийняту у складі: судді-доповідача - Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.) у справі №420/11879/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач-1 ГУ ПФУ в Херсонській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2 ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Запорізькій області від 03.04.2025 № 181 про відмову в перерахунку пенсії позивачу, згідно із заявою від 27.03.2025;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області з проведення перерахунку пенсії позивачу, починаючи з 13.11.2013 із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1.16214 замість індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1.60286 відповідно до довідки про заробітну плату за період роботи з 01.03.1990 по 28.02.1992, що наявна у пенсійній справі;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Херсонській області провести, починаючи з 13.11.2013 на загальних підставах та відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV перерахунок та індексацію пенсії позивачу з усіма складовими пенсійних виплат, надбавками та підвищеннями до пенсії, як непрацюючого пенсіонера та дитини війни, із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 1.60286 відповідно до довідки про заробітну плату за період роботи за період роботи з 01.03.1990 по 28.02.1992, що наявна у пенсійній справі, з урахуванням повного страхового стажу 15 років за списком № 1, з перерахунком та виплатою компенсації втрати доходу за затримку виплати пенсії за період з 13.11.2013 по день виконання судового рішення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Запорізькій області від 03.04.2025 №181 про відмову в перерахунку пенсії позивачу згідно із заявою від 27.03.2025;
- зобов'язано ГУ ПФУ у Запорізькій повторно розглянути заяву позивача від 27.03.2025 про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 позивач подав апеляційну скаргу. До апеляційної скарги додав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначив, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цього позову, перевищує п'ять відсотків річного доходу позивачки - фізичної особи за попередній календарний рік. На підтвердження скрутного матеріального становища позивач надав: відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, податку та військового збору станом на 17.03.2025, згідно із якими інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2024 року відсутня; дані про страхування та доходи від 17032025 № 323606660/8, видану Відомством національного страхування, відповідно до якої ОСОБА_1 , зареєстрований як непрацююча особа, яка не має доходу з 01.05.2012.
Надаючи оцінку заявленому клопотанню про звільнення від сплати судового збору в ухвалі від 10.06.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення частини першої статті 133 КАС України, частин першої та другої статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), зазначив, що надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, податку та військового збору станом на 17.03.2025, згідно із якими інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2024 року відображають лише інформацію про доходи скаржника, однак, повністю не ілюструють незадовільне (скрутне) майнове становище апелянта. Також зазначив, що без пред'явлення документа, з якого можна буде визначити сукупний розмір річного доходу і розглянути заявлене клопотання, або без сплати судового збору, розгляд апеляційної скарги неможливий. На думку суду апеляційної інстанції, факт відсутності доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржник може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 залишено без руху та надано скаржнику строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документа, який підтверджує факт сплати судового збору у розмірі, визначеному законодавством України або документів з яких можна буде визначити сукупний розмір річного доходу (довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, довідку органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік).
11 червня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява позивача на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 10.06.2025. У цій заяві позивач повторно звернувся до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору та зазначив, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки суд першої інстанції при відкритті провадження звільнив його від сплати судового збору. Також зазначив, що відповідно до пункту 23 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI та приписів статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» 08.07.2011 № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI) звільнений від сплати судового збору, а тому просить вважати недоліки апеляційної скарги усунутими.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 позивачеві відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повернуто його апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції керувався тими ж мотивами, які виклав в своїй ухвалі від 10.06.2025 про залишення апеляційної скарги без руху.
Окрім того, апеляційний суд вважав необґрунтованими доводи позивача, викладені в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги щодо звільнення його від сплати судового збору відповідно до пункту 23 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI та статті 12 Закону № 3671-V з огляду на те, що предметом спору у цій справі є рішення пенсійного органу про відмову в перерахунку пенсії позивачу, а матеріали справи не містять доказів, що позивач є особою на яку розповсюджується дія Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» та/або Закону № 3671-VI.
У підсумку колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апелянтом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 10.06.2025 до суду не надано документів, які запропоновано йому надати для підтвердження його скрутного матеріального становища, а саме: довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, довідку органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Отже, ураховуючи те, що недолік апеляційної скарги не усунуто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Не погоджуючись із ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що на підтвердження свого майнового стану позивач разом з апеляційною скаргою додав документи, що підтверджують його фінансовий стан, що відповідно до статті 133 КАС України та частини першої статті 8 Закону № 3674-VI, дають право на звільнення від сплати судового збору, а саме: відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, податку та військового збору станом на 17.03.2025, згідно із якими інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2024 року відсутня; дані про страхування та доходи від 17032025 № 323606660/8, видану Відомством національного страхування, відповідно до якої ОСОБА_1 , зареєстрований як непрацююча особа, яка не має доходу з 01.05.2012.
Позивач уважає, що з відомостей, які містяться у наданих доказах, убачається, що сума судового збору, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.
Окрім того позивач зазначає, що оскільки ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 про відкриття провадження його звільнено від сплати судового збору то відповідно він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 420/11879/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачам надати відзив на касаційну скаргу.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
15 грудня 2025 року від позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд виходить із такого.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2023 відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на таке.
За правилами статті 132 КАС, судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, процесуальна норма частини другої статті 132 КАС є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону № 3674-VI.
Закон № 3674-VI є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до статті першої Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України "Про судовий збір" (стаття друга Закону № 3674-VI).
Стаття 8 Закону № 3674-VI врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Також положеннями частини другої статті 8 Закону № 3674-VI закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких суд може зменшити судові витрати, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому зобов'язана навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, КАС України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19 та від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19.
У цій справі суд апеляційної інстанції скористався своїм повноваженням на вирішення питання звільняти або не звільняти позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення, оскільки наданих позивачем доказів не достатньо для висновку щодо наявності випадків, встановлених частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції надав позивачеві можливість звернутися до суду та надати інші докази на підтвердження свого скрутного матеріального становища, а саме: довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, довідку органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Проте, позивач жодних доказів, запропонованих судом апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надав. Натомість у заяві на усунення недоліків апеляційної скарги зазначив, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 23 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI та статті 12 Закону № 3671-V.
Поряд із цим колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість доводів позивача, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 23 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI та статті 12 Закону № 3671-V, оскільки предметом спору у цій справі є рішення пенсійного органу про відмову в перерахунку пенсії позивачу, а матеріали справи не містять доказів, що позивач є особою на яку розповсюджується дія Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» або Закону № 3671-VI.
У постанові від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21 Верховний Суд зазначив:
«Суд враховує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом пункту 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" документи про майновий стан мають містить інформацію на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи ("FC Mretebi v. Georgia", № 38736/04, п. 47).»
З наведеного слідує, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Суд наголошує, що Законом № 3674-VI чітко визначено підставу для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору позивач повинен довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
У випадку, що розглядається апелянтом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 10.06.2025 до суду не надано документів, які запропоновано йому надати для підтвердження його скрутного матеріального становища, а саме: документа про сплату судового збору або довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, довідку органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік. Інших обґрунтованих підстав, які б дозволяли стверджувати, що позивач звільнений від сплати судового апелянт в апеляційній скарзі та заяві про усунення недоліків апеляційної скарги не навів.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої, частини шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, зокрема, щодо залишення скарги без руху, із зазначенням її недоліків та способу і строку їхнього усунення.
За умовами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, висновки апеляційного суду про те, що вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 у визначений судом строк апелянтом не виконані є обґрунтованими та відповідають дійсності.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд апеляційної інстанції забезпечив скаржнику право доступу до правосуддя шляхом надання можливості усунути допущені недоліки у визначений судом строк. Скаржник у встановлений строк указане право не реалізував, що мало наслідком повернення апеляційної скарги скаржнику з передбачених процесуальним законом підстав.
Колегія суддів наголошує, що відсутність належного підтвердження сплати судового збору унеможливлює прийняття апеляційної скарги до розгляду. При цьому повернення апеляційної скарги не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки не позбавляє заявника права повторно звернутися з такою скаргою після усунення недоліків. Таке процесуальне рішення не є обмеженням права особи на доступ до суду і в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно не звільнив його від сплати судового збору, не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалось, обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідними обставинами та підтвердження належними доказами є обов'язком саме заявника, а приписами КАС України прямо закріплено, що якщо заявник не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк, це є підставою для повернення позовної заяви.
Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, з приводу того, що оскільки позивача ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 про відкриття провадження звільнено від сплати судового збору то відповідно він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, Суд зазначає таке.
Згідно із позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону № 3674-VI є повноваженнями суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.
Викладене спростовує доводи касаційної скарги щодо наявності у суду апеляційної інстанції обов'язку звільнити позивача від сплати судового збору у зв'язку із тим, що його було звільнено від сплати судового збору у суді першої інстанції.
Зазначені скаржником доводи, у взаємозв'язку із дослідженими апеляційним судом обставинами подання апеляційної скарги, не дають Суду підстав вважати, що оспорений висновок суду апеляційної інстанції є непропорційним втручанням у право сторони спору на доступ до правосуддя або що цей висновок не є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення принципу верховенства права та рівності учасників справи перед законом та судом.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справу № 420/11879/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: В.М. Шарапа
С.М. Чиркін