Справа № 753/6678/21 Провадження № 2-др/358/23/25
22 грудня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
за участю секретаря Шпак К.М.,
розглянувши в порядку позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву позивача - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», про стягнення коштів за неотриманий товар,
29 листопада 2025 року до Богуславського районного суду Київської області надійшла заява позивача - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 500,00 гривень по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», про стягнення коштів за неотриманий товар з підстав зазначених у заяві.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.12.2025 заяву передано на розгляд судді Романенко К.С.
Ухвалою від 15.12.2025, суд призначив заяву до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ст. 270 ЦПК України суд не вбачає необхідності для виклику сторін в судове засідання, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, оглянувши заяву про винесення додаткового рішення, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно вимог ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер на надання правової допомоги (далі - ордер) - це письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" та іншими законами України.
Ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (пункт 5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41).
Відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер) (пункт 15 Положення).
Виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) на підставі вже укладеного договору.
Тобто, ордер є документом, який лише посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, тоді як увесь обсяг повноважень адвоката діяти від імені клієнта обумовлюється предметом договору про надання правової допомоги та колом визначених в ньому повноважень адвоката.
В питанні надання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суд бере до уваги позиці Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:
1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);
2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);
3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);
4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зауважила, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», про стягнення коштів за неотриманий товар та ухвалено: «Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , 33 088 (тридцять три тисячі вісімдесят вісім) гривень грошових коштів за неотриманий товар.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень.» ( том 2 а.с. 204-207).
При ухваленні рішення питання про судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги не було вирішено.
01 грудня 2025 року, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким просять стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на його (позивача) користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 гривень. В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що у зв'язку з розглядом даної справи йому була надана правнича допомога у розмірі 3 500 гривень відповідно до Договіру про надання правової (правничої) допомоги від 10.09.2024 року № 9-10; Додаткової угоди №2 від 28.11.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги 10.09.2024 року № 9-10, які були сплачені на користь адвоката, що підтверджується Акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 28.11.2025 року на суму 3500 гривень. На підтвердження понесених витрат на професійну допомогу позивачем надано суду: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 10.09.2024 року № 9-10; Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 10.09.2024 року; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001253 від 17.02.2023 року.
29 листопада 2025 року матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення для відому було надіслано до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС ОСОБА_3 , що підтверджується квитанцією № 5217970.
Разом з тим, стороною позивача не надано суду: Додаткова угода №2 від 28.11.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги 10.09.2024 року № 9-10; Акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 28.11.2025 року на суму 3500 гривень, на які позивач посилається в своїй заяві як на доказ наданої йому правової допомоги, а також суду не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене та ту обставину, що позивач та його адвокат не надали акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, це є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом зазначеної справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 270 ЦПК України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», про стягнення коштів за неотриманий товар, необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Відмовити позивачу - ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», про стягнення коштів за неотриманий товар.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.
Головуючий: суддя К. С. Романенко