Справа № 358/565/25 Провадження № 2/358/526/25
10 грудня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
9 квітня 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Стаценко О.Д. звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 на користь позивачки неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року у розмірі 25 641,25 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Богуславського районного суду Київської області від 08.09.2011 року розірвано. Від шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконанні Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться на виконавчий лист щодо стягнення аліментів із відповідача на користь позивача на утримання дитини. У зв'язку із ухиленням відповідача від своєчасної сплати аліментів на утримання сина, який до кінця 2023 року був студентом денної форми навчання ДНЗ «Богуславський центр професійно-технічної освіти», утворилася заборгованість по сплаті аліментів на загальну суму 25 641,25 грн., яку просить стягнути у судовому порядку із відповідача, та судові витрати.
У судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, представник позивачки ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, не заперечував проти постановлення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.
Так, згідно довідки виконавчого комітету Богуславської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20).
Із поштової кореспонденції, яка міститься у матеріалах справи вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження, судова повістка про виклик до суду на 28 серпня 2025 року та копія позовної заяви із додатками була вручена відповідачу особисто (а.с.24). Судові повістки про виклик до суду на 30 вересня 2025 року, 10 листопада 2025 року та 10 грудня 2025 року повернулися до суду із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.27-28, 31-32, 49-50).
Таким чином, на підставі ст. 128 ЦПК України ОСОБА_2 вважається таким, що повідомлений належним чином про час, день та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак неодноразово не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, відзив до суду не подав, позивачка та її представник не заперечують проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Богуславського районного суду Київської області від 8 вересня 2011 року розірвано (а.с.35).
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Богуславської міської ради №73 від 19 березня 2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та має такий склад сім'ї: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та вітчим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.10).
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 8 вересня 2011 року із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 серпня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.36).
У подальшому рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у зв'язку із продовженням навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 15 лютого 2023 року і до закінчення навчання, але не довше, як до досягнення ним 23 років (а.с.37-39).
Також у матеріалах справи є постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 14 березня 2024 року у ВП № 28893450, із якої вбачається, що на примусовому виконанні у заступника начальника Богуславського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ульвака О.О. знаходиться виконавчий лист №2-711/11, виданий 20 вересня 2011 року Богуславським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх доходів боржника. Постановою від 23 вересня 2011 року відкрито виконавче провадження №28893450 з вищевказаного виконавчого документа. Однак з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 39 641,25 грн., сукупний розмір якої згідно розрахунку від 10 лютого 2023 року за період з 1 лютого 2022 року по 12 грудня 2022 року перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці (а.с.11).
Таким чином, судом встановлено, що аліменти у встановленому судом розмірі на утримання дитини відповідач не сплачував, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах, наданого заступником начальника Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області, станом на 11 березня 2025 року, згідно матеріалів виконавчого провадження, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах становить 25 641,25 грн. (а.с.12).
Згідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до роз'яснень викладених в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки /пені/ настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення.
Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, дійшов до висновку про те, що у виникненні заборгованості є вина відповідача, оскільки він є працездатною особою за віком, відомості, що він за період виникнення заборгованості мав тимчасову непрацездатність чи мав інші поважні причини щодо працевлаштування у справі відсутні. Сам відповідач у судові засідання для спростування доводів сторони позивачки не з'явився, відзив на позовну заяву також не подав, беззаперечних доказів на спростування своєї вини у несплаті аліментів та виникненні заборгованості не надав.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц зроблено висновок, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У матеріалах справи міститься детальний розрахунок пені, розмір якої за період прострочення несплати аліментів з лютого 2022 року по грудень 2022 року становить 129879,15 грн. (а.с.2-3). Представником позивачки заявлено вимогу про стягнення неустойки (пені) в розмірі 25 641,25 грн., що відповідає положенням ч. 1 ст. 196 СК України, якою визначено, що пеня стягується не більше 100 відсотків заборгованості.
Оскільки вимоги представника позивачки грунтуються на вимогах закону, суд задовольняє позов про стягнення із відповідача неустойки (пені) за прострочення аліментів у розмірі 25 641,25 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-6 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, врегульовано статтею 141 ЦПК України.
Так, згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно заявлених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат, понесених позивачкою на отримання професійної правничої допомоги, представником позивачки надано договір №5/03/24 про надання професійної правничої допомоги, укладений 14 березня 2024 року між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Стаценком О.Д. згідно якого винагорода адвокату визначена у фіксованому розмірі 3500 гривень; квитанцію від 8 квітня 2025 року, із якої вбачається, що ОСОБА_1 було надано професійну правничу допомогу у Богуславському районному суді Київської області у цивільній справі згідно договору про надання професійної правничої допомоги №5/03/24 від 14 березня 2024 року у розмірі 3 500,00 грн. (а.с.13-14).
Таким чином, враховуючи, що позивачка понесла витрати на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними доказами, відповідач не довів у судовому засіданні неспіврозмірність цих витрат, суд вважає за необхідне позовні вимоги у цій частині також задовольнити, і стягнути судові витрати за надання професійної правничої допомоги із відповідача на користь позивачки.
Враховуючи, що позивачка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору під час звернення до суду із позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, із відповідача на користь держави також необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 10, 11, 133, 137,141, 142, 259, 263, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, ст. 196 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 25 641 (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок одну) гривню 25 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов