22 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 813/2745/14 пров. № А/857/39401/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Братичак У.В. у м. Львові, у справі № 813/2745/14 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства "Угерський спиртовий завод" про стягнення коштів з банківських рахунків платника податку для погашення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Львівській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ДП “Угерський спиртовий завод» про стягнення коштів з банківських рахунків платника податків для погашення податкового боргу в розмірі 62906896,32 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2014 у справі 813/2745/14 позов задоволено.
05.09.2025 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ДП “Угерський спиртовий завод» про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2014 у справі 813/2745/14, яка обгрунтована метою можливості збереження та здійснення господарської діяльності Державного підприємства в період воєнного стану в Україні.
Заявник покликається на скрутне фінансове становище, яке зумовлене багатьма факторами, що значно утруднює виконання судового рішення та унеможливлює погасити борг одним платежем. Зокрема, вказує на те, що відповідно до Статуту підприємство не є самостійним суб'єктом у вирішенні питань своєї діяльності, оскільки є Державним підприємством і залежним від рішень суб'єкта управління - Фонду Держмайна України. Відповідно до наказу Фонду від 11.12.2021 ДП “Угерський спиртовий завод» включене до об'єктів приватизації, процедура якої станом на день звернення із заявою не завершена. Заявник зазначає, що на даний підприємство здійснює виробництво лише технічних рідин ( засоби проти обмерзання та розріджувачі органічні для лаків, фарб і розчинників ), працює з перебоями, а тому не набуло відповідного фінансового показника прибутковості, який би надавав можливість підтримувати виробничий процес, своєчасно сплачувати поточні обов'язкові платежі і одночасно погасити одним платежем суми податкового боргу.
Вказує на те, що Львівською обласною військовою адміністрацією 20.02.2025 року визнано Державне підприємство критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а тому основним завданням підприємства є забезпечення населення робочими місяцями, недопущення поточної заборгованості з виплати заробітної плати, недопущення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску. На час воєнного стану функціонування підприємства вкрай необхідне для забезпечення населення робочими місцями та відповідною заробітною платою.
Наголошує, що відмова у задоволенні заяви про відстрочення судового рішення призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, до накопичення нових боргів та поставить під питання подальше існування підприємства. Зауважує, що підприємство вийшло на певний рівень прибутковості, що надає перспективу у послідовному виконанні поточних зобов'язань.
Ухвалою від 12 вересня 2025 року Львівський окружний адміністративний суд задовольнив заяву ДП “Угерський спиртовий завод», відстрочив виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2014 у справі №813/2745/14 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ДП “Угерський спиртовий завод» про стягнення коштів для погашення податкового боргу строком на один рік, починаючи з 16.09.2025.
Задовольняючи заяву боржника, суд першої інстанції виходив з того, що сума у загальному розмірі 62 906 896,32 грн, яка підлягає стягненню на виконання рішення суду, з урахуванням показників діяльності підприємства та умов воєнного стану є значною для нього та може призвести до тяжких фінансових наслідків, в тому числі негативно відобразитися на роботі всього підприємства та на забезпеченню робочими місцями. Суд першої інстанції вказав, що відстрочення виконання рішення не призводить до невиконання рішення суду, а навпаки, створює умови для його добровільного виконання боржником з урахуванням його реального майнового стану.
Не погоджуючись з ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року, Головне управління ДПС у Львівській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що підприємство у період із 2014 по 2025 рік неодноразово зверталося до суду із заявою про відстрочення виконання постанови суду від 25.04.2014 у справі №813/2745/14. Звертає увагу, що порядок відстрочення податкового боргу передбачено п. 100.1 ст. 100 ПК України, яким встановлено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. У зв'язку з цим вважає, що боржник замість сплачувати податковий борг по даній справі, звертається до суду про відстрочення виконання рішення суду та сплачує проценти за відстрочку, які за 10 років становлять значну суму, що свідчить про недоцільність затягування сплати вищезазначеного податкового боргу. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 5 ст. 378 КАС України, якою передбачено, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. Вважає, що ДП «Угерський спиртовий завод» ухиляється від виконання рішення суду та уникає його виконання, не шукає жодних способів для погашення заборгованості, що в свою чергу призводить до втрат бюджету.
ДП «Угерський спиртовий завод» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечило щодо її доводів, просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що на сьогодні підприємство спроможне виконувати у повному обсязі лише поточні зобов'язання, які є першочерговими, для недопущення накопичення нових боргів. Звертає увагу, що із звітних документів вбачається тенденція виходу підприємства з рівня збитковості, завдяки попереднім відстроченням виконання судового рішення відповідач набув мінімальний рівень прибутковості, що надавало можливість здійснювати часткове погашення податкового боргу на виконання судових рішень, що вказує на реальний намір заявника виконувати рішення суду.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч. 1 ст. 312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.
Аналізуючи норми статті 378 КАС України, слід дійти висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке, зокрема, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 2а/0570/6531/2011.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 року у справі №819/150/17 виснував, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.
Стаття 100 Податкового кодексу України регулює питання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків.
Згідно з пунктом 100.1 статті 100 цього Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Вказана норма має суттєві відмінності від положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, перша з яких полягає у тому, що положення статті 100 Податкового кодексу України регулюють питання розстрочення податкового боргу лише контролюючим органом, яким суд адміністративної юрисдикції у питаннях сплати податків не є.
Другою суттєвою відмінністю є та обставина, що у випадку відстрочення сплати податкового боргу податковим органом боржник обтяжений сплатою процентів. У статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України про додаткові нарахування на суму боргу не йдеться.
Окрім того, відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків.
Отже, інститут відстрочення податкового боргу платника податків та відстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 2а-25767/10/0570, від 06 вересня 2022 року у справі № П/811/904/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 280/5799/19.
Враховуючи наведене, а також принципи співмірності і пропорційності, колегія суддів не приймає доводи апелянта про можливість звернення ДП “Угерський спиртовий завод» до контролюючого органу з заявою відповідно до ст.100 ПК України як альтернативу зверненню до адміністративного суду згідно ст.378 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року (справа №916/190/18) дійшла висновку, що відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням.
Отже, у випадку, що розглядається, підстави відстрочення боргового зобов'язання судом, передбачені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, не є вичерпними та мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.
У частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про відстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг.
Відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених в Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Судом першої інстанції встановлено, що ДП “Угерський спиртовий завод» є комерційним державним підприємством. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство майже сім років не здійснює господарську діяльність за наслідками заходів реорганізації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №672 “Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості». Фактично, з листопада 2016 року відновлено господарську діяльність підприємства на підставі наказу №16 від 10.11.2016 “Про відновлення виробництва».
На даний час підприємство здійснює виробництво лише технічних рідин, а саме: переважно засіб проти обмерзання “Зима - У» згідно з ТУ У 24.1-003374733:002-2004, а також розріджувач органічний для лаків, фарб і розчинників “РОЛФ» за ТУ У 24.6-00374733.003-2004, які є сезонною продукцією.
У 2024 році, так і з початку 2025 року мали місце тривалі зупинки у виробництві готової продукції через обмеження реалізації продукції внаслідок чого за згодою працівників надавались їм відпустки без збереження заробітної плати (зокрема згідно наказів № 390 від 29.11.2024 року, №19 від 17.01.2025 року, № 20 від 17.01.2025 року, №21 від 17.10.2025 року, №22 від 17.01.2025 року, № 28 від 21.01.2025 року, № 29 від 22.01.2025 року).
Також впродовж 4 кварталу 2024 року та з початку 2025 року по даний час переважно через обмеження реалізації продукції, виробничу необхідність мали місце переведення працівників виробництва на неповний робочий час, встановлення для працівників підприємства простою, зокрема: згідно наказів № 321 від 04.10.2024 року “Щодо переведення на п'ятиденний робочий тиждень», № 325 від 07.10.2024 року “Щодо переведення на п'ятиденний робочий тиждень», №394 від 29.11.2024 року “Щодо переведення на п'ятиденний робочий тиждень», № 430 від 23.12.2024 року “Про оголошення простою», № 39 від 30.01.2025 року “Про запровадження неповного робочого тижня та змін у режимі робочого часу», № 55 від 07.03.2025 року “Про запровадження неповного робочого тижня та змін у режимі робочого часу».
Згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2024 рік вбачається, що за результатом діяльності підприємства за цей період фінансовий результат до оподаткування (код рядка 2290) становив 4262 тис. грн, чистий фінансовий результат (чистий прибуток (код рядка 2350) становив 4262 тис. грн. Також, із звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2025 року вбачається, що за результатом діяльності заявника за цей період фінансовий результат до оподаткування (код рядка 2290) становив 310 тис. грн., в свою чергу чистий фінансовий результат (чистий прибуток (код. рядка 2350) становив 310 тис. грн.
Внаслідок встановлення вищезазначених обставин, які жодним чином не спростовані контролюючим органом, суд першої інстанції правильно врахував як підставу відстрочення виконання рішення, скрутне матеріальне становище боржника та неможливість виплати суми податкового боргу одним платежем на час звернення з заявою.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, господарська діяльність підприємства надає можливість сплатити податковий борг у майбутньому, оскільки підприємство вийшло на певний рівень прибутковості, що відповідно надає перспективу у послідовному виконанні повністю поточних обов'язкових зобов'язань та одночасно погашенню існуючих податкових боргів.
Матеріалами справи підтверджується, що загальна сума сплати податкового боргу за минулі періоди на виконання судових рішень становить 8 070 197,38 грн. Також, за наслідками сплати вищевказаних сум на погашення податкового боргу контролюючим органом додатково нараховано штрафні санкції, що зафіксовано в акті перевірки від 05.09.2024 № 37251/13-01-04-12-04/00374733 на загальну суму 1 648 300,22 грн, яку заявником сплачено згідно платіжної інструкції № 10755 від 04.10.2024.
Наведене свідчить про відсутність підстав ставити під сумнів намір заявника виконувати судове рішення в майбутньому.
Судом першої інстанції підставно враховано, що відповідно до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2011 року №138, згідно якого з 01.01.2020 року встановлено норматив відрахувань частини чистого прибутку до державного бюджету державними унітарними підприємствами та об'єднаннями у розмірі 80 %.
Відповідно, із розрахунку чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну частку чистий прибуток, що підлягає сплаті державі за 2024 рік, становить 3 409 600 грн (4 262 000 (чистий прибуток) х80/100, який заявник сплатив, окрім цього, решта залишку суми від фінансового результату підлягає оподатковуванню та сплаті в бюджет (18% від суми), яку також сплачено, що підтверджується доданими до заяви платіжними інструкціями.
Також, із розрахунку чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну частку, чистий прибуток, що підлягає сплаті державі за 1 півріччя 2025 року становить 248000 грн. (310 000 (чистий прибуток) х 80/100), яку заявник сплатив з врахуванням оплати за 1 квартал 2025 року, що підтверджується доданими до заяви платіжними інструкціями.
Дані обставини визнаються стягувачем.
Як вбачається із звіту про фінансові результати за 2025 рік основними елементами операційних витрат (тобто які безпосередньо пов'язані з операційною діяльністю підприємства) були матеріальні витрати (сировина, матеріали, тощо) (код. 2500), які необхідні для реалізації та підтримки виробничого процесу, витрати на оплату праці (код 2505), відрахування на соціальні заходи (код. 2510) а інші оперативні витрати (світло, паливо, вода та ін.) (код.2520).
Матеріали заяви також містять копії оборотно-сальдових відомостей по рахунках 661, 6411, 65, 6424 за 2024 рік та І півріччя 2025 року, згідно яких у зазначений період підприємство сплачувало грошові кошти для забезпечення першочергових платежів, а саме: на заробітну плату - 22 306,6 тис. грн, на ЄСВ - 5 233,00 тис. грн, на військовий збір - 362, 95 тис. грн, на ПДФО - 4472,22 тис. грн, а також на виконання інших поточних податкових зобов'язань. Також, за 1 півріччя 2025 року сплачено грошові кошти для забезпечення першочергових платежів, а саме: на заробітну плату - 6 949,91 грн.; на ЄСВ - 1 940, 57 тис. грн., на військовий збір - 301,07 тис. грн., на ПДФО - 862,63 тис. грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДП “Угерський спиртовий завод» не досягнуло належного рівня прибутковості, а витрати з доходу скеровувались переважно для підтримання поточної діяльності для нормального функціонування підприємства, для збереження робочих місць та виплати поточних обов'язкових платежів, а також з тим, що на сьогодні підприємство не набуло відповідного фінансового показника прибутковості для можливості підтримувати виробничий процес, сплачувати поточні обов'язкові платежі і одночасно погашати суми податкового боргу за минулі періоди у великих розмірах. Сума боргу, яка підлягає стягненню на виконання рішення суду, з урахуванням показників діяльності підприємства є значною для нього та може призвести до тяжких фінансових наслідків, в тому числі негативно відобразитися на роботі всього підприємства.
При цьому, як вбачається з листа ГУ ДПС у Львівській області від 21.01.2025 № 1506/6/13-01-19-04-03, заявником за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 сплачено 41 788 651,46 грн. податків, зборів, платежів державного і місцевих бюджетів та єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сума боргу у загальному розмірі 62 906 896,32 грн., яка підлягає стягненню на виконання рішення суду, з урахуванням показників діяльності підприємства, є значною та може призвести до тяжких фінансових наслідків.
Крім того, колегія суддів враховує і те, що підприємство працює в умовах воєнного стану в Україні, який продовжується вже понад 3 роки, намагається забезпечити робочі місця, виплату робітникам заробітної плати та сплату єдиного соціального внеску; Львівською обласною військовою адміністрацією 20.02.2025 року визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а тому вважає такими, що суперечать принципу пропорційності та висновкам Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 року у справі №819/150/17доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції вимог КАС про можливість відстрочення виконання рішення не більше, ніж на один рік з дня ухвалення рішення.
Встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази дають підстави для висновку, що погашення вказаної заборгованості ДП “Угерський спиртовий завод» без відстрочення виконання судового рішення у цій справі призведе до негативних наслідків для підприємства, зокрема, у вигляді неспроможності виконання зобов'язань з виплати заробітної плати працівників та ймовірності процедури банкрутства, а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про доведення боржником наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, тобто наявність підстав для відтермінування доведена боржником; відстрочення виконання такого рішення не створить занадто або безпідставно привілейованих умов для боржника, натомість базується на принципах співмірності і пропорційності, тобто необхідне для відновлення господарської діяльності підприємства та надання в подальшому можливості отримувати кошти для погашення суми податкового боргу, що забезпечить необхідний баланс прав і законних інтересів стягувача і боржника.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі № 813/2745/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М.А. Пліш