17 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 353/661/25 пров. № А/857/43903/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року, прийняте суддею Мотрук Л.І. 0 14 годині 12 хвилині у м. Тлумач, повний текст складено 07 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови,
04.08.2025, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 2) про скасування постанови № 510 від 25.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтував тим, що здійснити оповіщення військовозобов'язаних осіб в інший спосіб, окрім того, який він провів, було неможливо. Вважає, що оспорену постанову винесено після закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим був позбавлений права на справедливий розгляд та права на захист.
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 в задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що обраний спосіб сповіщення зазначених у розпорядженні за № 4/921 резервістів та військовозобов'язаних за адресою місця проживання або за адресою декларованого/зареєстрованого місця проживання шляхом вручення повісток під особистий підпис не реалізовано. Позивач за займаною посадою є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також суд вважав, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу від 23.05.2025, а тому після виявлення правопорушення оскаржувана постанова була винесена 25.07.2025, тому строки встановлені ст. 38 КУпАП не порушені.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Обґрунтовує вимоги тим, що є помилковими висновки суду з приводу можливості самостійно виписувати повістки та направляти військовозобов'язаним, позаяк подібне суперечить п. 30 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за №560.
Також судом не враховано, на думку апелянта, що посадова особа при складанні протоколу не надала можливості із таким ознайомитись, надати пояснення. Мало місце неповідомлення про дату і час розгляду адміністративних матеріалів щодо нього.
Просить скасувати судове рішення та задовільнити позов.
Стороною відповідача подано відзив із якого, на думку відповідача, вся процедура фіксування адміністративного правопорушення та притягнення винної особи до відповідальності здійснена з дотриманням норм КУпАП.
Зазначено, що законом чітко врегульований спосіб повідомлення військовозобов'язаного про обов'язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з якого у разі неможливості особистого повідомлення під підпис на виконавчі органи місцевого самоврядування покладений обов'язок надсилання повістки рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
На підставі розпорядження виконавчі органи сільської, селищної, міської рад уповноважені самостійно виписувати повістки та направляти військовозобов'язаним. Тому позиція позивача в частині ненадання ІНФОРМАЦІЯ_1 повісток як підстава неможливості їх вручення є помилковою.
Просить судове рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 займає посаду старости Гарасимівського старостинського округу Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що не оспорюється сторонами.
10.04.2025 керівнику Гарасимівського старостинського округу видано розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за №4/921 на виконання розпорядження РВА № 39 від 31.03.2025 «Про проведення з 01.04.2025 до 30.04.2025 заходів з мобілізації людських і транспортних ресурсів на території Івано-Франківського району»: з метою проходження медичного огляду, уточнення облікових даних призову на військову службу, здійснити оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на персонально-первинному військовому обліку в Гарасимівському старостинському окрузі про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечити їх прибуття 17 квітня 2025 на 10 год за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна кількість осіб, яка підлягала оповіщенню - 50 осіб; про результати виконання розпорядження поінформувати 3-тій відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 в термін до 17.04.2025; інформацію щодо військовозобов'язаних та резервістів, які ухиляються від виконання військового обов'язку подати ІНФОРМАЦІЯ_1 до 17.04.2025, що вбачається із копії даного розпорядження (а.с. 5).
На виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4/921, староста Гарасимівського старостинського округу Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області надав інформацію про результати оповіщення за № 15/02-32 від 16.04.2025, де зазначено результат оповіщення ОСОБА_3 , «зі слів матері на роботі, вдома немає»; ОСОБА_4 «зареєстрований, але не проживає» (а.с. 6-7).
Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення № 3/2783 від 23.05.2025, який складений начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.05.2025 о 11 год 30 хв під час проведення аналізу виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старости Гарасимівського старостинського округу, належним чином не виконав свої посадові обов'язки, а саме належним чином не виконав розпорядження № 4/921 від 10.04.2025, не оповістив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 37, на звороті-38). Даний протокол складений у присутності ОСОБА_1 .. Останньому роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП і повідомлено про розгляд справи 29.05.2025 о 11 год 00 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_2 . Від підпису в протоколі ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, про що зроблено відповідні записи.
25.07.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , винесено постанову за № 510 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, де зазначено, що останній на розгляд справи про адміністративне правопорушення не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, нових доказів не подав та клопотань або пояснень не заявляв, накладено на позивача штраф у сумі 34000 грн 00 коп, що стверджується копією даної постанови (а.с. 4).
Дану постанову було надіслано ОСОБА_1 до відома 25.07.2025 рекомендованим листом, що вбачається з копії фіскального чеку про відправлення (а.с. 37), яку ним оскаржено до суду.
Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд погоджується з висновками суду попередньої інстанцій стосовно винесення відповідачем спірної постанови з додержанням вимог чинного законодавства.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
За правилами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оборону України» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період.
За правилами ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, зокрема:
- планують, організовують і забезпечують мобілізаційну підготовку та мобілізацію на території відповідних населених пунктів;
- здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України;
- забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і надання звітності щодо бронювання військовозобов'язаних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- сприяють територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період;
- забезпечують на території відповідних населених пунктів виконання законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що підприємства, установи і організації зобов'язані забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників. Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження як, зокрема, забезпечення організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та альтернативну (невійськову) службу, направлення для проходження базової військової служби, підготовки молоді до військової служби; сприяння в організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення розпорядження керівника місцевої державної адміністрації (військової, військово-цивільної) або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик військовозобов'язаних та резервістів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; забезпечення на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, забезпечення бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
Сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, що передбачено п. 1, 2, 7 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно ч. 6 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», при здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
З системного аналізу наведених правових норм, резюмується, що після отримання розпорядження відповідного уповноваженого органу обов'язок з його реалізації покладається на позивача, який обіймаючи посаду старости Гарасимівського старостинського округу Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, відповідальний за невиконання таких розпоряджень та є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Із матеріалів справи вбачається, що під час проведення аналізу виконання розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено, що громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старости Гарасимівського старостинського округу, належним чином не виконав свої посадові обов'язки, а саме не виконав розпорядження 4/921 від 10.04.2025, не оповістивши громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , позаяк із відповіді ним наданої від 16.04.2025 за №15/02-32, « ОСОБА_3 , зі слів матері на роботі, вдома немає; ОСОБА_4 , зареєстрований але не проживає».
Разом з тим, відповідно до абз. 3, 4 п. 32 постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі також - Порядок) у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття та у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов'язаними та резервістами вимог законодавства.
Відтак, вказаний Порядок чітко урегульовує спосіб повідомлення військовозобов'язаного про обов'язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з якого у разі неможливості особистого повідомлення під підпис, що й мало місце в нашому випадку, на виконавчі органи місцевого самоврядування покладений обов'язок надсилання повістки рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, чого стороною позивача зроблено не було.
Стосовно тези скаржника про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не надав повісток для оповіщення військовозобов'язаних, то в формі повістки Додаток 11 до Порядку, орган який видав повістку зазначено «найменування посади керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідному підрозділу розвідувальних органів, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради». Таким чином на підставі розпорядження виконавчі органи сільської, селищної, міської рад уповноважені самостійно виписувати повістки та направляти військовозобов'язаним.
Також, позивач не позбавлений був можливості вживати заходів з метою отримання таких повісток звернувшись до 3-го відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак і наведеного зроблено не було, тому доводи в частині ненадання повісток як підстава неможливості їх вручення є помилковими.
У зв'язку з встановленим порушенням 23.05.2025 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 в присутності ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення. Позивачу доведено ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи 29.05.2025 о 11 год 00 хв в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , протилежного з матеріалів справи не вбачається. Від підпису в протоколі ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, про що зроблено відповідні записи та зміст протоколу зачитано ОСОБА_1 , що вважається доведеним.
На розгляд справи, який призначено на 29.05.2025 о 11:00 позивач не прибув, клопотань не заявляв, правами, які передбачені статтею 268 КУпАП позивач не скористався. У зв'язку з неявкою ОСОБА_1 та неподанням додаткових документів розгляд справи продовжено та 25.07.2025 в межах строку, передбаченого статтею 38 КУпАП винесено оспорювану постанову за №510.
Відтак, справа про адміністративне правопорушення розглядається із врахуванням вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП за наявними матеріалами справи. Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи старостою Гарасимівського старостинського округу та маючи на виконанні розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4/921 від 10.04.2025 про необхідність здійснити оповіщення 50-ти військовозобов'язаних осіб, які проживають в межах вказаного старостинського округу з метою явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 10 год. 00 хв. 17.04.2025 для проходження медичного огляду, уточнення облікових даних та призову на військову службу, розпорядження № 4/921 від 10.04.2025 належно не виконав, а саме не оповістив способами передбаченими абз. 3 п. 32 постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» військовозобов'язаного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та військовозобов'язаного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином громадянин ОСОБА_1 , не виконав вимоги абз. 11 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив це за дії Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 під час дії особливого періоду, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому на нього накладено адміністративне стягнення у розмірі 34 000 грн., тобто в межах санкції статті.
Другий примірник постанови позивачу направлено поштою 25.07.2025, відправлення за №7740103723905.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції не врахував пояснення стосовно складання протоколу невідомою особою, то слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 наказу Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Протокол № 3/2783 від 23.05.2025 був складений начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент складання протоколу капітаном ОСОБА_6 , який згідно діючого на момент складання протоколу №3/2783 від 23.05.2025 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 148 від 19.12.2025 є уповноваженою посадовою особою щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Що стосується порушення відповідачем вимог статті 38 КУпАП, оскільки відповідь на розпорядження позивачем надано 16.04.2025, то суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що такі відповіді надходять до відповідача і опрацьовуються, тому саме під час опрацювання відповіді на розпорядження було виявлено адміністративне правопорушення та складено протокол від 23.05.2025, а тому зазначена дата є днем виявлення адміністративного правопорушення та відповідно складення протоколу за фактом його виявлення, а оспорювана постанова винесена 25.07.2025, тобто в межах строку.
Суд звертає увагу й на те, що виходячи з матеріалів справи, позивач знав про адміністративне провадження, тому не був позбавлений права на захист проте ним не скористався.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 272, 287, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року у справі №353/661/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 22.12.2025.