Справа № 355/1659/25
Провадження № 2/355/982/25
01 грудня 2025 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Лебідь Каріни Віталіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
До суду звернувся представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» Лебідь К.В. з позовною заявою у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №493384-КС-001 про надання кредиту від 20 березня 2024 року, що становить 25800,94 гривень, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту-8000,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах-16600,94 гривень суми прострочених платежів за комісією-1200,00 гривень, а також понесені витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду в сумі 2422,40 гривень.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 березня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №493384-КС-001 підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електрону комерцію» відповідно до п.1 договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом та на умовах визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1.15957313 процентів за кожен день користування кредитом. За п.2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальником для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, станом на 22 червня 2025 року утворилась заборгованість за договором №493384-КС-001 про надання кредиту в розмірі 25800,94 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 8000,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах 16600,94 гривень, суми прострочених платежів за комісією 1200,00 гривень.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, однак повідомив суд про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. У разі неявки до судового засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи заочно.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, була належно повідомлена про час, місце розгляду справи на 22 жовтня 2025 року о 12 годині 45 хвилин,13 листопада 2025 року о 10 годині, на 01 грудня 2025 року о 09 годині 15 хвилин. Через веб сайт Судової влади України. Причину неявки не повідомила, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно позовних вимог надано не було.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.
Дослідивши матеріли справи у повному обсязі суд приходить до думки про можливе часткове задоволення позовних вимог з таких підстав, а саме:
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як слід з копії пропозиції(оферти) укласти Договір №493384-КС-001 від 20 березня 2024 про надання кредиту слід, що відповідачу ОСОБА_1 було запропоновано укласти кредитний договір на отримання 8000,00 гривень строком на 16 тижнів, процентна ставка за кредитом Стандартна 2.0000000 фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1.159957313 фіксована. Термін дії договору до 10 липня 2024 року. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту 8000,00 гривень. Орієнтована реальна процентна ставка 12126.10. Денна процентна ставка 0.97 процентів. (а.с.24-26)
З копії анкети клієнта відповідач ОСОБА_1 заповнила анкету вказавши свою адресу, номер телефону, номер банківської картки для перерахування коштів, паспорт серію, дату народження, РНОКПП/ІПН. (а.с.31)
З копії прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №493384-КС-001 від 20 березня 2024 про надання кредиту слід, що відповідач ОСОБА_1 погодилася на отримання кредитних коштів, надав номер електронного платіжного засобу, телефон, електронну адресу та поштову, вказав свої анкетні дані.(а.с.27-29)
З копії договору №493384-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) від 20 березня 2024 року слід, що сторони ТОВ «Бізнес Позика» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту узгодив отримання та повернення кредитних коштів. Стосовно якого позичальник від кредитодавця повинен отримати 8000,00 гривень. Строк кредиту 16 тижнів. Стандартна процентна ставка 2.0000000 фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1.159957313 фіксована. Термін дії договору до 10 липня 2024 року. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту 8000,00 гривень. Орієнтована реальна процентна ставка 12126.10. Денна процентна ставка 0.97 процентів. Підписаний електронним підписом UA-8933(а.с.19-23,24-29)
Як слід з копії паспорту споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до договору про споживчий кредит з якого слід, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, з інформацією щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, з порядком проведення кредиту.(а.с.17-18)
З копії підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, яку надано директором ТОВ «ПРОФІТГІД» ОСОБА_2 слід, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04 листопада 2020 року та на підставі платіжної інструкції відправника, ТОВ «ПРОФІТ Гід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача ОСОБА_1 (а.с.32)
Судом досліджені «Правила надання споживчих кредитів ТОВ « Бізнес позика».(а.с.33-37)
Як слід з розрахунку заборгованості за кредитним договором №493384-КС-001 (Споживчий кредит) від 20 березня 2024 року відповідач ОСОБА_1 має борг перед ТОВ «Бізнес Позика» на загальну суму 25800,00 гривень яка складається: заборгованість за кредитом 8000,00 гривень, заборгованість по відсотках 16600, 94 гривень, заборгованість за комісією 1200,00 гривень (а.с.13-15)
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно п.п.5,6,7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У суду не виникло сумніву про те, що кредитор виконав вимоги закону уклав договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту користуючись Законом України «Про електронну комерцію». У свою чергу відповідач використовуючи своє право згідно укладеного договору підписав його електронним підписом та отримав кредитні кошти які використовував на свій розсуд.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
З ст.514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Отже, як було встановлено судом, що відповідач уклавши договір про надання кредиту з позивачем отримав кредитні кошти, однак не повернула їх у призначений час, а також і проценти, які сторона позивача згідно договору має право отримати за користування кредитними коштами. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню
Стосовно комісії, яку просить сторона позивача стягнути з відповідача суд приходить до висновку, що в цієї частині заявлених позовних вимог слід відмовити з таких підстав: як слід з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом установлено, що умовами кредитного договору від 20 березня 2024 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту.
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в Графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1200,00 грн за два місяці користуваня кредитом.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Бізнес Позика» не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2422.40 гривень було задоволено частина позовних вимог яка складається 25800 гривень позовних вимог, задоволено 24600 гривень 94 копійок (24600.94х100) : 25800=95.50%, судовий збір 2422,40 гривень задоволено 95.50%, (2422.40х95.50%):100%= 2309 гривень 51 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 ,4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265, 280 ЦПК України ст.ст.6, 205, 207, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України,-
Позовну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Лебідь Каріни Віталіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»(код ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26 офіс 411) заборгованість за договором №493384-КС-001 про надання кредиту від 20 березня 2024 року, що становить 24600 (двадцять чотири тисячі шістсот) 94 копійок, що складається:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту-8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок;
-суми прострочення платежів по процентах 16600 (шістнадцять тисяч шістсот) гривень 94 копійок.
В іншій частині позовних вимог у сумі 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок, відмовити за їх необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»(код ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26 офіс 411) судові витрати зі сплати судового збору в розмір 2309 (дві тисячі триста дев'ять) гривень 51 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача , поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 06 грудня 2025 року.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов