Справа № 287/2418/25
провадження 1-кс/287/429/25
19 грудня 2025 року м. Олевськ
Слідчий суддя Олевськогорайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заступника начальника СВ ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 (в режимі відео конференції), розглянувши у судовому засіданні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радовель, Олевського району, Житомирської області, освіта середня, одруженого, не інваліда, громадянина України, українця, не депутата, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060520000249 від 22.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
Заступник начальника СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтовано тим, що на момент звернення до слідчого судді ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати та не зменшилися, а також з'явилися нові ризики, які виправдовують обраний підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Так, на думку сторони обвинувачення, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній після вчинення кримінального правопорушення, переховувався від правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності та був встановлений працівниками УСБУ. ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, на даний час не працевлаштований, не має сталих соціальних зв'язків, а його злочинні дії мають підвищену суспільну небезпеку. Крім того, може незаконно впливати на свідків, чинити на них фізичний та психологічний тиск з метою відмови чи зміни наданих показань безпосередньо під час розгляду провадження у суді.
Прокурор ОСОБА_4 та заступник начальника СВ ОСОБА_3 клопотання підтримали з наведених у ньому мотивів.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 просили відмовити у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати більш м'який запобіжний захід. Захисник стверджує, що стороною обвинувачення не викладено обставни, що свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Також, не зазначено обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані сторонами матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 24.10.2025 підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, по 21 грудня 2025 року включно.
Відповідно до ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів та може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Постановою керівника Коростенської окружної прокуратури від 16.12.2025 строк досудового розслідування кримінального провадження № 12025060520000249 від 22.10.2025 продовжено до трьох місяців, а саме: до 23.01.2026.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 8 ст. 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, 23.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КПК України.
Виходячи з наданих матеріалів досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування про вчинення ОСОБА_7 хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, пов'язаному з опором представникові влади, вчиненому із застосуванням інших предметів заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, є обґрунтованим.
Сукупність представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином. На даному етапі вони, хоча і не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте дозволяють дійти висновку про виправданість висунення підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
Надаючи оцінку заявлених ризиків під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу, слідчий суддя не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення слідчого судді.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
На думку слідчого судді, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та суворість можливого покарання. Так, останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КПК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, підозрюваний може вчиняти дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Оцінюючи можливість впливу на свідків слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії майбутнього судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_7 на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
Незважаючи на зазначення у клопотанні ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, останній жодним чином не обґрунтований. Також і у судовому засіданні стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження його наявності. З огляду на викладене, існування ризику вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення слідчий суддя вважає недоведеним.
Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики переховування від органу досудового розслідування і суду та незаконного впливу на свідків.
Таким чином, встановлення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися, виправдовує продовження тримання ОСОБА_7 під вартою.
Вирішуючи усне клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає, що наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, на утриманні дітей, позитивної характеристики та відсутності судимості не спростовують вище наведеного, як і не є в даному випадку підставами для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про взятті під варту, оскільки такі зазначені у самому клопотанні, озвучені стороною обвинувачення у ході судового розгляду та слугували підставою для продовження керівником окружної прокуратури строку досудового розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передабчені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , а саме застосування насильства під час вчинення хуліганства (завдав удар сокирою в ліве плече ОСОБА_8 ), актуальність ризиків та їх характер, слідчий суддя дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, слідчий суддя вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_7 під вартою в межах строків досудового розслідування без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання заступника начальника СВ ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Радовель Олевського району Житомирської області, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні троє неповнолітніх дітей, не інваліда, громадянина України, українця, не депутату, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 23.01.2026 включно.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу після її проголошення негайно вручити підозрюваному ОСОБА_7 , його захисику та прокурору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1