Справа № 287/2418/25
провадження 1-кс/287/428/25
19 грудня 2025 року м. Олевськ
Слідчий суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заступника начальника СВ ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радовель Олевського району Житомирської області, із середньою освітою, одруженого, не інваліда, громадянина України, українця, не депутата, не працюючого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060520000249 від 22.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
Заступник начальника СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовано тим, що на момент звернення до слідчого судді ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати та не зменшилися, а також з'явилися нові ризики, які виправдовують обраний підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Так, на думку сторони обвинувачення, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній після вчинення кримінального правопорушення, переховувався від правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності та був встановлений працівниками УСБУ. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, на даний час не працевлаштований, не має сталих соціальних зв'язків, а його злочинні дії мають підвищену суспільну небезпеку. Крім того, може незаконно впливати на свідків, чинити на них фізичний та психологічний тиск з метою відмови чи зміни наданих показань безпосередньо під час розгляду провадження у суді.
Прокурор ОСОБА_4 та заступник начальника СВ ОСОБА_3 клопотання підтримали з наведених у ньому мотивів.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 просили змінити запобіжний захід з застави на цілодобовий домашній арешт. Свою позицію мотивували тим, що підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, оскільки одружений та виховує двох неповнолітніх дітей, по місцю проживання характеризується позитивно, вину визнає та співпрацює зі слідством. Також надано довідки про наявність хвороб, що потребують постійного тривалого лікування. Захисник стверджує, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, оскільки на день розгляду клопотання про продовження даного запобіжного розгляду заплановано ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані сторонами матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 24.10.2025 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, по 21 грудня 2025 року включно.
Відповідно до ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів та може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Постановою керівника Коростенської окружної прокуратури від 16.12.2025 строк досудового розслідування кримінального провадження № 12025060520000249 від 22.10.2025 продовжено до трьох місяців, а саме: до 23.01.2026.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 8 ст. 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, 23.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КПК України.
Виходячи з наданих матеріалів досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування про вчинення ОСОБА_5 хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, пов'язаному з опором представникові влади, вчиненому із застосуванням інших предметів заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, є обґрунтованим.
Сукупність представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином. На даному етапі вони, хоча і не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте дозволяють дійти висновку про виправданість висунення підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Надаючи оцінку заявлених ризиків під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу, слідчий суддя не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення слідчого судді.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
На думку слідчого судді, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та суворість можливого покарання. Так, останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КПК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, підозрюваний може вчиняти дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Оцінюючи можливість впливу на свідків слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії майбутнього судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_5 на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
Незважаючи на зазначення у клопотанні ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, останній жодним чином не обгрунтований. Також і у судовому засіданні стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження його наявності. З огляду на викладене, існування ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення слідчий суддя вважає недоведеним.
Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики переховування від органу досудового розслідування і суду та незаконного впливу на свідків.
Таким чином, встановлення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися, виправдовує продовження тримання ОСОБА_5 під вартою.
Вирішуючи усне клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає, що наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, на утриманні дітей, позитивної характеристики, відсутності судимості та наявності хвороб, не спростовують вище наведеного, як і не є в даному випадку підставами для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу.
Твердження сторони захисту про відсутність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, є передчасним, оскільки саме по собі планування ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не свідчить про визнання досудового розслідування завершеним у розумінні ст. 290 КПК України, яка пов'язує відкриття матеріалів стороні захисту виключно з прийняттям відповідного процесуального рішення прокурором. У судовому засіданні сторона обвинувачення повідомила, що слідчі дії у кримінальному провадженні на момент розгляду клопотання тривають і рішення про завершення досудового розслідування не приймалося.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 , у відповідності до п. 1) ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави не визначався. У ході розгляду клопотання про продовження даного запобіжного заходу стороною захисту спростовано факт застосування насильства чи погрози його застосування підозрюваним, так як його дії спрямовувались лише на пошкодження майна (автомобіля). Сторона обвинувачення у судовому засіданні не заперечила того факту, що дії ОСОБА_5 були спрямовані на пошкодження майна, в той же час прокурор ототожнює ці дії з застосування насильства чи погрози його застосування.
Враховуючи недоведеність на цей момент того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вчинений із застосуванням насильства чи погрози його застосування, спричинив загибель людини чи раніше йому обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним, слідчий суддя вважає необхідним визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 19 грудня 2025 року розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу становить 3028 грн. 00 коп.
У справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ підкреслив, що розмір застави повинен визначатися з урахуванням особистості підсудного, його майнового стану та стосунків з поручителями. Мета застави полягає в забезпеченні явки обвинуваченого до суду, тому вона не повинна бути надмірною та має відповідати фінансовим можливостям особи.
У справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ встановив, що національні суди не врахували фінансовий стан заявниці при визначенні розміру застави, що призвело до її надмірності. Суд зазначив, що тяжкість обвинувачень не може бути єдиним фактором для обґрунтування розміру застави; необхідно також оцінювати фінансові можливості обвинуваченого.
З огляду на це, суд вважає за можливе визначити підозрюваному заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року) в сумі 90840 грн. 00 коп.
Альтернативний запобіжний захід такого виду на думку слідчого судді є гарантією того, що не перебуваючи під вартою обвинувачений не ухилиться від виконання своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання заступника начальника СВ ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Радовель Олевського району Житомирської області, із середньою освітою, одруженого, не інваліда, громадянина України, українця, не депутата, не працюючого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 23.01.2026 включно.
Одночасно визначити розмір застави у межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року) в сумі 90840 грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) з підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 та зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також свідками які ймовірно будуть встановлені під час досудового розслідування, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі у присутності слідчого чи прокурора.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави, строк дії обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України визначити до 23 січня 2026 року (включно).
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу після її проголошення негайно вручити підозрюваному ОСОБА_7 , його захиснику та прокурору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1