Справа №295/15688/25
1-кс/295/5768/25
18.12.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 , ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, подане слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 ,
погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 ,
у кримінальному провадженні №62023240020001524 від 24.11.2023,
стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дудчино Каховського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що 22.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, після чого направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 на посаді курсанта.
У подальшому, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.08.2023 №237 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-снайпера 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 7 аеромобільної роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 , зарахований до списків особового складу та на усі види забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до рапорту заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , встановлено, що 19.09.2023 близько 12 год 00 хв під час перевірки особового складу в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) виявлено відсутність військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової служби солдата ОСОБА_5 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.09.2023 №1938 було призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом, за результатами якого не встановлено поважних причин відсутності військовослужбовця ОСОБА_5 у розташуванні військової частини НОМЕР_2 .
Однак, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в порушення вимог ст.ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, близько 12 год 00 хв 19.09.2023 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , та проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків по теперішній час, чим продовжує вчинення кримінального правопорушення.
За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 обов'язки військової служби за посадою не виконує, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомив, та проводить час на власний розсуд, не пов'язаний із виконання військових обов'язків.
Слідчий вказує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
25.09.2024 старшим слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, складено та погоджено з прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення орган досудового розслідування підтверджує зібраними у кримінальному провадженні доказами: актом та матеріалами службового розслідування, результати якого затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2023 №31965; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
В обґрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 сторона обвинувачення також вказує, що метою та підставами для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, будучи належно повідомленим про необхідність явки до органу досудового розслідування, ОСОБА_5 на виклики слідчого, здійснені телефонними дзвінками, не з'являвся, про причину своєї неявки не повідомляв, на даний час на телефонні дзвінки не відповідає. Крім того, усвідомлюючи можливу міру і строк покарання за скоєне, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, підозрюваний ОСОБА_5 задля уникнення від кримінальної відповідальності, матиме реальну можливість і може продовжити переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, будучи військовослужбовцем, підозрюваний ОСОБА_5 , у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, дозволить йому, шляхом умовлянь, чинення тиску та/або будь-яким іншим чином здійснити вплив на інших осіб, зокрема з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , яким можуть бути відомі обставини вчинених ним кримінальних правопорушень та які ще не допитані у вказаному кримінальному провадженні з метою надання потрібних йому показів. Також, у разі застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, це дозволить йому намагатися перешкоджати зібрати докази у правильній процесуальній формі, тим самим затягувати строки досудового розслідування з метою унеможливлення притягнення останнього до кримінальної відповідальності. З врахуванням викладеного, ОСОБА_5 зможе перешкоджати встановленню усіх необхідних обставин провадження за підозрою його у вчиненні кримінального правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_5 до розташування військової частини НОМЕР_2 не з'явився, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний у судовому засіданні факт самовільного залишення військової частини не заперечував, пояснив, що залишив військову частину через неприязні відносини з командуванням та погрозами з їхнього боку. Просив не застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, має намір повернутися на службу, заставу сплатити можливості не має, тому не просить слідчого суддю її визначати.
Захисник у судовому засіданні вказала, що підозрюваний вину у скоєному визнає, хоче повернутися на службу, подані запити до військових частин щодо проходження служби, просить не застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Встановлено, що у провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №62023240020001524 від 24.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
25.09.2024 складене повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення з правою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407 КК України, яке направлене за місцем проживання та за місцем служби ОСОБА_5 , для вручення підозрюваному.
17.12.2025 повідомлення про підозру вручене ОСОБА_5 .
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому, згідно з ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід тримання під вартою.
У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Окрім того, згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що надані слідчим та прокурором докази у їх сукупності переконали б неупередженого спостерігача, що ОСОБА_5 , можливо, вчинив злочин, передбачений ч.5 ст. 407 КК України, що наразі підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Надаючи оцінку можливості вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При цьому, при оцінці існуючих ризиків, на які покликались слідчий та прокурор, суд враховує також, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26.07.2001 Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
З клопотання та доданих до нього матеріалів слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Так, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, обставини та характер можливого правопорушення, а саме що ОСОБА_5 самовільно залишив місце служби та не повідомляв про місце свого перебування компетентні органи, є підстави припускати, що у разі не застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, слідчий суддя зауважує, що із урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з особами, які можуть бути свідками у кримінальному провадженні, може здійснювати на них вплив із метою спонукання до ненадання показань на стадії судового розгляду, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності. Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження («Яжинський проти Польщі» (Jarzynski v. Poland) § 43).
Слідчий суддя також приймає до уваги, що місцезнаходження ОСОБА_5 відоме не було, у зв'язку з чим постановою слідчого від 01.10.2024 він був оголошений у розшук, тому посилання слідчого на наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом неприбуття або несвоєчасного прибуття на вимоги слідчого чи прокурора, слідчого судді, вбачається обґрунтованим.
Також слідчий суддя звертає увагу, що сам характер кримінального правопорушення виявляє схильність особи до ухилення від виконання покладених обов'язків, що обґрунтовує існування заявлених стороною обвинувачення ризиків за процесуальним значенням.
Оцінивши в сукупності додані до клопотання докази, за наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Дані обставини є істотними і такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а тому подане клопотання про застосування запобіжного заходу підлягає задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням приписів п.3 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437- 442 Кримінального кодексу України.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13.01.2026 включно, без визначення застави.
Строк дії ухвали - до 13.01.2026 включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали о 16-55 год 22.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1