22 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/211/25 пров. № А/857/12215/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» до Головного управління ДПС у Волинській обл. про визнання протиправним та скасування розпорядження щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Мачульський В.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 03.03.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
09.01.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Паливно-торгова фірма /ПТФ/ «Центр» звернувся до суду із позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління /ГУ/ ДПС у Волинській обл. (внутрішній номер 159314) № 277-р від 03.12.2024р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 03100314202200030, терміном дії з 03.12.2022р. до 03.12.2027р., за адресою місця торгівлі: Волинська обл., Ковельський район, с.Вишнів, вул.Київська, 16, АЗС № 1 з магазином;
зобов'язати ГУ ДПС у Волинській обл. виключити (видалити) з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництво, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (записи, відомості) про анулювання ТзОВ «ПТФ «Центр» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 03100314202200030, терміном дії з 03.12.2022р. до 03.12.2027р., за адресою місця торгівлі: Волинська обл., Ковельський район, с.Вишнів, вул.Київська, 16, АЗС № 1 з магазином;
судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-6).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи в судове засідання (а.с.20 і на звороті).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано розпорядження ГУ ДПС у Волинській обл. № 277-р від 03.12.2024р. про анулювання ТзОВ «ПТФ «Центр» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 03100314202200030, терміном дії з 03.12.2022р. до 03.12.2027р., за адресою місця торгівлі: Волинська обл., Ковельський район, с.Вишнів, вул.Київська, 16, АЗС № 1 з магазином; зобов'язано ГУ ДПС у Волинській обл. виключити (видалити) з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництво, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (записи, відомості) про анулювання ТзОВ «ПТФ «Центр» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 03100314202200030, терміном дії з 03.12.2022р. до 03.12.2027р., за адресою місця торгівлі: Волинська обл., Ковельський район, с.Вишнів, вул.Київська, 16, АЗС № 1 з магазином; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 2423 грн. (а.с.34-37).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Волинській обл., який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.40-43).
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що станом на 03.12.2024р. повідомлення про внесення чергового платежу за ліцензію від позивача на адресу податкового органу не надходили. ГУ ДПС у Волинській обл. не було відомо про сплату позивачем за таку ліцензію, адже заяви чи платіжної інструкції позивач не подав.
Отже, неподання заяви про внесення чергового платежу за ліцензію до контролюючого органу є підставою для припинення дії ліцензії (в т.ч. якщо оплату було здійснено вчасно).
Враховуючи вищезазначене, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, через що підстави для задоволення позову є відсутніми.
Позивач ТзОВ «ПТФ «Центр» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.59-67).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи в присутності сторін (а.с.43), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Апелянт подав апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтував свою правову позицію по справі; позивач скерував до суду відзив на апеляційну скаргу, будь-яких нових доказів по справі сторони не представили; клопотань про їх витребування від останніх не надходило. Рішення суду прийнято за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТзОВ «ПТФ «Центр» зареєстровано 11.01.2022р. Основний вид економічної діяльності позивача КВЕД 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.8).
ТзОВ «ПТФ «Центр» отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 03100314202200030, терміном дії з 03.12.2022р. до 03.12.2027р., за адресою місця торгівлі: Волинська обл., Ковельський район, с.Вишнів, вул.Київська, 16, АЗС № 1 з магазином (а.с.10).
Розпорядженням ГУ ДПС у Волинській області № 277-р від 03.12.2024р. анульовано ТзОВ «ПТФ «Центр» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 03100314202200030, терміном дії з 03.12.2022р. до 03.12.2027р., у зв'язку з несплатою чергового платежу за ліцензію (а.с.9).
Отже, матеріалами справи стверджується наявність між сторонами спору щодо правомірності прийняття відповідачем ГУ ДПС у Волинській обл. розпорядження № 277-р від 03.12.2024р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до платіжної інструкції № 7784 від 30.10.2024р. позивач сплатив 2000 грн. із призначенням платежу: плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним АЗС 1 Вишнів (а.с.11).
Отже, вказана обставина свідчить про те, що позивач здійснив сплату за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати, який охоплював період дії ліцензії. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не може нести відповідальність у вигляді анулювання ліцензії з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.
З огляду на викладене, відповідачем не дотримано приписи ч.2 ст.2 КАС України, а тому розпорядження № 277-р від 03.12.2024р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, виданої позивачу, є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно решти заявлених вимог суд висновувався тим, що з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, слід зобов'язати ГУ ДПС у Волинській обл. видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер № 03100314202200030, яка видана позивачу.
Висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних підстав.
Розглядувані відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом /ПК/ України та Законом України № 481/95-ВР від 19.12.1995р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (надалі - Закон № 481/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.
Відповідно до ст.1 Закону№ 481/95-ВР:
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Приписами ст.15 Закону № 481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у розмірі 2000 гривень за кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Згідно з приписами ч.ч.8, 10 ст.15 Закону № 481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Частиною 33 ст.15 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Згідно із ч.44 ст.15 Закону № 481/95-ВР повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Водночас, підстави для анулювання ліцензії, визначені ч.52 ст.15 Закону№ 481/95-ВР, згідно із якими ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі:
заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);
рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);
несплати чергового платежу за ліцензію;
встановлення факту незаконного використання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);
встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;
рішення суду про встановлення факту переміщення суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;
порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;
отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;
встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії;
встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії;
встановлення факту відсутності суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії;
порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії;
відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.
Вказаний перелік підстав для анулювання ліцензії на оптову/роздрібну торгівлю є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Відповідно до ст.16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
27.07.2024р. набрав чинності Закон України № 3817-ІХ від 18.06.2024р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (надалі - Закон № 3817-ІХ), крім його окремих норм, зокрема, розділу VII «Ліцензування», який набирає чинності та вводиться в дію з 01.01.2025р.
При цьому, пунктом 2 розд. XII «Прикінцеві положення» Закону № 3817-ІХ установлено, що Закон України № 481/95-ВР від 19.12.1995р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» втрачає чинність з 1 січня 2025 року, положення Закону № 481/95-ВР до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817-ІХ.
Пунктом 6 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 3817-ІХ регламентовано дії суб'єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності, починаючи з дня введення воєнного стану в Україні та до дня набрання чинності Законом № 3817-ІХ (далі - у визначений пунктом 6 період), зокрема, суб'єкт господарювання, який у визначений пунктом 6 період, здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності Закон № 3817-ІХ, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
На виконання цих вимог 30.10.2024р. ТзОВ «ПТФ «Центр» відповідно до платіжного доручення № 7784 сплатило кошти за ліцензію за період з 03.12.2023р. до 03.12.2024р. Проте, 03.12.2024р. спірним розпорядженням № 277-р анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у зв'язку з несплатою чергового платежу за ліцензію.
Окрім цього, спірною ліцензією період її оплати був обмежений з настанням календарного дня 03.12.2024р. шляхом зазначення прийменника «до», який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Підтвердженням викладеного є те, що відповідно до ст.ст.251-253 Цивільного кодексу /ЦК/ України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Аналогічні положення містяться в інших законодавчих актах, в тому числі у ч.1 ст.120 КАС України.
Згідно із ч.1 ст.3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972р. строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
Відповідно до положень ст.2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.
Частиною 2 ст. 4 зазначеної Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
Аналіз наведених правових норм цивільного законодавства свідчить про те, що строк, протягом якого суб'єкт повинен вчинити сплату ліцензії, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23 год. 59 хв. останнього дня визначеного строку, а саме 03.12.2024р.
З урахуванням наведеного, визначеної у ліцензії дати періоду сплати «з 03.12.2023р. до 03.12.2024р.» та положень Європейської конвенції про обчислення строків, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач своєчасно здійснив сплату ліцензії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 803/350/17, від 07.02.2019р. у справі № 803/630/17, від 18.04.2019р. у справі № 815/1871/16, від 13.06.2018р. у справі № 815/1298/17, від 28.08.2018р. у справі № 814/4170/15 зазначено: «дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь».
Окрім цього, під несплатою чергового платежу за ліцензію слід розуміти бездіяльність суб'єкта господарювання, яка полягає у нездійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.
Разом з тим, відповідно до платіжної інструкції № 7784 від 30.10.2024р. ТзОВ «ПТФ «Центр» сплатило 2000 грн., призначення платежу: плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним АЗС 1 Вишнів (а.с.11).
Отже, матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем чергового платежу за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати, який охоплював період дії ліцензії.
Крім того, ненадання позивачем до ГУ ДПС у Волинській обл. копії заяви та платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не може вважатися достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб'єктом річної плати за ліцензію, а відтак, не повинно слугувати підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання ліцензії.
Викладені норми Закону № 481/95-ВР пов'язують настання наслідків у вигляді анулювання ліцензії саме з несплатою відповідних платежів за ліцензію, а не за ненадання квитанції до контролюючого органу або відповідної заяви.
За таких обставин, приймаючи оскаржуване розпорядження, відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у межах повноважень та у не спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому таке розпорядження належить визнати протиправним та скасувати.
Окрім цього, повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними. Суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).
За таких обставин, оскаржуване розпорядження ГУ ДПС у Волинській обл. № 277-р від 03.12.2024р. про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 03100314202200030, терміном дії з 03.12.2022р. до 03.12.2027р., за адресою місця торгівлі: Волинська обл., Ковельський район, с.Вишнів, вул.Київська, 16, АЗС № 1 з магазином, є протиправним та підлягає скасуванню.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним затверджено постановою КМ України № 545 від 19.06.2019р. (надалі - Порядок № 545).
Абзацом 2 п.1 Порядку № 545 визначено, що Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Згідно із п.п.2-3 Порядку № 545 Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб'єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до ст. 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
До Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться такі відомості: для юридичних осіб - найменування та код згідно з ЄДРПОУ; для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та таких, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код згідно з ЄДРПОУ уповноваженої особи і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з п.63.6 ст.63 і п.64.6 ст.64 ПК України; для фізичних осіб- підприємців - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта); адреса місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (область, район, населений пункт, код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно- територіального устрою України (КОАТУУ), вулиця, номер будинку/офісу); дата видачі/зупинення/анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.
Пунктами 6-7 Порядку № 45 встановлено, що підставою для виключення суб'єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону № 481.
Інформація про суб'єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обрав правильний спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача виключити (видалити) з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництво, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (записи, відомості) про анулювання позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 03100314202200030, терміном дії з 03.12.2022р. до 03.12.2027р., за адресою місця торгівлі: Волинська обл., Ковельський район, с.Вишнів, вул.Київська, 16, АЗС № 1 з магазином.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) ЄСПЛ вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі про задоволення позовних вимог.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Волинській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025р. в адміністративній справі № 140/211/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Волинській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді М.А. Пліш
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 22.12.2025р.