17 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/9563/25 пров. № А/857/29886/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року, прийняте суддею Недашківською К.М. о 14 годині 14 хвилині у м.Рівне, повний текст складено 03 липня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови,
02.06.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ, позивач) звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВПВР, відповідач) з позовом про визнати протиправними дій останнього щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 5100 грн від 20.05.2025;
- скасування постанови про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Рівненській області в сумі 5100 грн від 20.05.2025 ВП №77800935.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 відмовлено в позові.
Суд виходив з того, що з моменту відкриття виконавчого провадження ВП №77800935 від 14.04.2025, до моменту винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 20.05.2025, позивач не вчиняв активних дій щодо виконання виконавчого листа виданого Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/10133/24.
Натомість, листом від 13.05.2025 позивач фактично повідомив виконавчий орган про те, що рішення у справі №460/10133/24 не виконане. При цьому, просив закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
У спірному випадку не установлено наявності поважних причин щодо невиконання вказаного судового рішення, які могли б вплинути на питання притягнення позивача до юридичної відповідальності у вигляді штрафу.
Суд відхилив доводи позивача про те, що зі змісту оскаржуваної постанови від 20.05.2025 неможливо встановити фактичні підстави її винесення, оскільки така містить виключно посилання на норми ч. 2 ст. 63 та ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII.
Відтак, судом установлено, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови від 20.05.2025 судове рішення у справі №460/10133/24 не виконане, а позивач не обґрунтував поважності причин невиконання чи неможливості виконання судового рішення у визначені строки.
Щодо посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, то судом зазначено, що такі не є релевантними.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Рівненській області подало апеляційну скаргу, яку в подальшому уточнено. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в довідці про заробітну плату від 13.04.1995 «Рівнешляхбуд» відображені нарахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження (зокрема, кратність 2, доплата за роботу у вихідні і святкові дні, збережений заробіток, премія 60%) які не підтверджуються первинними документами наявними в пенсійній справі. За таких умов у випадку обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування вказаної довідки про заробітну плату розмір пенсії зменшиться. Відповідно до пункту 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Відтак, ОСОБА_1 виплачується пенсія в попередньому розмірі 23610 грн. Враховуючи викладене, позивачем в межах своїх повноважень вчинено всі необхідні дії для належного виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 460/10133/24.
З огляду на наведене, рішення суду від 03.07.2025 у справі № 460/9563/25 має бути скасоване, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального права, а адміністративний позов про накладення штрафу від 20.05.2025 у ВП №77800935 задоволений у повному обсязі.
У поданому відзиві сторона відповідача підтримує мотиви судового рішення, а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі №460/10133/24 вирішено апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Рівненській області на рішення суду першої інстанції задовольнити частково. Апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Рівненській області на додаткове рішення вказаного суду задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 та додаткове рішення від 31 жовтня 2024 у справі № 460/10133/24 - скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо обмеження з 21 березня 2024 виплати ОСОБА_1 пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 21 березня 2024 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження пенсії максимальним розміром, з врахуванням проведених платежів. В решті позовних вимог відмовлено.
19 березня 2025 ОСОБА_1 виданий виконавчий лист щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити з 21 березня 2024 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження пенсії максимальним розміром, з врахуванням проведених платежів.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за заявою ОСОБА_1 від 09.04.2025 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2025 ВП №77800935 щодо виконання виконавчого листа №460/10133/24 від 19.03.2025 та зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с. 16).
Листом від 14.04.2025 копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2025 ВП №77800935 надіслано ГУ ПФУ в Рівненській області.
08 травня 2025 виконавчим органом сформована вимога державного виконавця, адресована позивачу, щодо надання інформації про виконання судового рішення з наданням підтверджуючих документів (а.с. 8).
13 травня 2025 позивач надіслав відповідачу лист за №1700-0804-5/34764 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII зазначивши, що станом на дату набрання судовим рішенням законної сили програмним забезпеченням ІКІС ПФУ «Призначення та виплата пенсії на базі електронної пенсійної справи», не передбачено перерахунок пенсії без обмеження будь-яким максимальним розміром; рішення суду у справі №460/10133/24 буде опрацьовано після надання технічної можливості опрацювання електронної пенсійної справи в ІКІС ПФУ «Призначення та виплата пенсії на базі електронної пенсійної справи» (а.с. 11).
Позивач надіслав відповідачу лист від 19.05.2025 (отриманий виконавчим органом - 20.05.2025) про те, що на вимогу державного виконавця інформується про відмову у наданні технічної можливості опрацювання електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в ІКІС ПФУ «Призначення та виплата пенсії на базі електронної пенсійної справи».
20 травня 2025 державним виконавцем винесена оспорювана постанова ВП №778000935, якою на позивача накладено штраф за невиконання судового рішення у розмірі 5100,00 грн (а.с. 20).
04 червня 2025 державним виконавцем винесена ще одна постанова ВП №778000935, якою на позивача накладено штраф за невиконання судового рішення у розмірі 10200,00 грн, однак така не є предметом спору.
04 червня 2025 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №778000935 у порядку п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII.
Позивач не погодився із постановою від 20 травня 2025 ВП №778000935, якою накладено штраф за невиконання судового рішення у розмірі 5100,00 грн. та оскаржив таку до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 № 1404-VIII (надалі як і раніше - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).
Згідно із статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до частини першої і пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з статтею 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Приписами статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В силу приписів статті 14 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковими до виконання, тоді як невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі №460/10133/24 вирішено апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Рівненській області на рішення суду першої інстанції задовольнити частково. Апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Рівненській області на додаткове рішення вказаного суду задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 та додаткове рішення від 31 жовтня 2024 у справі № 460/10133/24 - скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо обмеження з 21 березня 2024 виплати ОСОБА_1 пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 21 березня 2024 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження пенсії максимальним розміром, з врахуванням проведених платежів. В решті позовних вимог відмовлено.
В ході розгляду справи як судом першої інстанції так і апеляційним судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про невиконання ГУ ПФУ в Рівненській області судового рішення у справі №460/10133/24 з поважних причин, позаяк останнім не надано жодних належних і допустимих доказів того, що ним в період з моменту відкриття виконавчого провадження ВП №77800935 від 14.04.2025 і до моменту винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 20.05.2025, вчинялися активні дії щодо виконання судового рішення.
Не можна погодитись із апелянтом, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам які ставляться для її прийняття, оскільки в постанові від 20.05.2025 зазначено, що 13.05.2025 боржник надіслав до ВПВР повідомлення за №1700-0804-5/34764 про те, що не має технічної можливості самостійно виконати рушення суду. Дана відповідь жодним чином не відображає дій, які вчинялися боржником для виконання рішення суду так як боржник не звертався до державного виконавця із заявами про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення з посиланням на причини, які перешкоджають його виконанню. Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти дії. Приписами Закону №1404-VIII визначено, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, що й було встановлено.
Відтак, постанова від 20.05.2025 містить належне обґрунтування причин для накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення.
Покликання апелянтом на довідку про заробітну плату від 13.04.1995 «Рівнешляхбуд», в якій відображені нарахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження (зокрема, кратність 2, доплата за роботу у вихідні і святкові дні, збережений заробіток, премія 60%) які не підтверджуються первинними документами наявними в пенсійній справі та відповідно, у випадку обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування вказаної довідки про заробітну плату розмір пенсії зменшиться, а тому пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, то подібні доводи не наводились у листах, які були скеровані позивачем в адресу відповідача та відповідно не могли лягнути в основу аналізу для прийняття оспореної постанови про штраф.
Разом з тим, у разі наявності наведеної ситуації, орган пенсійного фонду вправі витребовувати додаткові документи, звертатись до суду для роз'яснення судового рішення, тобто вживати необхідних заходів з метою виконання судового рішення, які не були вчинені боржником, а мало місце формальне листування з ВПВР із кінцевою мотивацією неможливості виконання рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 № 2-р(II)/2019 наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
«….обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. (абзаци сьомий, восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 272, 287, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі №460/9563/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 22.12.2025.