Справа № 161/816/25
Провадження № 2-а/161/54/25
11 грудня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Парфенюка А.С.,
представника відповідача Літвака О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №10 в м. Луцьку адміністративну справу № 161/816/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції, УПП у Волинській області ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до судуз позовом до Департаменту Патрульної поліції, УПП у Волинській області ДПП про скасування постанови. Просить суд скасувати постановуу справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 755340 від 01 січня 2025 року, провадження у справі закрити та стягнути судові витрати.
Позивач та її представник в судовому засіданні заявлений позов підтримали в повному об'ємі, з підстав, викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити. Суду пояснили, що оскаржувана постанова винесена без будь-яких на те підстав, а також поліцейським, який виніс оскаржувану постанову було проігноровано клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача, суб'єкта владних повноваженьДепартаменту патрульної поліції в судовому засіданні заявлений позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
01 січня 2025 року поліцейським взводу № 2 роти № 2 УПП у Волинській області ДПП Оксентюком Сергієм Володимировичем винесено постанову серії БАД № 755340, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 680,00 гривень.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що ОСОБА_1 ., 09 грудня 2024 року о 10.30 годині в місті Луцьк, по вулиці Шевченка, 3, керуючи транспортним засобом «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснила зупинку транспортного засобу ближче 10 м від пішохідного переходу, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд звертає увагу на наступні обставини, встановлені в ході розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом достовірно встановлено, що 09 грудня 2024 року о 10.30 годині в місті Луцьк, по вулиці Шевченка, 3, поліцейськими УПП у Волинській області ДПП було виявлено транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 , який здійснила зупинку фактично на пішохідному переході по вулиці Шевченка, 3 в місті Луцьку.
Судом достовірно встановлено, і це вбачається із змісту відеозапису з стаціонарного відеореєстратора службового автомобіля УПП у Волинській області ДПП, що транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив тривалу зупинку, не пов'язану з маневром повороту, розвороту або виїзду з прилеглої території або другорядної дороги. Оскільки транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 візуально спостерігається як такий, що здійснив зупинку з моменту виїзду службового автомобіля УПП у Волинській області ДПП з вулиці Франка, його руху по перехрестю, де організований кільцевий рух, та в подальшому по вулиці Шевченка в місті Луцьку.
Таким чином, сам факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є абсолютно доведеним, всупереч твердженням позивача та її представника.
Разом з тим, суд звертає увагу на наступні обставини.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
09 грудня 2024 року в АДРЕСА_1 , на місці вчинення порушення ОСОБА_1 було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. За наслідками розгляду клопотання, розгляд справи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення було відкладено на 07.30 годин 01 січня 2025 року.
Формалізм - це, здебільшого, позитивне оціночне поняття, яке означає обов'язок всіх суб'єктів (суд, учасники судового процесу, суб'єкт владних повноважень) дотримуватися процедур, визначених законодавством, нехтування якими призводить до суттєвих негативних наслідків
Надмірний формалізм - це, здебільшого, негативне оціночне поняття, яке означає безумовну вимогу дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності (доцільності, раціональності).
Суд звертає увагу, що добросовісність при реалізації владних повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, які, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення владних повноважень відповідним суб'єктом не повинно порушувати права та свободи будь-яких осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання суду, і мало місце у даній справі - поліцейським УПП у Волинській області ДПП було умисно відкладено розгляд справи на понад 20 днів, на дату, яка є святковим днем - 01 січня 2025 року, та на неробочий час, а саме - 07.30 годин.
Крім того, судом достовірно встановлено, що 31 грудня 2024 року, о 18.12 годин, позивачем ОСОБА_1 шляхом виклику на спецлінію 102, та за наслідками з'єднання її з посадовою особою УПП у Волинській області ДПП Дмитром Шереметою, було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який був призначений на 07.30 годин 01 січня 2025 року.
В подальшому, під час винесення 01 січня 2025 року оскаржуваної постанови, поліцейським взводу № 2 роти № 2 УПП у Волинській області ДПП Оксентюком Сергієм Володимировичем було повністю проігноровано клопотання ОСОБА_1 від 31 грудня 2024 року.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення, здійснений поліцейським взводу № 2 роти № 2 УПП у Волинській області ДПП Оксентюком Сергієм Володимировичем 01 січня 2025 року за умови наявного та нерозглянутого клопотання ОСОБА_1 як особи, яка притягається до відповідальності - є груби порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, та є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що відповідачем на засадах змагальності сторін та вимогах частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суду не доведено правомірність, законність та підставність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправною та скасування постанови поліцейського взводу № 2 роти № 2 УПП у Волинській області ДПП Оксентюка Сергія Володимировичасерії БАД № 755340 від 01 січня 2025 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 гривень. При цьому, суд прийшов до висновку про задоволення позову. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі - 605,60 гривень - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ч. 3 ст. 122 КУпАП, ст.ст. 139, 241 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції, УПП у Волинській області ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Постанову поліцейського взводу № 2 роти № 2 УПП у Волинській області ДПП Оксентюка Сергія Володимировича серії БАД № 755340 від 01 січня 2025 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 680,00 гривень - визнати протиправною та скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 605,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення в повному обсязі складено
22 грудня 2025 року.
Суддя В.В. Ковтуненко