22 грудня 2025 року
Справа № 642/6918/25
Провадження № 2/642/2297/25
Іменем України
22.12.25 м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Ольховського Є.Б.
за участю секретаря - Семенюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду надійшла вказана позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №00-9859443 від 19.07.2024 в розмірі 27 871,31 грн., яка складається із: 8 593,91 грн. - заборгованості за тілом кредиту;19 277,40 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також представник позивача просив стягнути 2422.40 грн. судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.07.2024 між ТОВ «Макс Кредит» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-9859443 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у вигляді одноразово ідентифікатора. На виконання умов договору 19.07.2024 ТОВ «Макс Кредит» було перераховано на банківську картку відповідача, вказану ним в заяві на отримання кредиту, а саме №5168-74хххххххх7081, грошові кошти в сумі 8 593,91 грн., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами відповідно до умов договору. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань утворилась заборгованість у вищезазначеному розмірі. 16.04.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідачем умови Кредитного договору не виконуються. Оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованість, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 07.11.2025 справу відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.
Також ухвалою суду від 07.11.2025 судом за клопотанням представника позивача витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме по банківській картці відповідача № НОМЕР_1 на підтвердження виконання первісним кредитором умов кредитного договору.
Ухвалою суду від 11.12.25 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 17.12.25 продовжено розгляд справи.
Копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслано позивачем відповідачу на підставі абз. 2 ч.1 ст. 177 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду.
Відзиву на позов не надано.
Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, суд ухвалив вважати можливим провести заочний розгляд, згідно положень ст. 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно позову, 19.07.24 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Макс Кредит» із заявкою на отримання грошових коштів, на підставі чого цього ж дня між ним та ТОВ «Макс Кредит» укладено кредитний договір №00-9859443443, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на суму 8625 грн.
За умовами Кредитного договору Кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Також відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту продукту до Договору №00-9859443443 від 19.07.2024, яким передбачено умови надання кредиту та сплата процентів за користування ним, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти у розмірі 7500 грн.
Згідно Договору кредитної лінії №00-9859443 від 19.07.2024 14:04:01 р., пункту 1.2. Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає - 7500 гривень.
Згідно доданого до позову ПІДТВЕРДЖЕННЯ щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ МАКС КРЕДИТ, згідно № платіжної інструкції 124462736 Відповідачу ОСОБА_1 на її банківську карту - НОМЕР_2 PRIVAT BANK - 2024-07-19 0 15:46:07 перераховано 7500 грн.
16.04.2025 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №00-9859443 від 19.07.2024.
Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 16.04.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 1 ст.633 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі №561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі,
є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/ 19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, у тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину (узятих учасниками правовідносин на себе конкретно визначених зобов'язань).
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Провівши судовий розгляд, вивчивши надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що без здійснення відповідачем вищевказаних дій (алгоритму) кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позичальника (відповідача у справі).
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Крім того, факт укладання між сторонами кредитного договору в електронному вигляді підтверджується тим, що фактично відповідач отримав кредитні кошти, розмір яких узгоджений сторонами в кредитному договорі, що підтверджується випискою з рахунку з картки відповідача, на яку були перераховані кредитні кошти.
Окрім цього, суд зазначає, що без введення відповідачем своїх персональних даних при укладання кредитного договору, а саме ПІБ, дати народження, РНОКПП, банківської картки, номеру телефону, зареєстрованого місця проживання тощо, первісний стягувач не зміг би знати такі дані та самостійно без волі відповідача перерахувати йому кредитні кошти на належну йому кредитну картку, відкриту в іншому банку.
Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови кредитного договору №00-9859443 від 19.07.2024 на виконання якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, що підтверджено матеріалами справи, які своєчасно ним повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості з тіла кредиту та процентів, суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості в судовому порядку.
Розрахунки заборгованості відповідачем не спростовано, свого контрозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов'язань суду не надано.
З урахуванням конкретних обставин даної справи, суд вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.
Також суд вважає, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло права вимоги до відповідача, оскільки договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. При цьому, суд бере до уваги, до строк дії первісного договору факторингу продовжувався додатковими угодами, а момент переходу прав вимог вважається з дати підписання сторонами реєстрів прав вимог. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.
Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови договору, на виконання якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, які своєчасно повернуто не було, суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості в судовому порядку.
Згідно з матеріалами справи, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №00-9859443 від 19.07.2024 складає 31 246,31 грн, яка складається з: 8 593,91 грн - заборгованість по тілу кредиту; 19 277,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 3 375,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 16.04.2025 - 01.10.2025.
Позивач прохає суд стягнути заборгованість в розмірі 27 871,31 грн., яка складається із: 8 593,91 грн. - заборгованості за тілом кредиту;19 277,40 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Вказані розрахунки позивача відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов'язань до суду відповідачем не було надано.
Між тим, щодо суми, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.
Наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання та не повністю повернув позичені кошти.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другоїстатті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).
Згідно із підписаним паспортом споживчого кредиту продукту до Договору №00-9859443443 від 19.07.2024, яким передбачено умови надання кредиту та сплата процентів за користування ним, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти у розмірі 7500 грн.
Згідно Договору кредитної лінії №00-9859443 від 19.07.2024 14:04:01 р., пункту 1.2. Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає - 7500 гривень.
Згідно доданого до позову ПІДТВЕРДЖЕННЯ щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ МАКС КРЕДИТ, згідно № платіжної інструкції 124462736 Відповідачу ОСОБА_1 на її банківську карту - НОМЕР_2 PRIVAT BANK - 2024-07-19 0 15:46:07 перераховано 7500 грн.
З витребуваної судом з АТ КБ «Приватбанк» інформації встановлено, що картка № НОМЕР_3 емітована на ім'я ОСОБА_1 , НОМЕР_4 , а також, що 19.07.2024 на неї було зараховано суму в розмірі 7500 грн. Також банком надано виписку з рахунку на підтвердження зазначеного.
Зазначений факт отримання ОСОБА_1 7500 грн. також не спростовано представником позивача у заяві про усунення недоліків від 16.12.25, де вона зазначає, що дійсно ОСОБА_1 отримала вищезазначену суму, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 27 871,31 грн., яка складається із: 8 593,91 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 19 277,40 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Згідно позовної заяви, кредит відповідачу наданий у розмірі 8625 грн.
Згідно Договору кредитної лінії №00-9859443 від 19.07.2024 14:04:01 р., пункту 1.2.Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає - 7500 гривень.
Згідно доданого до позову ПІДТВЕРДЖЕННЯ щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ МАКС КРЕДИТ, згідно платіжної інструкції 124462736 Відповідачу ОСОБА_1 на її банківську карту - НОМЕР_2 PRIVAT BANK - 2024-07-19 0 15:46:07 перераховано 7500 грн.
Також, згідно наданої інформації на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, на рахунок НОМЕР_2 було зарахування коштів у розмірі 7500 грн.
Так, дійсно, тіло кредиту - 7 500,00 грн.
Згідно розрахунку, відповідач погасив 31,09 грн від суми тіла кредиту. Отже, 7 500,00-31,09=7 468, 91 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Також зазначає, що відповідно п. 1.6. Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від Суми кредиту, що складає: 1125.00 грн., яку Позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього Договору.
Різниця у сумі 1 125,00 грн. є комісією кредитора, яка відповідно до умов кредитного договору нараховується одноразово та відразу при наданні кредиту.
У зв'язку з цим зазначена комісія була включена позивачем до складу тіла кредиту та врахована у загальній сумі заборгованості вже на момент подання позовної заяви.
Судом встановлено та підтверджено вищезазначеним доказами, що заборгованість по тілу кредиту становить 7500 грн.
Щодо заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 19 277,40 грн., суд вважає також такі позовні вимоги обгрунтованими та доведеними матеріалами справи, враховуючи, що необхідність сплати процентів та їх розмір прямо передбачено кредитним договором, істотні умови якого були погоджені сторонами.
Щодо стягнення комісії за послугу з надання кредиту в розмірі 1 125 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої-третьоїстатті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитомвитрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостоїстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування»споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредитуце обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другоюстатті 228 ЦК Українипередбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.
Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за послугу - надання кредиту в розмірі 1 125 грн., оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1ст.1054ЦК України є обов'язком банку.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 26 777,40 грн., з яких: 7500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 19 277,40 грн. - сума заборгованості за процентами.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Що стосується витрат на правову допомогу, яку просить представник позивача стягнути, яка складає 7 000 грн. суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано довіреність, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, договір № № 10/09/25-02 від 10.09.2025, додаткова угоди № 25770873153 від 11.09.2025 до Договору правничої допомоги № 10/09/25- 02 від 10.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги.
Відповідно до положень частини 3 ст. 141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд враховує, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків та за таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, обгрунтованою та пропорційною сумою витрат на правову допомогу, яка була надана у даній справі є 4500 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, беручи до уваги часткове задоволення позову, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати пропорційно до задоволених позовних вимог - 96%, що становить 4320 грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу, 2325,50 грн. - судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 525, 526, 626-629, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за Кредитним договором № 00-9859443 від 19.07.2024 у розмірі 26 777 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму судового збору в розмірі 2325 (дві тисячі триста двадцять п'ять) грн. 50 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4320 (чотири тисячі триста двадцять) грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 22.12.2025.
Відомості про сторін:
Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б.34, офіс 333)
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )
Суддя Є.Б. Ольховський