22 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7552/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року (суддя Н.Є. Калугіна)
у справі № 160/7552/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.02.2025 року № 046050023770 про відмову в призначенні пенсії позивачці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-P/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018 (764/15) з 29.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивачки на пенсійне забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, оскільки у справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що необхідною умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є наявність страхового стажу не менше 25 років, з яких не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Зауважує, що суд першої інстанції помилково не врахував, що у позивачки наявний страховий стаж лише у розмірі 21 рік 2 місяці 28 днів, а пільговий стаж позивачки становить 17 років 8 місяців 8 днів. Звертає увагу, що позивачці на дату звернення за призначенням пенсії виповнилось 50 років, однак згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 становить 55 років. Вказує, що ст.114 Закону №1058-ІV є чинною та підлягає застосуванню у спірному випадку. Вважає, що суд першої інстанції, зобов'язавши відповідача вчинити дії, помилково вийшов за межі завдань адміністративного судочинства та втрутився в дискреційні повноваження пенсійного органу.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка 17.02.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Заяву та додані до неї документи розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046050023770 від 24.02.2025 у призначенні пенсії на пільгових умовах позивачці відмовлено.
У рішенні зазначено, зокрема, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 17.02.2025. Вік заявниці 50 років 19 днів.
Страховий стаж особи становить 21 рік 2 місяців 28 днів, а із врахуванням кратності 24 роки 2 місяці 28 днів.
Пільговий стаж особи становить 17 років 8 місяців 8 днів, в тому числі: робота за Списком № 1 - 3 роки 2 місяці 5 днів, робота за Списком № 2 - 14 років 6 місяців 3 дні.
До пільгового стажу не зараховано періоди з 09.12.1999 по 19.03.2000, з 20.03.2005 по 17.04.2005 згідно із пільговою довідкою віз 16.07.2024 № 55-1154, оскільки наявна перерва між атестаціями робочого місця (перша атестація - 09.12.1994 наступні 20.03.2000 та 18.04.2005).
Відмовлено в призначенні пенсії згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), у зв'язку із недосягненням - 55 років та відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.
Вважаючи рішення пенсійного органу №046050023770 від 24.02.2025 протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Зазначений у рішенні пенсійного органу страховий та пільговий стаж позивачкою не оспорюється.
Спір між сторонами виник з приводу висновку пенсійного органу про недосягнення позивачкою встановленого законодавством для призначення пенсії за віком на пільгових умовах віку.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону №2148-VIII.
Таким чином, відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.
Вирішуючи спір у цій справі, у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки Закону, а саме: положенням пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, виходячи з такого.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV, як то правильно зазначено судом першої інстанції.
Спірним рішенням пенсійного органу №046050023770 від 24.02.2025 позивачці відмовлено у призначенні пенсії, зокрема з огляду на відсутність на дату звернення необхідного пенсійного віку.
Вік позивачки на дату звернення із заявою про призначення пенсії - 50 років 19 днів.
В свою чергу, оскільки у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, пенсійний орган протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії через відсутність на дату звернення необхідного пенсійного віку.
Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, станом на 17.02.2025 (дата звернення до пенсійного органу) позивачка досягла 50 років 19 днів, мала страховий стаж роботи 21 рік 2 місяців 28 днів, а із врахуванням кратності 24 роки 2 місяці 28 днів; пільговий стаж - 17 років 08 місяців 08 днів.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020.
Таким чином, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача від 24.02.2025 № 046050023770 про відмову в призначенні пенсії та, відповідно, зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-P/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018 (764/15) з 29.01.2025.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи скаржника про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу шляхом зобов'язання його вчинити дії, оскільки такі повноваження пенсійним органом вже реалізовано самостійно шляхом прийняття оскаржуваного рішення, яке було предметом судового контролю у межах цієї справи, а суб'єктом звернення дотримано всі умови згідно закону для прийняття позитивного для нього рішення, що виключає право пенсійного органу діяти на власний розсуд.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 160/7552/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя Т.І. Ясенова