15 грудня 2025 року м.Дніпросправа № 340/4258/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2025 року у справі № 340/4258/23 (суддя Науменко В.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - відповідач) задоволено:
- визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач) щодо не зарахування періодів вимушеного прогулу на посаді начальника управління економіки Олександрійської міської ради з 29.10.2008 по 11.02.2010 та з 12.02.2010 по 02.02.2011 до страхового стажу ОСОБА_1 протиправною;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди вимушеного прогулу на посаді начальника управління економіки Олександрійської міської ради з 29.10.2008 по 11.02.2010 та з 12.02.2010 по 02.02.2011;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,6 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішення набрало законної сили 12.12.2023.
23.01.2024 позивачу видано виконавчі листи.
03.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою, поданою на підставі статті 382 КАС України, про встановлення судового контролю у справі.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що станом на день звернення відповідач виконав рішення суду лише частково, тому просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 340/4258/23 відмовлено.
З ухвалою суду першої інстанції від 13 липня 2025 року не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить скасувати оскаржену ним ухвалу.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачем не виконується рішення суду в частині виплати сплаченого судового збору протягом тривалого часу ще й штучно створюються перешкоди для отримання нарахованої заборгованості.
Відповідач своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.ст.311, 312 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Обов'язковість рішення також забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за статті 382 Кримінального кодексу України.
Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Позивач заяву про встановлення судового контролю обґрунтовує тим, що на виконання рішення у цій справі на користь позивача ГУ ДКСУ в Кіровоградській області до цього часу не стягнуто судовий збір у розмірі 1 073,6 грн..
Вказане вище казначейська служба обґрунтовує посиланнями на те, що стягнення коштів з ГУ ПФУ в Кіровоградській області неможливе, оскільки в ГУ ДКСУ в Кіровоградській області боржник не має відкритих рахунків, а виплати на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відбуваються у порядку черговості. Сума заборгованості за судовими рішеннями у черзі, що передують виконавчому листу у справі №340/4258/23, становить 6302639485,33 грн. (а.с. 102-103)
Водночас, позивач висловлює свою незгоду з діями боржника щодо невідшкодування понесених судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон №4901-VI), який набрав чинності 01.01.2013, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є - державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Стаття 3 Закону №4901-VI встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Варто зауважити, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі стосується зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України вчинити певні дії щодо зарахування страхового стажу, боржником за яким є державний орган. Стосовно стягнення коштів з рахунків боржника для відшкодування витрат на сплату судового збору, такі повноваження покладено державою на Казначейську службу України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Як вже зазначено, судове рішення у справі стосується зобов'язання вчинити певні дії щодо зарахування страхового стажу, а не стягнення коштів.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в наступній черговості:
- у першу чергу - заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
- у другу чергу - заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
- у третю чергу - заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
З метою реалізації норм, наведених у пункті 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 затверджений Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі - Порядок №440).
Згідно з пунктом 1 Порядку №440 цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
Як свідчать матеріали справи, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у даній справі було включено до третьої черги (заборгованість за всіма іншими рішеннями суду).
Колегія суддів вважає, що відповідач не ухиляється від обов'язку виконати рішення суду в частині сплаченого судового збору, та в межах своїх повноважень ним було вчинено необхідні дії для подальшої виплати.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Із наведених позивачем обставин не встановлено підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки відсутні обставин, які б свідчили про недобросовісність дій відповідача під час виконання рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для встановлення судового контролю, відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, у суду на час прийняття оскарженої ухвали не було.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2025 року у справі № 340/4258/23 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак