22 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5632/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року (суддя М.Я. Савонюк) у справі № 340/5632/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», шляхом прийняття рішення №111250002899 від 28.03.2025 року та скасувати вказане рішення;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до листа від 16.04.2025 р. за вих.№ 3303-3134/С-02/8-1100/25;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату позивачці грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії пенсійного органу стосовно відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги позивачці є протиправними та такими, що порушують право на отримання пенсії в належному розмірі.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.03.2025 №111250002899 про відмову позивачці у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи позивачки, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788 "Про пенсійне забезпечення", період роботи з 01.09.2022 по 28.02.2025 на посаді методиста у Комунальному закладі "Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат Кіровоградської обласної ради», нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" посада "методист" включена до переліку посад педагогічних працівників.
Таким чином, у вказаному Переліку посада методиста віднесена до посад педагогічних працівників, а тому, на переконання суду, період роботи на такій посаді з 09.09.2022 по 28.02.2025 підлягає зарахуванню до спеціального стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України №1788-XII навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком №909, а перебування на такій посаді при виході на пенсію дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не вжило належних заходів та не вчинило достатніх владно-управлінських дій з метою перевірки і надання правової оцінки наявності чи відсутності у позивача необхідно стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
З урахуванням норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.03.2025 №111250002899 про відмову позивачці у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, як такого, що прийнято з порушенням вимог законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду цього питання.
Суд зважаючи на досягнення позивачкою віку 60 років, призначення їй пенсії за віком вперше, наявність спеціального стажу роботи у закладах освіти тривалістю понад 30 років, вихід на пенсію з посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", для належного та повного захисту порушених прав позивачки вказав на необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що ним правомірно прийнято рішення від 28.03.2025 року №111250002899, оскільки позивачка на момент досягнення пенсійного віку не працювала на посаді, яка дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Вважає, що робота позивачки з 01.09.2017 по 28.02.2025 на посаді методиста не належить до стажу, який дає право на призначення спірної грошової допомоги, адже посаду позивачки не передбачено Переліком, який затверджено постановою КМУ від 04.11.1993 №909, уточнююча довідка за такий період позивачкою пенсійному органу не подана. Відтак, скаржник наполягає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка 19.03.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV та грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.
Рішенням №111250002899 від 28.03.2025 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV відмовлено, оскільки заявниця на момент досягнення пенсійного віку не працювала на посаді, яка дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Підтверджено страховий стаж 38 років 1 місяць 25 днів. Зазначено, що страховий стаж роботи позивача, який дає право на призначення грошової допомоги становить 29 років 11 місяців 23 дні. До страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, не враховано період роботи з 01.09.2017 по 28.02.2025 на посаді методиста згідно довідки Комунального закладу «Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат Кіровоградської обласної ради» від 18.03.2025 №105, оскільки посаду методиста не передбачено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, яким затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 04.11.1993 № 909 (зі змінами).
Листом №3303-3134/С-02/8-1100/25 від 16.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивачу, що подану нею заяву про призначення пенсії за віком від 19.03.2025 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого від 26.03.2025 №111250002899 призначено пенсію за віком з 07.01.2025. При цьому, рішенням від 28.03.2025 №111250002899 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV відмовлено, у зв'язку з відсутністю стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (30 років). До страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону, не враховано період роботи з 01.09.2017 по 31.08.2022 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи управління освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації та з 01.09.2022 по 28.02.2025 на посаді методиста, згідно довідки Комунального закладу “Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат Кіровоградської обласної ради» від 18.03.2025 № 105. Також вказано, що на момент досягнення пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону №1058-IV заявник працювала на посаді методиста, що не дає права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», оскільки зазначена посада не передбачена Переліком № 909. Разом з цим, під час розгляду звернення та додаткової перевірки матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що до стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак і до страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону, можливо врахувати період роботи з 01.09.2017 по 31.08.2022 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи управління освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації. Відтак, стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 34 роки 11 місяців 27 днів.
Згідно відомостей з трудової книжки та довідки №105 від 18.03.2025 позивач з 01.09.2017 на підставі наказу №199-к від 30.08.2017 призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Комунального закладу "Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат Кіровоградської обласної ради». З 01.09.2022 переведена на посаду методиста (наказ від 01.09.2022 №115-к).
Відповідно до довідки Комунального закладу "Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат Кіровоградської обласної ради» №245 від 25.07.2025, а також наказів №48 від 29.08.2022, №48 від 25.08.2023 та №77 від 26.08.2024 позивачка також працювала у цьому ж навчальному закладі на посаді вчителя математики з навчальним навантаженням у 2022/2023 навчальному році 8,5 годин + 2,5 погодинки на тиждень, у 2023-2024 навчальному році - 9 годин + 4 погодинки на тиждень; у 2024-2025 навчальному році - 9 годин + 3 погодинки на тиждень.
Вважаючи протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
За такого правового регулювання, суд апеляційної інстанції зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується законодавцем із вичерпним переліком вимог, а саме: наявність у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах, вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ № 909 від 14.11.1993.
Апеляційний суд з'ясував, що відповідно до змісту листа №3303-3134/С-02/8-1100/25 від 16.04.2025 пенсійного органу, стаж роботи позивачки, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України №1788-XII становить більше 30 років, а отже вимоги щодо необхідного спеціального стажу згідно п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV позивачкою дотримано.
Також, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачкою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії, аргументи апеляційної скарги цей висновок не заперечують.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що позивачка з 01.09.2022 по даний час працює на посаді методиста Комунального закладу "Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат Кіровоградської обласної ради».
Посада методиста дійсно не зазначена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений Постановою КМУ № 909 від 14.11.1993.
Однак, постановою КМУ від 14.06.2000 №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" посада методист включена до переліку посад педагогічних працівників.
Згідно ст.9 Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» здобуття загальної середньої освіти забезпечують зокрема ліцеї - заклад середньої освіти III ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню освіту.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що методист Комунального закладу "Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат Кіровоградської обласної ради» є педагогічним працівником і стаж такої роботи має зараховуватись до стажу, який дає право на пенсію згідно п. «е» статті 55 Закону України №1788-XII навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком, який затверджено постановою КМУ № 909.
За цих обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що на день досягнення пенсійного віку, передбачено ст. 26 Закону №1058, позивачка працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України №1788-XII, а також позивача мала більше 30 років стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України №1788-XII, та не отримувала до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії, а отже позивачка має право на допомогу, що передбачена положеннями п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.03.2025 №111250002899 про відмову позивачці у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу шляхом зобов'язання його вчинити дії, адже такі повноваження пенсійним органом вже реалізовано самостійно, що було предметом судового контролю у межах цієї справи.
Враховуючи викладене, керуючись приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 340/5632/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 22.12.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров