Справа № 22-6689/2006 р.
Категорія 21
Іменем України
20 липня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого: судді Гурової О.М.. Суддів:Голубинського А.М., Прокопчук Л.М. При секретаркМиснянко М.П.
За участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Донецьку цивільну справу по апеляції Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівка на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівка від 29 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівка про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Горлівка Донецької області від 29 березня 2006 року позов задоволений частково. На відшкодування моральної шкоди з відповідача стягнуто 20000 грн. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що факт отримання професійного захворювання, пов"язаного з виконанням роботи в підземних умовах, підтверджено висновком МСЕК від 20.07.2005 року., в якому визначена втрата працездатності 40% безстроково та визнання позивача інвалідом третьої групи. Втрата працездатності порушила звичайний ритм життя позивача, він лікується амбулаторно, стаціонарно, що вимагає від нього додаткових зусиль.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд посилаючись на те, позивач не довів своїх позовних вимог, тобто факту заподіяння йому моральної шкоди, яке було би встановлено висновком МСЕК, а також суд не врахував, що дії статей, щодо стягнення моральної шкоди призупиненні п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік".
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Розглядаючи спір, суд встановив, що позивач тривалий час працював на підземних роботах і внаслідок неналежних умов праці отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 20.07.2005 року йому вперше встановлена втрата працездатності 40%, у зв'язку з професійним захворюванням. В медичних документах зазначається, що він стоїть на диспансерному обліку, періодично проходить лікування, після фізичних навантажень його стан погіршується, перевантаження йому протипоказано.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі - Закон) і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом «є" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпшому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК. Апеляційний суд йе приймає до уваги доводи відповідача про те ,що для- визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідний висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу. Висновок МСЕК, щодо зазначених обставин, відповідно до вимог п. З ст. 34 Закону необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності. Апеляційний суд приходить до висновку, що не є підставою для скасування рішення суду і доводи скарги, про те, що Законом України « Про державний бюджет на 2006 рік" зупинено дію статей про відшкодування моральної шкоди, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача до 2006 року.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини, характер та обсяг фізичних та моральних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, можливість відновлення здоров"я і визначив розмір компенсації у сумі 20000 гривень. Але при визначені розміру моральної шкоди, суд першої інстанції не навів відповідних мотивів саме такого розміру відшкодування, тому апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 15000 грн.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом неправильно застосовані норми процесуального чи матеріального права, тому апеляційний суд підстав для скасування рішення, в межах доводів апеляційної скарги не вбачає, рішення суду підлягає зміні лише в частині визначення розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівка Донецької області від 29 березня 2006 року змінити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Горлівка Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 15000(п"ятнадцять тисяч) гривень..
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили^д