Справа № 560/2104/20
іменем України
22 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про скасування розпорядження та поновлення на посаді,
згідно з ухвалою від 20.10.2025 суд прийняв до провадження адміністративну справу №560/2104/20, яка відповідно до постанови Верховного Суду від 30.09.2025 направлена на новий розгляд Хмельницькому окружному адміністративному суду (арк. спр.74-85, 90, т.2).
ОСОБА_1 у позові від 14.04.2020 просить: 1) Скасувати розпорядження голови Хмельницької міської ради №130-к від 26 березня 2020 року в частині звільнення позивача з посади заступника начальника управління житлово-комунального господарства з питань житлового господарства; 2) Поновити позивача на посаді з відшкодуванням середньомісячного заробітку за вимушений прогул.
У позові ОСОБА_1 пояснив, що працював на посаді заступника начальника управління житлово-комунального господарства з питань житлового господарства Хмельницької міської ради з 2016 року. Голова Хмельницької міської ради виніс розпорядження від 26.03.2020 за №130-к, яким звільнив позивача з посади за систематичне невиконання посадових обов'язків, покладених на нього трудовим договором, п. 3 ст. 40 КЗпП України. Вважає, це розпорядження протиправним, так як для цього не було підстав. Зауважує, що у Хмельницькому окружному адміністративному суду відкриті провадження у справах №560/948/20 та №560/1338/20 про скасування доган позивача (арк. спр.1-6, т.1).
Відповідач надав Відзив на позов від 04.11.2025 в якому просить залишити без задоволення позов ОСОБА_1 . Пояснив, зокрема, що позивач є посадовою особою органу місцевого самоврядування і він допустив невиконання обов'язків, які закріплені в його Посадовій інструкції, в Інструкції з діловодства та в Законі України "Про звернення громадян". А саме: " В результаті невиконання своїх трудових обов'язків, які полягають у виконанні доручень начальника управління житлово-комунального господарства та в організації роботи з розгляду звернень громадян працівниками управління було скоєно винне порушення у вигляді невчасної підготовки і надання відповіді на колективне звернення громадян.". На момент прийняття розпорядження голови Хмельницької міської ради №130-к від 26.03.2020, до позивача вже застосовувались дисциплінарні стягнення, не зняті в установленому законодавством порядку. Відповідно до рішення першої сесії Хмельницької міської ради №19 від 08.12.2020 р. «Про перейменування та створення виконавчих органів Хмельницької міської ради та затвердження положень про їх діяльність» було перейменовано Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради в Управління комунальної інфраструктури Хмельницької міської ради та затверджено положення про управління комунальної інфраструктури Хмельницької міської ради в новій редакції (арк. спр.94-100, т.2).
У відповіді на Відзив від 10.11.2025 позивач просить позовні вимоги задовольнити. Вказує, що будь-які посилання на раніше застосовані до позивача стягнення не були підставою для звільнення відповідно до оскаржуваного розпорядження. Вважає, що безпідставним є посилання відповідача на те, що позивачем не був організований процес щодо розгляду і підготовки відповіді на колективне звернення (арк. спр. 151-152, т.2).
Встановивши обставини (факти), якими сторони пояснюють вимоги та заперечення, оцінивши надані докази, беручи до уваги норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки, враховуючи наступне.
Сторони не оспорюють, і це підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував на посаді заступника начальника управління житлово-комунального господарства з питань житлового господарства Хмельницької міської ради, тому це не потребує доказування в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.
Відповідно до Довідки про середній заробіток від 07.12.2021 за №3ПІ-66/0-21, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 602,05 гривень (арк. спр.158, т.1)
На заяві від 09.12.2025 (далі - Звернення) від мешканців багатоквартирного будинку №22/1 по вул. М. Залізняка про проведення робіт по відведенню води з підвалу другого під'їзду будинку, яка адресована начальнику управління житлово-комунального господарства, зроблені резолюції: "Путіну Петруку Маєвська А.М." (арк. спр.14, т.1).
Отже, Звернення доручено виконати ОСОБА_1 , з урахуванням вимог п.50 Інструкції з діловодства у Хмельницькій міській раді та її виконавчих органах, затвердженої розпорядженням міського голови №272-р від 15.11.2019 (арк. спр.102-145, т.2), так як ОСОБА_1 зазначений першим виконавцем у резолюції.
Секретар керівника управління житлово-комунального господарства Рихліцька Н.В. у Доповідній записці від 05.03.2020 повідомила начальника управління житлово-комунального господарства про ненадання відповіді на Звернення, термін розгляду якого закінчився 09.01.2020 (арк. спр.32, т.1).
Відповідно до листа начальника управління житлово-комунального господарства від 06.03.2020 №393/01-15-10 просить міського голову притягнути до дисциплінарної відповідальності заступника начальника управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 у зв'язку з систематичним невиконанням посадових обов'язків, зокрема, щодо не вирішення Звернення станом на 06.03.2020 (арк. спр.66-67, т.1).
Згідно з Актом 16.03.2020 ОСОБА_1 запропоновано надати письмові пояснення щодо порушення строків розгляду Звернення, а 17.03.2020 о 18 годині він відмовився надати письмові пояснення, що підтвердили і розписались завідувач кадрової роботи та два головні спеціалісти відділу кадрової роботи (арк. спр.68, т.1).
У поясненні від 24.03.2020 ОСОБА_2 ствердила, зокрема, що очікувала вказівок ОСОБА_1 щодо вирішення Звернення, але їх не отримала, тому це звернення, яке надійшло у грудні 2019 року, залишилось без відповіді (арк. спр.140, т.1).
Отже, на виконанні ОСОБА_1 з грудня 2019 року перебувало Звернення, яке не вирішено до березня 2020 року.
Відповідно до Розпорядження Хмельницького міського голови від 26.03.2020 за № 130-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" (далі - Розпорядження від 26.03.2020 за № 130-к), враховуючи факти, викладені у доповідній записці начальника управління житлово-комунального господарства Новачка В.П. від 06.03.2020 №393/01-15-10, інформацію комунального підприємства «Технагляд», пояснення головного спеціаліста відділу з експлуатації та ремонту житлового фонду управління житлово-комунального господарства ОСОБА_2 , секретаря керівника управління житлово-комунального господарства ОСОБА_3 , а також те, що до позивача застосовувалось дисциплінарне стягнення, не зняте в установленому законодавством порядку, керуючись ст. 147 КЗпП України вирішено звільнити ОСОБА_1 26.03.2020 з посади заступника начальника управління житлово - комунального господарства з питань житлового господарства за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором, пункт 3 статті 40 Кодексу законів про працю (п.1). Також відповідно до п.2 цього розпорядження вирішено оголосити догану головному спеціалісту відділу з експлуатації та ремонту житлового фонду управління житлово - комунального господарства ОСОБА_2 (арк. спр.136, т.1).
Отже, відповідачем на позивача накладено стягнення у вигляді звільнення (п.2 ст.147 КЗпП України) за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, що передбачено п.3 ст.40 КЗпП України.
Рішенням суду від 16.07.2020 у справі №560/948/20, яке набрало законної сили, в якій ОСОБА_1 просив, зокрема, визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Хмельницької міської ради №66-к від 11 лютого 2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до рішення суду від 01.09.2020 у справі №560/1338/20, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено і вирішено, зокрема: Визнати необґрунтованим, протиправним та скасувати розпорядження Хмельницького міського голови №98-к від 02 березня 2020 року про оголошення догани ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов'язків, невиконання наказу начальника управління житлово-комунального господарства від 15 січня 2020 року №13.
Отже, відповідач протиправно наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді догани, Розпорядженням Хмельницького міського голови від 02.03.2020 за №98-к, і при цьому залишилось чинним дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосоване Розпорядженням голови Хмельницької міської ради №66-к від 11.02.2020.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР).
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначаються Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон №2493-III).
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Статтею 2 Закону №2493-III визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
За змістом статті 4 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (частина 3 статті 7 Закону №2493-III).
Відповідно до статті 8 Закону №2493-III основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №2493-III крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно з статтею 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Статтею 24 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі N 9901/743/18 зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз'яснено, що за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Позивач не спростовує не надання ним, як виконавцем, відповіді на Звернення, адже фактично вважає, що відповідальною за виконання була ОСОБА_2 , про що додатково пояснив у відповіді на Відзив від 10.11.2025. Суд не погоджується з цими доводами позивача, враховуючи встановлене судом у цій адміністративній справі про що описано вище, зокрема, вимог п.50 Інструкції з діловодства у Хмельницькій міській раді та її виконавчих органах, затвердженої розпорядженням міського голови №272-р від 15.11.2019. Крім цього потрібно враховувати, що ОСОБА_2 оскаржуваним розпорядженням, також притягнута до відповідальності (догана). Відтак, позивач не дотримався вимог Закону України "Про звернення громадян", адже, як виконавець не надав відповіді на Звернення на виконання резолюції, що є порушенням.
Також суд враховує, що на час винесення оскаржуваного Розпорядження від 26.03.2020 за № 130-к, позивач мав 2-і догани. При цьому, з урахуванням вимог ч.4 ст.78 КАС України, не потребує доказування така обставина, як правомірність накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани Розпорядженням Хмельницького міського голови від 02.03.2020 за №98-к, що встановлено судовим рішенням у справі №560/948/20, яке набрало законної сили, відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021.
Отже, після накладення дисциплінарного стягнення Розпорядженням Хмельницького міського голови від 02.03.2020 за №98-к, відповідач мав підстави застосувати стягнення за друге порушення допущене працівником - позивачем, а саме ненадання ним відповіді на Звернення за дорученням керівника, такий захід стягнення, як звільнення оскаржуваним Розпорядженням від 26.03.2020 за № 130-к, і це є його дискрецією.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином суд робить висновок, що позивач не довів позовні вимоги, адже за дорученням керівника, у порушення вимог Закону України "Про звернення громадян", зокрема ст.ст.15, 20 цього Закону, ОСОБА_1 не вирішив заяву від 09.12.2025 мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про проведення робіт по відведенню води з підвалу другого під'їзду будинку, чим вчинив повторне порушення з урахуванням накладення на нього стягнення (догана) Розпорядженням Хмельницького міського голови від 02.03.2020 за №98-к, яка чинна з урахуванням судового рішення у справі №560/948/20. Відтак, суб'єкт владних повноважень правомірно застосував дисциплінарне стягнення до позивача Розпорядженням від 26.03.2020 за № 130-к, і звільнив ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління житлово-комунального господарства з питань житлового господарства Хмельницької міської ради, відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України. Зобов'язальна вимога є похідна, тому позов не задовольняється повністю, що підтверджено доказами, які перевірено судом.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 від 14.04.2020 залишити без задоволення.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 22 грудня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Хмельницька міська рада (вул. Героїв Маріуполя, 3,м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29013 , код ЄДРПОУ - 33332218)
Головуючий суддя А.І. Петричкович